Найбільш разюче: при співвідношенні боргу до ВВП понад 229 відсотків Японія, яка випередила за цим показником навіть Зімбабве, має практично еталонні рейтинги надійності від провідних рейтингових агентств. Борги Греції, які перевернули догори дриґом весь Старий Світ, сягають лише 160 відсотків ВВП. А третій за величиною економіці світу, виходить, закон не писаний. Безробіття в Японії тримається на рівні лише 5 відсотків, профіцит торговельного балансу зберігається не одне десятиліття, населення має найвищий рівень особистих заощаджень. У чому секрет? Чому непомірний борг не вбив «азійського дракона»?
Щоб відповісти на це питання, а заодно зрозуміти, чи є в країні життя після Фукусіми, щотижневик «Итоги» на місці занурилися в тонкощі японського економічного дива.
Борги їх тяжкі
Національний характер японців – ключ до розуміння не лише історії цієї країни, а й сучасного стану її економіки. Закритість, відповідальність, любов до батьківщини та повага до своєї спадщини, а також громадянська свідомість – усі ці якості можна простежити навіть у сухій фінансовій статистиці. А вона останнім часом вражає уяву.
Квадрильйон єн – це багато чи мало? Наприклад, колишній міністр фінансів Японії Хірохіса Фудзії заявив, що справи з держборгом у Японії зараз гірші, ніж у будь-якої держави на планеті. «Політики повинні усвідомлювати той факт, що з Японією одного разу може статися те саме, що й з Європою», – дав він невтішний прогноз. Практично одночасно рейтингове агентство Standard & Poor's зізналося, що йому, можливо, доведеться знизити суверенний рейтинг Японії.
«Так, держборг – це велика проблема поряд із бюджетним дефіцитом. Завдяки випуску держоблігацій уряд покриває до половини видаткових статей казни, але при цьому не робить значних зусиль для виправлення ситуації», – сказав «Итогам» економіст з Японії компанії Capital Economics Девід Реа.
Річ у тому. Якби основними держателями японського боргу були іноземні інвестори, весь світ давно забув би про Грецію і з завмиранням серця стежив за кожною заявою офіційного Токіо, побоюючись фінансової катастрофи. 13 трильйонів доларів – це вам не жалюгідні сотні мільярдів грецького боргу і навіть не півтора трильйона італійського. Дефолт за такою сумою здатний просто вибухнути світову фінансову систему. Але ні: середньостатистичний японець не може допустити національної ганьби. Саме самі громадяни Країни висхідного сонця, за даними Capital Economics, тримають приблизно 96 відсотків її боргових зобов'язань через страхові компанії, пенсійні фонди та банки.
Страх втратити обличчя, що лежить в основі національної культури, фактично врятував японську фінансову систему від краху в розпал кризи 2008 року. Місцеві гравці на відміну від своїх європейських чи американських побратимів воліли не бавитися химерними фінансовими інструментами, заснованими на ризикованих іпотечних кредитах. Під стать їм були і звичайні японські домогосподарства, які керувалися принципом «краще менше, та краще» і тримали основну частину заощаджень на банківських депозитах з мізерним доходом (ставка рефінансування в країні зараз коливається в діапазоні від 0 до 0,1 відсотка).
А коли в Європі запахло смаженим, почалася репатріація національного японського капіталу. Наприклад, лише в листопаді японські інвестори продали міжнародних активів на 16,4 мільярда доларів.
Завдяки цьому державні фінанси країни зараз на плаву і уряд має можливість позичати гроші практично безкоштовно: ставка за 10-річними облігаціями коливається в межах одного відсотка. До речі, у германських «бундів» з аналогічним періодом обігу дохідність більш ніж утричі вища.
Потенціалу, накопиченого за час «японського економічного дива», також вистачає й до сьогодні. У країні аж з 1981 року позитивний платіжний баланс, який у 2011-му прогнозується на рівні понад 2 відсотки ВВП. Крім Німеччини, у «великій сімці» більше ніхто не похвалиться таким показником. Це означає, що японський уряд найближчим часом може продовжувати приймати гроші від внутрішніх інвесторів практично безболісно.
Нарешті, у Японії на відміну від країн єврозони є свій національний центробанк, який може виконувати роль емісійного центру. Навіть якщо зарубіжні інвестори почнуть скидати зі своїх балансів японські борги – а це ні багато ні мало 42 трильйони єн, або 545 мільярдів доларів, – фінансовий регулятор без зусиль зможе їх викупити. Тільки в 2010 році банк придбав 39 трильйонів єн боргу.
Продовження: НЕПОТОПЛЮВАНИЙ ОСТРІВ<\/a><\/strong><\/p>
Костянтин ПОЛТЄВ.
<\/strong><\/p>