Скандальний французький філософ Андре Глюксман вимагає від Євросоюзу забезпечити циганам усі умови для вільного пересування Європою
Приводом до того став ряд інцидентів – зокрема, напад прийшлої циганської молоді на поліцію в передмісті Гренобля та заворушення, влаштовані їхніми одноплемінниками, які оселилися в долині Луари в центрі країни. І тоді за розпорядженням президента Ніколя Саркозі було закрито близько півсотні таборів румунських та болгарських циган, названих главою держави «розсадниками злочинності, в яких процвітає проституція та експлуатація дитячої праці», після чого влада приступила до депортації їхніх мешканців.
Із середини серпня з країни було вигнано близько тисячі нефранцузьких циган (всього ж із початку 2010 року Франція депортувала їх понад 8 тис. осіб, вручивши на прощання кожному з них, незалежно від віку, по 300 євро та оплативши переліт). Але ці дії уряду викликали гнів правозахисників, а керівництво ЄС засумнівалося у відповідності таких акцій принципам дотримання прав людини.
І даремно французькі міністри юстиції та з питань інтеграції невтомно пояснювали «місту і світу», що діють на підставі європейського ж законодавства, згідно з яким громадяни одних країн ЄС не мають права жити на території інших, у тому числі й Франції, довше трьох місяців, якщо в них немає медстраховки, роботи або засобів до існування. А, крім того, цигани-нелегали є постійним джерелом заворушень та навантаженням на систему соцзабезпечення. Єврокомісар з питань юстиції Вівіан Редінг вважає, що рішення про депортацію може бути прийнято «строго в індивідуальному порядку, але не щодо цілої етнічної групи».
А минулого тижня проти «походу на циган» виступив скандальний французький філософ Андре Глюксман. «Циганське питання пов'язане не з соціальною чи поліцейською безпекою, – пише в газеті Le Monde 73-річний ветеран студентських бунтів травня 1968 року в Парижі Глюксман. – Ненависть до циган, яка досягає апогею в Східній Європі, має місце і на Заході. Жебрацтво, антисанітарія, крадіжки, розповіді про викрадених дітей – чутки та неприйняття здавна оточували цих людей, які живуть не як ми. Створивши свободу пересування для всіх, ЄС відродив ці давні страхи.
Європеєць епохи постмодерну хизується тим, що подолав табу, які обмежували його свободу, але ополчається на емігранта та жахається іноземців, які традиційно та добровільно займаються бродяжництвом. Оскільки за кочовими народами не визнається право на життя в русі, їм не дають можливості переміщатися в гідних умовах, і вони стають жертвою расизму та ксенофобії. Квітучим націям слід здійснити інтелектуальну революцію, визнавши легітимність багатовікового та всеєвропейського кочівництва та забезпечивши кочовим народам цивілізовані умови життя», – підсумовує Глюксман.
Розкішний будинок у стилі «ампір», у якому месьє Глюксман займає просторий квартир, знаходиться в одному з аристократичних кварталів Десятого округу Парижа, де не буває циганських таборів. Як і біля комплексу будівель Єврокомісії в Брюсселі, чого не скажеш про столицю Фінляндії – на її вулицях настирливо жебракують уже сотні прийшлих ромалє. І фінська влада всерйоз замислилася про заходи, які дозволили б їх депортувати.
«Наше законодавство і законодавство ЄС створюють передумови, на підставі яких можна висилати громадян ЄС, які не зареєструвалися як такі, що шукають роботу», – заявив фінській телерадіомовній компанії YLE держсекретар МВС Антті Пелттарі, зазначивши також, що за останні два роки кількість жебраків у Фінляндії збільшилася в чотири рази. До речі: глава МВС Франції, пояснюючись з єврокомісарами, апелював, зокрема, до того, що тільки в Парижі злочинність серед румунських циган за останні два роки зросла на 138%.
Ну а як на ці процеси реагує Німеччина? Як пише впливова Sddeutsche Zeitung, коментуючи спроби Франції обґрунтувати депортацію циган правовими нормами, «у Німеччині з її минулим злочинно навіть замислюватися про подібне».
Сергій ДЕБРЕР.
Русская Германия