Подорож на власному автомобілі - справа дуже відповідальна і потребує серйозного виваженого підходу. Не можна просто вирішити поїхати на море, сісти в машину й помчати. Вірніше, і таке можливо, але лише в тому випадку, коли дорогу знаєш досконально, машина перебуває в ідеальному технічному стані, а в гаманці достатньо грошей для того, щоб оплачувати хороші готелі, ресторани та можливий ремонт авто.
Більшості ж автовласників необхідно готуватися до поїздки як мінімум тиждень: перевірити технічний стан машини, заклеїти, нарешті, запасне колесо, яке до цього було непотрібним вантажем, купити атлас автодоріг, позичити у знайомих каністру для бензину (якщо їхати за кордон, краще взяти хоча б 20 літрів пального за низькою порівняно з європейською ціною), буксирувальний трос та аптечку.
Куди податися
Вибір напрямку подорожі за межами батьківщини досить великий. Інтерес у наших співвітчизників, як правило, викликає Європа, країни Балтії та СНД, – загалом, ті країни, відстань до яких не перевищує 2-2,5 тис. км, оскільки подорожі на великі відстані займають багато часу й енергії, а отже, на огляд пам'яток уже не вистачить ні того, ні іншого. Вийде подорож заради огляду узбіч доріг з вікна автомобіля, що досить стомлює.
Щоб перетнути машиною кордон європейської держави, насамперед потрібно мати чинний закордонний паспорт із візою. Майте на увазі, що в країнах Євросоюзу необхідно мати візу тієї країни, у якій ви перебуватимете найдовше. Віза країни, через яку ви їдете транзитом, у більшості випадків не потрібна. Наприклад, якщо ви їдете через Польщу в якусь країну Шенгенської угоди або країну Євросоюзу, що межує з Польщею, - Чехію, Словаччину, - то польська віза вам не потрібна. Одне застереження: ви маєте право перебувати на території Польщі не більше п'яти діб.
При перетині кордону з автомобіліста вимагатимуть заповнену митну декларацію на вивезення готівкової валюти - на суми понад $1.500 до $10.000, а також на вивезення предметів, що підлягають обов'язковому декларуванню. Список останніх можна переглянути на сайтах консульських установ країн, до яких ви в'їжджатимете. Якщо ж предметів, що підлягають декларуванню, із собою немає, то кордон можна переходити «зеленим коридором» - набагато зручніший і швидший варіант.
«Зелена карта»
Обов'язковою умовою руху європейськими дорогами є наявність у водія автомобіля автострахування – так званої «зеленої карти». Її вартість можна сміливо записувати в необхідні й неминучі витрати. Green card на два тижні обійдеться автотуристу в $20-40. Придбати її можна у великих страхових компаніях або безпосередньо на кордоні. Якщо купити страховку вдома забули, за кордоном можна нарватися на ненав'язливий «туристичний сервіс», заплативши за «зелену карту» в три-чотири рази дорожче.
«Зелена карта» - це аналог ОСАГО для громадян, які пересуваються на автомобілях країнами Європи. Тобто страховка лише на той випадок, коли винуватцю ДТП потрібно відшкодувати збиток потерпілому. У разі викрадення, пошкодження машини вандалами, землетрусу, повені та іншого страхова компанія відшкодовувати збиток не зобов'язана. Звісно, і від цих ризиків можна застрахуватися - кілька страховиків пропонує подібні послуги, - але це дороге задоволення. Наприклад, КАСКО на десять днів за кордоном на автомобіль вартістю $30 тис. обійдеться в $300.
Перш ніж перетнути кордон іншої країни, необхідно витратити хоча б півгодини на вивчення правил і порядків, прийнятих у країні, куди ми прямуємо. Як відомо, незнання закону не звільняє від відповідальності.
Ми вже згадували про атлас автодоріг. Отож, у разі подорожі за кордон краще купити його на будь-якій бензоколонці, після того як кордон буде перетнуто. По-перше, «рідна» карта буде точнішою за перекладений аналог, а по-друге, набагато простіше спитати в аборигена дорогу, показавши йому пальцем ціль на карті, написаній його мовою, і отримати зрозумілу відповідь, як туди проїхати. По-третє, карта «закордону» буде дешевшою саме за кордоном, тоді як тут вона продаватиметься як дорога диковинка.
Платні дороги
Купивши карту, можна спланувати маршрут подорожі, враховуючи не лише мальовничість траси, а й витрати на поїздку по країні, адже в Європі платні дороги стали суворою реальністю, і якщо людина хоче їхати хорошим шосе або поспішає й змушена їхати швидко, їй доведеться заплатити за те, щоб їхати швидкісною автомагістраллю. Розв'язки платних доріг влаштовані так, що в'їхати на трасу або покинути її, минаючи контрольно-пропускний пункт, що являє собою безліч турнікетів, неможливо. Якщо ж потреби у швидкісному русі немає, можна обрати безкоштовну дорогу, яка йде паралельно платній. Але, як правило, вона вузька й завантажена автомобілями економних водіїв. Іноді може вийти так, що сума, зекономлена на платній трасі, виявиться меншою, ніж витрати на зовсім недешевий бензин, який машина з'їсть, рухаючись у щільному потоці об'їзною дорогою.
Загалом, система платних доріг для автотуриста виявляється досить кумедною. Річ у тім, що в більшості країн, оплачуючи рух по автомагістралі, отримуєш спеціальний стікер (наклейку) на лобове скло, що дає право безперешкодно їздити платною дорогою певний період. У підсумку після подорожі кількома країнами лобове скло автомобіля стає схожим на чемодан мандрівника першої половини ХХ століття, обліплений наклейками з назвами аеропортів і авіакомпаній.
Ціни за користування платними дорогами всюди різні. Так, в Італії, Франції та Іспанії діє покілометрова система оплати, і один проїзд по платній автостраді обходиться в середньому від $1,5 до $6. В Австрії, Швейцарії, Чехії та Словаччині, заплативши один раз від $5 до $50, можна їздити по всій країні від 15 днів до року - залежно від вартості «марки» (проїзного квитка). Слід пам'ятати, що оплата завжди проводиться в місцевій валюті, в обмінниках (якщо вони взагалі є) на КПП курс поганий, тому гроші краще розміняти заздалегідь.
Паливо
Рядовий автомобіліст справедливо вважає, що вартість бензину в нашій країні завищена. Коли ж наші бачать ціни на пальне в Європі, у них округлюються очі. В середньому по Європі ціна бензину Super (аналог Аі-95) становить €1,1-1,3 за літр. У країнах Балтії ціна трохи нижча - €0,8-0,9 за той самий літр Аі-95. Про аналог нашого Аі-92 в Європі доведеться забути, оскільки теоретично він має бути, адже його ніхто не забороняв, але насправді його практично ніхто не продає. Зате з дизельним пальним у Європі жодних проблем немає. Європейці здебільшого віддають перевагу саме дизельним автомобілям. Але й тут треба бути уважним: окрім звичайної солярки, яка продається в середньому по €0,8 за літр, на європейських АЗС продається ще дизельне паливо, вироблене на основі ріпакової олії. Таке біопаливо трохи дешевше за нафтопродукт, але фахівці стверджують, що для використання альтернативного палива необхідне доведення двигуна, інакше машина може стати на дорозі, і мінімальна шкода в цьому випадку буде близько €100 - витрати на промивання паливної системи, включаючи бак.
Враховуючи те, що в нас автомобільне паливо значно дешевше, ніж за кордоном, краще залити перед перетином нашого кордону повний бак і додатково покласти в багажник повну 20-літрову каністру. Більше палива вивезти за межі країни не дозволять прикордонники.
Швидкісний режим
Перетинаючи рідний кордон, кожен автомобіліст повинен пам'ятати, що він потрапляє в зону дії інших законів та інших заходів покарання і припинення злочинів, у тому числі й скоєних на дорозі. Казна європейських держав щороку поповнюється десятками тисяч доларів іноземців, оштрафованих здебільшого за перевищення швидкості.
Гарні дороги та уявна відсутність поліцейських одурманюють наших водіїв, і вони, самі того не помічаючи, їдуть усе швидше й швидше, поки їх не зупиняють співробітники дорожньої поліції, пред'являючи як незаперечні докази злочину фотографії машини із зазначенням державного номера та швидкості руху. Європейські даішники рідко сидять у засідках зі «спідганами» - по трасах встановлено відеокамери зі вбудованими радарами.
У Німеччині ситуація ускладнюється ще й громадянським обов'язком… Бюргери вважають, що зателефонувати в поліцію і розповісти про те, що така-то машина порушила ПДР - свята справа кожного. Це в нас практично немає різниці у швидкості 60 і 80 км/год, а в Європі, якщо поліцейські доведуть, що ви рухалися на 20 км/год швидше встановленого ліміту, доведеться полегшити свій гаманець на суму від €50 до €150 - залежно від тарифів, прийнятих у країні перебування. Добре, якщо такі гроші з собою є, якщо ж грошей на штраф немає, машину заарештують і відвезуть на штрафний майданчик, а водія затримають.
Набагато простіше у Східній Європі. Поляки та чехи, наприклад, люблять швидку їзду, тож завжди є за ким прилаштуватися. Камер стеження в цих країнах поки що мало, а за дорогою спостерігають звичайні патрульні машини. До речі, поляки завжди попереджають про засідки подвійним миганням дальнього світла. І ще. Якщо ви поступилися дорогою автомобілю, що обганяє, не варто бити по гальмах, побачивши у попереду машини ввімкнену «аварійку» - у багатьох країнах Європи це лише знак вдячності.