Споконвіку швейцарці пишаються «візитними картками» своєї маленької, але гордої країни: до їх числа входить швейцарська гвардія, яка охороняє Папу Римського, ідеально точні годинники, чудовий шоколад, абсолютна політична нейтральність і, звісно ж, знамениті на весь світ своєю безкомпромісністю в охороні таємниці вкладів швейцарські банки. Сотні років банківські будинки Швейцарії гарантували клієнтам абсолютну секретність. Відомості про нараховані на місцеві номерні рахунки гроші ніколи не потрапляли до чужих рук, – чи то конкуренти вкладників, не передбачені заповітом спадкоємці, чи слідчі органи будь-якої держави. «Надійно, як у швейцарському банку» – це прислів'я поширилося по всьому світу.
І ось тепер неприступний бастіон таємниці, схоже, впаде в одну мить: Швейцарія стала першою країною, яка підтримала всесвітню кампанію, спрямовану на повернення грошей, незаконно привласнених корумпованими державними лідерами. Раніше заявляючи про недоторканність банківської таємниці, Швейцарія тепер обіцяє своє сприяння «компетентним органам» країн світу для того, щоб викрадені диктаторами та нечистими на руку держчиновниками гроші не зникли безслідно.
Не можна сказати, що подібне рішення прийнято з доброти душевної власників банкірських будинків Швейцарії. Вірно інше, – їх у буквальному сенсі змусили. Світова банківська спільнота прагне до зміцнення відносин між розвиненими та країнами, що розвиваються, у питанні повернення коштів їх законним власникам. Представники Світового банку кажуть, що розпочата по всій планеті кампанія є попередженням для всіх корумпованих державних осіб: і їм не сховатися від правосуддя, де б вони не розмістили свої гроші. Тиск на Швейцарію чинився протягом останніх п'яти років: банкам і самій державі загрожували санкціями різного ступеня тяжкості.
Швейцарія трималася за свій нейтралітет до останнього: навіть «оточуючий» Євросоюз не в змозі був похитнути твердиню Гельветичної Конфедерації. Насправді, не надто й старався: зрештою, величезна кількість європейських бізнесменів і політиків мають ті самі «непрозорі» рахунки. Тим не менш, з розширенням ЄС на Схід навіть керівники країн Євросоюзу прийшли до висновку, що не можна дозволяти корумпованим чиновникам із країн-новачків ЄС користуватися такою зручною можливістю. Що ж стосується ініціатора цієї кампанії, США, то Білий дім лише радий об'єднати зусилля з Європою: відтепер жоден диктатор, жоден аятола і президент із країн, позначених Джорджем Бушем як «вісь зла», не може бути впевнений у безпеці власних грошей.
Сьогодні зі Швейцарії лунають зовсім інші промови, ніж лише півроку тому. Представник Міністерства закордонних справ Швейцарії Пол Сегер каже: «Ми не хочемо, щоб наша фінансова система використовувалася для розміщення незаконно отриманих коштів, і у нас є достатньо можливостей для запобігання їх потоку до Швейцарії. Якщо справа дійде до негайного повернення таких грошей, то ми вже повернули $1,6 млрд за останні кілька років, що набагато більше, ніж де-небудь ще».
А повертати доведеться досить значні суми. Швейцарські банки стали надійним притулком для півмільярда доларів, привласнених філіппінським диктатором Фердинандом Маркосом, повідомляють кореспонденти Бі-бі-сі у Швейцарії. Уряд, що прийшов у результаті контрперевороту, витратив 18 років на пошук і повернення цих грошей. Колишній правитель Нігерії Сані Абача також відчував теплі почуття до швейцарських банків, де він ховав $700 млн. Рахунки покійного раїса Палестинської Автономії Ясіра Арафата оцінюються в $3 млрд, а так зване «нацистське золото» – награбоване гітлерівською клікою у німецьких євреїв та заховане в бункерах швейцарських банків цінності – досі залишаються однією з наймрачніших легенд, залишених Третім рейхом.
У зовнішньополітичному відомстві Швейцарії добре усвідомлюють, що образ банків країни як надійного укриття брудних грошей буде складно змінити, навіть незважаючи на нові закони, що перешкоджають їх «відмиванню». «Достатньо подивитися будь-який фільм про Джеймса Бонда або прочитати «Код да Вінчі» Дена Брауна, щоб зрозуміти, який стереотип побутує у світі. Скрізь мається на увазі, що швейцарські банкіри ховають такі гроші», – визнають представники міністерства. Звичайно, одними деклараціями про наміри його не змінити, але швейцарці сповнені рішучості зробити це, хай і ціною втрати певної частки іміджу.
Втім, у диктаторів є ще «світло у віконці»: масивному міжнародному тиску досі чинять опір країни... Прибалтики. І недарма реклама часом називає Латвію «балтійською Швейцарією» – за даними європейської статистики, кількість номерних «закритих» рахунків тут за останній рік зросла вдвічі – майже пропорційно їх зникненню зі швейцарських банків.
Борис АЛЬТНЕР.
ІА Росбалт