Її невелика територія насичена контрастами. Вражаюче різноманіття ландшафту й архітектури, мов і культури перетворюють Швейцарію на особливий світ. Це класична країна туризму. В Альпійській республіці всюди добре - і в Женеві, і в Лозанні, і в Берні, і в маленьких гірських містечках, розташованих на висоті 1.500-1.800 м. Маленькі містечка Швейцарії, багато з яких розташовані поблизу озер, у гірській місцевості або в оточенні лісів - це справжні природні оздоровчі оазиси.
Цікаво, що найбільша концентрація багатіїв-мільйонерів саме у Швейцарії. У цій державі живе близько 8% усіх мільйонерів-європейців. Наприкінці 2002 року у Швейцарії налічувалося 175 тис. осіб зі статком у $1 млн. Це означає, що кожен 40-й житель Альпійської республіки - мільйонер.
Люцерн - казкове місто
Подорож у країну чудових гір, долин і чистих озер починається з Києва. За кілька годин польоту аеробус доставить нашого допитливого туриста до аеропорту Цюриха - Клотен, у якому щорічно обслуговуються 25-30 млн. осіб. Транспортування гостей до готелів Цюриха продумано до дрібниць. Їм не треба чекати рейсовий автобус або таксі. Гостеві слід зробити лише невелике зусилля - знайти на аеровокзальній площі шаттл-автобус, який за 10-15 хв. безкоштовно доставить його до готелю другого фінансового центру в Європі після Лондона (до речі, поїздом можна дістатися до центру міста за 7 хв.).
Цюрих - це повітряні ворота до Швейцарії. Сідаєш у поїзд і через півтори години ти в одному з найпрекрасніших середньовічних міст - Люцерні. Він відомий своєю багатою історією (протягом кількох століть місто було невизнаною столицею Швейцарії) та місцевим фестивалем класичної музики, який традиційно проводиться в серпні. Його засновником є знаменитий диригент Артуро Тосканіні. А прославили фестиваль багато видатних колективів і солістів, зокрема Святослав Ріхтер та Ісаак Стерн. На два тижні місто наповнюється звуками музики, що чарує слух і душу. Головне місце проведення концертів - п’ятиярусний концертний зал, побудований майстром сучасної архітектури Жаном Нувелем та американським акустиком Расселом Джонсоном на березі озера.
З приходом у 1999 році талановитого арт-менеджера Міхаеля Хефлігера консервативний стиль фестивалю збагатився програмами сучасної музики. В останні роки Люцерн став свідком виступів тибетських монахів, музикантів з індонезійського острова Балі, також тут звучали твори маловідомих нам, але популярних у Європі італійця Лучано Беріо, угорця Дьєрдя Куртагі, німця Вольфганга Ріма та японця Тошіо Хосокави.
Життя міста, розташованого на березі Люцернського, або Фірвальдштетського озера, пульсує серед химерних вуличок, навколо затишних кафе, біля магазинів і музеїв. З озера витікає річка, яку перетинають два найстаріших у Європі мостові переходи - Капельний міст з водонапірною вежею та Млиновий міст. Коли ви будете проходити ними, підніміть голову й подивіться на барвисті малюнки на склепіннях. Капельний міст прикрашають фрагменти з історії Люцерна, а Млиновий розписаний «Танцями смерті» - мабуть, для науки майбутнім поколінням про смертність усього живого.
Багато споруд Люцерна, культових і цивільних, є зразками чудової середньовічної архітектури. До них належать старовинні будівлі з розписаними фасадами на площі Вайнмаркт, ратуша на площі Конмаркт, найстаріша житлова дерев’яна будівля у Швейцарії Ротенбургерхаус (початок XVI століття), готичний собор у східній частині міста, а також відома в Європі будівля п’ятизіркового готелю «Люцерн Палас». Саме ця висотна споруда, розташована на березі озера, надає особливого шарму місту, будучи разом із сучасним музичним комплексом Жана Нувеля містобудівною домінантою. Зверніть увагу на споруду, що знаходиться на одній із кількох вершин, які оточують місто. Здалеку вона чимось нагадує «Ластівчине гніздо» в Криму.
До речі, природа-матінка, мабуть, працювала не один мільйон років, щоб спорудити тут три несхожі одна на одну гірські вершини (Рігі, Пілатус і Тітліс), що обрамляють місто з кількох боків. І здається, що вони знаходяться буквально за кілька кроків позаду гострих веж церкви Гофкірхе. Найкрасивішою вважається Пілатус. Гора підноситься над Люцерном на висоті 2.120 м, і звідси відкривається захоплююча панорама Швейцарських Альп.
До Люцерна багато європейців приїжджають заради знайомства з однією з видатних скульптурних робіт Торвальдсена - «Вмираючий лев». У цьому пам’ятнику данський майстер спробував увічнити загибель швейцарців, які захищали французького короля Людовика XVI під час битви при Тюїльрі в серпні 1792 року. Невипадково Марк Твен назвав це зображення «короля звірів» найсумнішим левом у світі.
Люцерн відомий багатьом туристам як європейський центр неординарних за тематикою музейних експозицій. Ви самі в цьому переконаєтеся, якщо відвідаєте музей льодовикового періоду, який повертає нас до давньої історії, музей транспорту, де можна доторкнутися до старовинних експонатів, а також музей Пікассо.
Теплий кантон
Місто Лугано розташоване в тій частині країни, де переважно проживають італійці. Це чудове місце для відпочинку, яке приваблює м’яким кліматом, мальовничими гірськими пейзажами, чудовими озерами Лугано та Маджоре, пишною субтропічною рослинністю та долинами. Недарма Тічино називають «південною вітальнею» Швейцарії. Щоправда, Лугано програє Люцерну в архітектурному відношенні. Тут споруди більш однотипні, і містобудівний вигляд склався за останні кілька століть. Зате в південного курорту країни є свої родзинки: гарні собори, арки, криваво-червона герань у скверах та оранжева черепиця дахів.
Романо-готичний собор Сан-Лоренцо, один з яскравих прикладів епохи Відродження, церква Сан-Рокко (побудована в XIV столітті) зі знаменитим вівтарем і фресками пензля Дискополі, витончена церква Санта-Марія дельї Анджолі (XV-XVI ст.) з фресками «Розп'яття Христа» і «Таємна вечеря» художника Бернардо Луїні, палац Палаццо Чивіко у чудовому парку Чивіко, де влітку проходять концерти просто неба, — все це архітектурні шедеври Лугано. Є в Лугано й музей образотворчих мистецтв, у якому експонуються художні колекції західноєвропейських майстрів живопису. У місті знаходиться вілла Фаворита, в якій розміщено приватне зібрання живопису, що колись належало Тіссен-Борнемісу.
Лугано, як і багато швейцарських міст, оточений горами з поетичними назвами — Монте-Бре (923 м) і Монте-Сан-Сальваторе (912 м). Як правило, іноземці віддають перевагу огляду другої гори. За кілька хвилин два фунікулери (проїзд 17 франків) піднімають гостей на висоту 900 метрів, звідки відкривається панорама Лугано, невеликі містечка й гори — Швейцарські та Італійські Альпи, а також озера, на берегах яких створено зони відпочинку.
А з протилежного боку Сан-Сальваторе розташоване унікальне казино: територіально воно розміщене у Швейцарії, а адміністративно підпорядковується Італії. Очевидно, і доходи йдуть до італійської скарбниці. До речі, відомий швейцарський архітектор Ботта зараз будує тут нову будівлю казино. Потрапити у світ, де панують азартні ігри, дуже просто — туристів доставляють з Лугано на катерах.
Гора Сан-Сальваторе унікальна тим, що звідси починаються багато популярних серед швейцарців і гостей країни піших прогулянок гірськими стежками. Приблизно за дві години можна дістатися пішки (альтернативні можливості — катер і поїзд) до Меліди — знаменитого тематичного парку регіону «Швейцарія в мініатюрі», де найцікавіші та мальовничі пам'ятки країни відтворені в мініатюрі 1:25. Рибальське селище Моркоте з дивовижним парком Шерер, замки Беллінцони, охоронювані ЮНЕСКО, — також привабливі туристичні точки кантону Тічино.
А перлиною півдня Швейцарії називають Аскону. У старій центральній частині міста до наших днів збереглися чудові пам'ятки епохи Середньовіччя. Найбільшого розквіту місто досягло в XIX-XX століттях. Тут на одному з найкрасивіших пагорбів біля Аскони — Монте-Веріта — свою колонію організувала група ідеалістів. Серед поселенців були перші величини Європи — художники, поети, філософи: Густав Юнг, Еріх Марія Ремарк, Пауль Клее, Айседора Дункан. Їх об'єднувало пристрасне бажання змінити світ і повернутися до первозданної природи. У наші дні тут проводяться традиційні міжнародні фестивалі, художні виставки, тижні класичної музики. Життя в містах кантону Тічино вирує до самої пізньої осені. А з приходом зими туристи переміщуються на альпійські гірськолижні курорти. Але це вже інша тема.