І сьогодні засобом пересування скандинавів залишаються човни та катери
15/9/0
Із слов'ян у варяги
Від Швеції нас відділяє ні багато ні мало - три країни та море. У давні часи, ще до становлення сучасних слов'янських держав, місцеві князі досить часто приймали скандинавських послів, налагоджуючи з варягами економічні та політичні зв'язки. А відважні скандинавські воїни нерідко служили у слов'янських князів в ополченні та воювали за них. Ярослав Мудрий, домагаючись зміцнення міжнародного авторитету давньоруської держави, одружився зі шведською принцесою Інгігердою (у хрещенні - Ірина) - дочкою короля Олафа.
Коли ще не існувало автомобілів, і посуху добиралися з держави в державу довгі місяці на перекладних, основним засобом пересування скандинавів були легкі та швидкі ладді, що збороздили багато морів і, зрештою, добралися до наших берегів. І не дивно, адже для нас зараз один із найкоротших і найзручніших наземних шляхів до Швеції лежить спочатку через Польщу – поїздом до Варшави, звідти автобусом до балтійського узбережжя, – а потім через саме Балтійське море.
Однак сьогодні для перетину такого широкого водного простору люди використовують набагато комфортніший та надійніший вид транспорту - пороми, що гостинно приймають у свої багатоповерхові обійми туристів разом з їхнім транспортом, чи то легковий автомобіль чи цілий автобус.
Хто куди - а ми на південь
Хто не пам'ятає чудового казкового персонажа - хлопчика Нільса Хольгерсона, який, перетворившись на ліліпута, летів верхи на своєму улюбленому гусі Мартіні в теплі краї? А летів він з півночі Швеції на південь, від холодної зими та лютого холоду до м'якого тепла шведської Лапландії. Весь північний схід країни вкритий горами, найвища з яких - Кебнекайсе, що височіє на 2.111 м над рівнем моря. Місцевий клімат і справді непривітний, морозні зими змінює недовге та досить прохолодне літо, а гірські вершини та плато взагалі ніколи не скидають білосніжного вбрання. Саме тому тут так актуальне утеплення зовнішніх стін при будівництві житла, благо сучасні технології дозволяють робити це без особливих проблем і не порушуючи екологічного балансу. Знову ж - тут найкраще місце для лижних курортів та екстремальних снігових спусків.
То інша справа південь країни - зима не надто холодна, а літо не надто спекотне, та й сухо в цьому регіоні не буває майже ніколи, адже океанічний клімат приносить з північної Атлантики та Балтики вдосталь опадів, які виливаються з перемінною частотою цілий рік. Тому й земля тут родюча та багата: весь південь країни вкритий буйними лісами та полями, що рясніють різного роду фауною. Мудрі та передбачливі шведи з усіх сил бережуть свою природу та екологію, з цією метою розроблено безліч проектів і видано безліч законів, що зберігають місцеві ліси.
З вікна автомобіля, що їде лісовою трасою, по обидва боки дороги можна помітити досить високі огорожі-сітки, що тягнуться вздовж усього лісу. Такими зварними сітками у нас люблять обгороджувати дачні ділянки. А тут це захист для тварин, які ненароком можуть вискочити на дорогу та потрапити під колеса автомобіля, що мчить. Крім усього іншого, сам ліс захищений законом. На його території суворо заборонено розпалювати багаття, а наметові табори можна розбивати тільки у спеціально відведених місцях. Можливо тому, та ще тому, що шведи й самі не сильно прагнуть забратися в хащі, весь південь Швеції схожий на один суцільний заповідник, що кишить різного роду живністю - починаючи від їжаків, зайців та білок і закінчуючи оленями та лосями.
До речі про лосів. Ці звірі є національним символом країни, а магазини та сувенірні кіоски рясніють милими та смішними м'якими іграшками-лосями з жовто-синіми шарфиками на шиї. Чому жовто-синіми? Тому що прапором Швеції є жовтий горизонтальний хрест на синьому тлі. Тому національні кольори Швеції, як і України - синій та жовтий.
Лосів у цих лісах справді багато, вони тут так само звичні, як у нас пасуться на лугу корови. Але коли популяції лосів стають занадто великими та порушується природний баланс, відкривають щорічний сезон полювання. Втім, полювати можна, тільки отримавши спеціальний дозвіл.
Продовжуючи розмову про шведську природу, важко не відзначити, що, на відміну від нашої людини, у теплий вихідний, що мріє про шашлики на відкритому повітрі, шведів у ліс особливо не тягне. Частково це, напевно, тому, що переважна більшість населення живе в невеликих містечках, з усіх боків оточених лісами, або в приватних будинках, а то й взагалі на самотніх фермах, закинутих далеко в поля та степи південної Швеції. А це означає, що контакт із природою у них постійний.
Радує та вражає одночасно те, що навіть через невеликі гаї у разі потреби прокладають для людей акуратну асфальтовану або плиткову доріжку, з якої мандрівники практично ніколи не звертають: що робити в лісі, якщо й так турбот вистачає? А ми ось, як люди приїжджі та дуже цікаві, взяли та й звернули з второваної доріжки, трохи заглибившись у скандинавські хащі, – і не пошкодували про це. Ліс абсолютно незайманий, можна сказати дикий, порослий мохом і нагадує картинки з дитячих казок. Здається, що он за тим деревом відкриється галявина, а на ній - хатинка на курячих ніжках. Прохожі по доріжці рідкісні пішоходи здивовано дивилися на дивних людей, що бродять з відкритими ротами між дерев, і весь їхній вигляд виражав крайнє здивування. А бродити нам було від чого - практично всюди під ногами росла незліченна безліч грибів, які навіть у метрі від дороги були нікому не цікаві… Пояснення цьому дуже просте: шведи зовсім не розуміються на грибах і не відрізнять сироїжку від лисички, а гриби купують виключно в супермаркетах.
Півцарства за насіння!
Швеція - країна досить ізольована в плані імміграції. Приїхати туди досить складно, ще складніше отримати посвідку на проживання. Тому й українська діаспора там невелика.
Емігранти з України дуже сумують за нашими «вітчизняними» харчами, до яких належать: житній чорний хліб, гречка, ковбасний сир і соняшникове насіння! Як можна прожити без цього задоволення - погризти підсмажене та підсолене насіння, сидячи перед телевізором, а не задовольнятися «буржуйським» попкорном. Побувавши на хлібобулочній фабриці, ми вразилися кількістю та різноманітністю вироблюваної здоби - булочки, пироги, кекси, печиво - все в невичерпному асортименті. Але немає саме того, чого б нам так сильно хотілося - бородинського або житнього хлібця: практично весь хліб там білий, із пшеничного борошна вищого ґатунку.
Раціон шведів досить різноманітний, за винятком однієї деталі: у повсякденному житті вони практично ніколи не їдять супів або борщів, тобто тих страв, які ми гордо називаємо «першим». Натомість вони п'ють багато води або соків під час їжі. Улюбленими шведськими стравами можна назвати картопляну запіканку та картопляний салат (аналог нашого вінегрету), а також всілякі страви з риби. Часто готують печене м'ясо або паштети.
Щодо алкогольних напоїв, то держава зберігає тут повну монополію. Розпивати пиво в громадських місцях не прийнято, та й взагалі вживання алкоголю не надто схвалюється, якщо, звісно, це не вечірка або свято. Купити його можна тільки в спеціальних магазинах Systembolaget і лише з понеділка по четвер. Якщо ви молодо виглядаєте і продавець може подумати, що вам менше 18 років, він має право вимагати паспорт. Тому багато туристів віддають перевагу придбанню алкоголю в Duty Free при аеропорту. У жодному разі не можна розпивати принесені з собою алкогольні напої в ресторані або кафе.
Загартований північний характер
Самі шведи досить привітні, спокійні та добродушні. Вони з радістю підкажуть вам, як пройти до потрібного місця. Якщо, звісно, знайдете спосіб із ними порозумітися: англійську тут знають далеко не всі, особливо серед людей старшого віку, а от німецьку розуміють і використовують багато хто.
Досить велику увагу шведи приділяють власному добробуту та процвітанню країни і намагаються не порушувати законів. Однак у них не прийнято позичати або брати в борг, оскільки тут кожен сам за себе. Батьки відправляють дітей у вільне плавання, щойно ті досягають повноліття. Воно й зрозуміло - ще зі школи юних шведів вчать самостійності: шкільні завдання діти виконують власними силами, знаходячи літературу в бібліотеці або користуючись Інтернетом. Діти також можуть бути вільні у виборі, виходити їм із класу під час уроку, сидіти їм або переміщатися по аудиторії, а також відвідувати їм взагалі заняття чи ні. Визначальним фактором успішності дитини тут вважається не поведінка, а знання при складанні іспитів. Кожен учень розуміє, що, не набравши певної кількості балів, він залишиться на другий рік або ще гірше - ускладнить собі вступ до вишу. Тож із дитинства дитина сама визначає для себе свої життєві цінності. До того ж, практично всі діти намагаються влаштуватися влітку на підробіток, щоб мати кишенькові гроші. Ось так і виростає нація самостійних, упевнених у майбутньому громадян. Людина, до якої ми їздили в гості, народилася в бідній багатодітній родині, з дитинства працювала, а до зрілого віку стала мільйонером - чим не шведська мрія?
Як і будь-який інший народ, шведи люблять відпочивати та веселитися. За невеликий проміжок часу перебування у Швеції нам вдалося побувати одразу на кількох святах - на Дні міста, літньому благодійному ярмарку-розпродажі, фестивалі джазової музики, а також на літній естраді великого парку відпочинку, де змагалися ансамблі класичної та народної музики. Рок-н-рол, кантрі та вальс – улюблені стилі всіх поколінь шведів, які самі, до речі, не проти пограти музику у вільний від роботи та навчання час.
Сто тисяч озер
Це не жарт – у Швеції дійсно близько ста тисяч озер, від зовсім крихітних до величезних, скоріше схожих на моря. Найбільшими та найвідомішими серед них є два гіганти - Веннерн і Веттерн. У XIX столітті між цими озерами та Балтійським морем побудували грандіозний Гете-канал з цілою системою шлюзів для суден, що пливуть по ньому.
Ці два озера, а також кілька інших великих озер - Меларен і Єльмарен - відкриті для вільної безкоштовної риболовлі. В інших випадках потрібно оформлювати в місцевих бюро інформації або в спортивних магазинах спеціальний дозвіл «fiskekort». Категорично заборонена риболовля на території водойм, що перебувають у приватній власності.
Природно, наявність такої кількості води передбачає, що риба становить левову частку раціону шведів. Жодне застілля не обходиться без рибних продуктів, а навколо самих озер розташовано безліч крамниць, павільйонів та магазинчиків, що торгують свіжою та готовою рибою, а також всілякими рибними стравами. Є навіть спеціально обладнані кафе та закусочні, де можна, милуючись видом на озеро, поласувати будь-якими стравами з риби, спійманої в цьому озері. Біля входу в подібну закусочну неодмінно висить величезна риба, колись спіймана вудливим рибалкою в сіті, невеликий затишний зал обставлений грубими дерев'яними меблями, а меню рясніє назвами, від прочитання яких хочеться ковтнути слину. Оселедець маринований зі спеціями, оселедець під майонезом, копчений вугор, тріска запечена, смажений лосось – це лише кілька назв із нескінченного списку пропонованих страв. Однак, у жодному магазині Швеції не знайти знайомої нам за смаком солоної оселедця та улюбленої тараньки, або солоно-копчених бичків. Будь-яка куплена тут риба буде підсолодженою. Подібна особливість приготування склалася у Швеції дуже давно завдяки прохолодному клімату країни.
Тут і зараз з'єднуються минуле і майбутнє
Сказати, що у Швеції багато історичних пам'яток - не сказати нічого. Вся південна частина країни буквально всіяна замками, стародавніми церквами та залишками старовинних поселень. В одному лише столиці Швеції - Стокгольмі - сотні місць, які варто побачити на власні очі: музеї, фортеці, пам'ятки архітектури та багато-багато іншого. По всій країні збереглася величезна кількість замків, практично недоторканих часом, у багатьох з них зараз музеї.
Але що вразило нас, які об'їздили майже весь південь країни - так це повсюдна присутність духів-охоронців минулого - кам'яних брил з рунами або без, схожих на вартових часу. Як правило, вони стоять вертикально на галявинах або вершинах пагорбів, вкопані в землю у формі кіл, вісімок та човнів. Один із виявлених нами міні-стоунхенджів знаходився на приватній території за двадцять метрів від будинку власника, який мирно косив травичку на маленькому тракторі серед древніх брил.
Пам'ятки приваблюють своєю загадковістю та неповторною таємничою енергетикою. Коли входиш у коло з таких каменів, опиняєшся в центрі сильного висхідного потоку невідомої сили, від якої руки починають підніматися вгору, а дихання перехоплює від нез'ясованого відчуття дотику до таємниці віків. Ці багатовікові споруди - місця сили предків, які заклали основи сучасної шведської держави. Що означали вони для багатьох поколінь вікінгів, чим були вони - місцями поховання відважних конунгів, загиблих у боях, чи капищами поклоніння скандинавським богам? Зараз важко відповісти з упевненістю. Біля одного з кам'яних кіл, в яких ми побували, нашими сучасниками встановлено камінь із влитим у нього мечем, що напрочуд нагадує легенду про Екскалібур, та меморіальна табличка з історичною інформацією та написом: «Тут і зараз з'єднуються минуле і майбутнє».
А буквально через півгодини їзди біля дороги з'явилася давня дерев'яна церква XII століття. І церква і навколишня місцевість були абсолютно безлюдними та прекрасними у своїй неторканій величі. Важко не перейнятися захопленням до цього по-своєму дивного, але мирного народу, який так дбайливо ставиться до свого минулого, з якого він виріс.
Ми покидали Швецію, а перед очима все ще стояли картини величезних озер із замками на березі, кам'яні кола та човни, незайманий ліс і скелі, вкриті загадкою часу. З борту порома над віддаляючимся берегом у хмарному небі миготіла паряча крапка, – здавалося, що це маленький Нільс летить на своєму хороброму гусі Мартіні до берегів далекої Лапландії.