Щоб не потрапити в халепу і не бути оштрафованим на кругленьку суму на іспанських пляжах, особливо якщо перебуваєш там вперше, необхідно знати кілька простих правил. На пляжах не допускаються будь-які рухливі ігри, якщо в радіусі шести метрів знаходяться інші відпочивальники. Причому це стосується як суші, так і води. Керуючись турботою про туристів, влада також забороняє на пляжах гучну музику.
Якось на очах кореспондента на пляж поблизу Барселони спробувала прокрастися родина американців з собачками на повідцях. Усіх цих гостей одразу розвернули в бік готелю: незалежно від розмірів чотирилапих улюбленців, з'являтися в їхньому супроводі на іспанських пляжах суворо заборонено. Сюди допускають лише собак-поводирів для сліпих людей, але й за них, якщо вони щось накоять або доставлять незручності оточуючим, доведеться платити штраф. А штрафи іспанська влада часто виписує такі, що змусять замислитися навіть дуже заможних туристів. Наприклад, за несанкціоновану гучну музику поруч із відпочивальниками, з порушника візьмуть €750. А ті ж собачки обійдуться вдвічі дорожче.
Не особливо відрізняються порядки і на французьких пляжах. Наприклад, Генріх Дунойєр, мер курортного містечка Гранд-Мотте, розташованого неподалік Монпельє, вважає себе великим гурманом. Для нього немає кращого відпочинку, ніж зручніше влаштуватися на терасі улюбленого ресторану і насолоджуватися келихом чудового французького вина. І все б добре, та ось тільки вже не перший рік з настанням курортного сезону меру діють на нерви відпочивальники, які зазвичай розгулюють містом у купальних костюмах. Зрештою, терпіння Дунойєра лопнуло, і він випустив закон, який дозволяє вартовим порядку зупиняти на вулицях містечка туристів, одягнених неналежним чином, і змушувати їх надягати майки з написом: «Від мене погано пахне». Тим, хто відмовиться від такого вбрання, доведеться розкошелюватися на €40.
На вулицях Гранд-Мотте через кожні півсотні метрів стоять щити, на яких французькою та англійською популярно пояснюється, в чому можна ходити на пляжі, а в чому – в місті. Мер розповідає в місцевій пресі, що коли роздягнені туристи, які повертаються з пляжу, проходять повз його улюблений ресторан, від запахів поту, кремів для засмаги та лосьйонів у нього, як і в інших їдців, одразу пропадає апетит і, природно, псується настрій. Якось Дунойєр зауважив, що особливо погано пахне від британських туристів. Ці слова, звичайно ж, викликали бурю обурення по той бік Ла-Маншу. Журналісти з Туманного Альбіону не преминули зазначити, що найменше мила в Європі витрачають не британці, а саме французи.
Подібна дискусія навряд чи була б можливою в курортному Дубаї. Хоча тут набагато серйозніше ставляться до питань моралі. Поліція може затримати відпочивальника, якщо він або вона для економії часу роздягнуться в готелі або на підході до пляжу. На відміну від Іспанії та інших європейських країн, на пляжах в Еміратах можна і грати, і слухати музику. До слова, щоночі з найвідомішого дубайського пляжу Джумейра прибирають до п'яти тонн (!) сміття.
Втім, іноді, щоб порушити пляжні правила, необхідно просто туди потрапити, а це, як виявляється, не скрізь так просто. Знаменитий Малібу – явне тому підтвердження. У цьому райському куточку Каліфорнії пляжі з м'якого білосніжного піску простяглися на багато кілометрів. На жаль, це прекрасне місце відпочинку для місцевих жителів до останнього часу було закрите. Скуповуючи один за одним особняки, що простяглися вздовж берега океану, товстосуми поступово закрили всі виходи до води парканами та хвіртками.
Невдоволення звичайних городян навіть вилилося у створення громадських організацій. Зрештою, лос-анджелеський суд зобов'язав Девіда Геффена, власника голлівудської кіностудії «Дрімворкс», передати Стіву Хою (засновнику однієї з таких організацій) ключі від дерев'яної хвіртки. Вона закривала доступ до триметрової дороги, що веде до одного з найкрасивіших каліфорнійських пляжів Карбон-біч. Треба сказати, що за право одноосібно розпоряджатися цим пляжем Геффен завзято боровся 22 (!) роки. Він здався після того, як суддя в черговий раз оштрафував його на тисячу доларів за відмову передавати Хою ключі від хвіртки. Крім штрафу, Геффен зобов'язаний оплатити судові витрати в сумі $300 тис.
Цікаво, що якщо копнути в історію, то у своїй поразці Девід Геффен повинен звинувачувати… візантійського імператора Юстиніана. У складеному за його розпорядженням зводі законів, пізніше лягшому в основу законодавств європейських країн, є параграф, який проголошує береги морів доступними для загального користування. «Береговий» закон увійшов до законодавства іспанців, які раніше володіли більшою частиною західного узбережжя США. Пізніше він благополучно перекочував і в законодавство Каліфорнії.
Сергій ЛАВІНОВ.
Новые Известия