На пішохідній вулиці Нев у бельгійській столиці, вздовж якої вишикувалися мережеві магазини, як ніколи багато жінок у мусульманському одязі. Вони, напевно, тільки в ці дні разом із дітьми та іншими домочадцями залишають іммігрантські квартали, виходячи «в світ». Роблять покупки для всієї численної родини на півроку вперед, щоб знову сховатися у своїх добровільних резерваціях. Вихідці зі Східної Європи не так помітні, але купують у тих же масштабах.
Яскраві плакати змагаються цифрами знижок: 20%, 50% і навіть 70%. Щоправда, як зазначають «Нові вісті», поки що початок липня, і на 70% скидають зовсім уже «барахло» або екзотику, що на любителя. З точки зору економіки, розпродажі дозволяють торговцям звільнити полиці та зібрати гроші для закупівлі товарів нового сезону. Навіть якщо старі речі доводиться збувати собі на збиток. Хоча, як правило, до збиткових ціни не опускаються.
Епідемія «покупецької лихоманки» спалахує в Бельгії двічі на рік – на літні та зимові сезонні розпродажі. У цій країні, мабуть, як ніде в Європі, це дійство зарегламентоване законами. Розпродажі починаються строго 3 січня та 1 липня. Якщо цей день припадає на неділю, як цього разу, то «епідемія» стартує напередодні, в суботу. Закінчуються відповідно 31 січня або 31 липня. До початку розпродажів діє шеститижневий «карантин» – турбота про конкуренцію. Ціни заморожуються, щоб ніхто не шахраював, піднімаючи вартість товару напередодні, а потім оголошуючи приголомшливу «знижку». І хоча власники магазинів все одно знаходять способи обійти заборони, за дотриманням усього цього порядку, узгодженого з об'єднаннями торговців, товариствами споживачів та фінансовими органами, стежить особисто король. Порядок багато разів змінювався зі зміною обставин та думок. Але самодіяльність юридично карана.
Вперше сезонні розпродажі були запроваджені на зорі ХХ століття в Німеччині кайзерівським указом. Держава скористалася новим феноменом масової моди, щоб продемонструвати свою соціальну роль і послабити напруженість у суспільстві. Мовляв, нехай двічі на рік бідні люди зможуть за доступною їм ціною взутися й одягнутися за рахунок більш забезпечених, які женуться за модою.
Історія розпорядилася так, що Німеччина стала однією з перших країн, які скасували жорстке державне регулювання сезонних розпродажів (Schlussverkauf). За рішенням Бундестагу, з 2004 року німецькі торговці самі вирішують, коли розпродувати застарілий товар. Пояснення просте: зміна модних колекцій сьогодні відбувається набагато частіше, ніж сто років тому. Близько половини обороту розпродажів становить тепер побутова електронна техніка, яку технічний прогрес знецінює ще швидше, ніж мода одяг.
Такої ж політики дотрималися й голландці. На думку опитаного журналістом бельгійського юриста, у сусідній братній країні Бенілюксу тепер із розпродажами «повна анархія». У будь-який сезон, приїхавши до Амстердама чи Делфта, можна побачити вивіски Opruimen та відповідні ціни.
Регулювання термінів розпродажів, поряд із Бельгією та Люксембургом, залишається у Франції та Італії. Але там терміни плавають залежно від департаменту чи провінції. Але все одно приблизно відповідають січню та липню, відрізняючись у датах. У Римі, наприклад, літні розпродажі тривають з 8 липня до 18 серпня. У Великобританії знамениті різдвяні сейли починаються 27 грудня. На відміну від континенту, на Британських островах свято Нового року не передбачає подарунків близьким – вони вже вручені на Різдво. А літній розпродаж там припадає на червень. Граючи на різниці термінів, турфірми в Бельгії організовують шоп-тури до Англії. Навіть королева Єлизавета має звичку зазирнути на сезонний розпродаж і неодмінно купити там щось уцінене.
Якщо для бідняків розпродажі – ще предмет економії та розрахунку, то для європейців середнього достатку це скоріше ритуал, свято. Дані опитувань показують, що 71% громадян Євросоюзу в сезони розпродажів обов'язково ходять до магазинів і щось купують. Дві третини бельгійців і німців спеціально припасають гроші для покупок у дешевий сезон. Бельгієць відкладає в середньому €200 (треба сказати, що він, як і інші північні європейці, на відміну від італійців та інших південців, зневажливо ставиться до одягу та зовнішнього вигляду). Близько третини жителів ЄС зізналися, що помічають річ, яка сподобалася, до початку розпродажів і чекають, коли її уцінять. Хоча інша статистика говорить про зміну звичок. Якщо серед бідних верств населення такою терплячістю відзначаються 35% опитаних, то серед більш забезпечених – лише 24%. Загалом же двоє з трьох європейців купують потрібний їм одяг та взуття, коли доведеться, а не чекають сезонних знижок.
• Необхідно зазначити, що скуповуються наші співвітчизники не лише під час закордонних поїздок, а й на різних інтернет-аукціонах. Завдяки сучасним технологіям, оплата товару в цьому випадку проводиться пластиковою карткою, а доставка в Україну з ebay, Amazon або Taobao здійснюється спеціалізованими фірмами, які надають подібні послуги.