Передісторія питання така. Влітку депутати Держдуми розглядали поправки до закону «Про валютне регулювання та валютний контроль». І серед іншого без серйозного обговорення з окремих параграфів цього закону зникло уточнення, що поправки стосуються юридичних осіб. Саме так на фізичних осіб було поширено вимогу за тією ж схемою, що й для фірм, повідомляти раз на квартал податкову про рух коштів на своїх закордонних рахунках.
Відповідно до правил, опублікованих на сайті Податкової служби, «резиденти щоквартально, протягом 30 днів після закінчення кварталу», повинні подати до податкового органу за місцем свого обліку «звіти про рух коштів по рахунках (вкладах) у банках за межами території РФ, станом на останню календарну дату звітного кварталу».
Йдеться, звісно, не про надання документів мовою або за стандартами звітності тієї країни, законами якої керується банк, де у росіянина відкрито рахунок. У правилах уточнюється, що «підтверджуючі банківські документи подаються у вигляді копії, нотаріально завіреної відповідно до вимог законодавства РФ». Необхідний і їхній переклад, «нотаріально завірений відповідно до вимог законодавства РФ». Інакше кажучи, папери, перекладені закордонними перекладачами та завірені іноземними нотаріусами, можуть і не прийняти.
Для початку варто подумати про те, що це означає для тих, на кого поширюється дія закону? Їм доведеться чотири рази на рік самим приїжджати до Росії або ж, завдяки вимозі про нотаріальне засвідчення, відправляти документи нотаріусу або якійсь довіреній особі, а потім пересилати їх до податкової. І з усіма операціями треба вкластися в один місяць. Причому все це буде можливо у випадку, якщо власник рахунку зможе пояснити службовцям іноземного банку, як підготувати документи за російським стандартом, а вони, у свою чергу, погодяться це зробити.
Головне ж питання – на кого поширюється вимога надавати звітність. Багато хто помилково вважає, що йдеться лише про податкових резидентів РФ. Тобто тих, хто проживав на території Росії 183 дні і більше у минулому році. Однак у Росії існує два тлумачення поняття резиденства. Друге міститься якраз у законі «Про валютне регулювання». Відповідно до нього будь-який громадянин РФ, який приїхав на батьківщину, є для її влади «резидентом».
Самі податківці традиційно дотримувалися свого тлумачення. У них були через це в минулому численні спори, наприклад, з митниками. Однак чи стануть у даному випадку податківці працювати «по-своєму»? Це буде зрозуміло через три місяці – у квітні 2015 року, коли мають бути подані перші звіти. Але вже зараз ходять чутки, що в наступному році уявлення про резидента як людину, яка прожила в Росії 183 дні і більше, зникне з російського законодавства. Тож сперечатися стане ні про що.
Є, звісно, надія, що законодавці схаменуться. У Держдумі триває обговорення цієї теми, і деякі депутати допускають, що для фізичних осіб буде введено окремий порядок повідомлення – більш щадний. Але обговорювати це будуть не раніше наступного року. Тож закон набуде чинності в його нинішньому вигляді і сподіватися на полегшення до першого звітного періоду явно не варто.
Зате можна бути впевненим, що у 2015 році законодавці затвердять покарання за недотримання цього пункту закону. Покарання за ненадання звітності вже обговорюють у Держдумі. Як і у випадку з так званим законом «про друге громадянство», йдеться про суворі заходи, аж до кримінальних. Судячи з усього, вже не вийде відбутися штрафом у півтори тисячі рублів, який зараз загрожує тим, хто вчасно не повідомив податкові органи про відкриття (або закриття) рахунку в закордонному банку. З огляду на те, що обговорюється можливість зробити строк давності за податковими злочинами не три, а десять років, – порушувати закон може виявитися досить накладно.
Тим не менш, немає сумнівів, що багато хто його все ж таки порушить. Хтось (і таких буде більшість) просто з незнання, оскільки не стежать уважно за новинами з Росії, проживаючи за кордоном. Інші зроблять це свідомо, оскільки вважають надто затратним і неприємним процес повідомлення податкової служби про рух по своїх закордонних рахунках. Тим більше що російське законодавство вже сьогодні вимагає, щоб будь-які платежі з-за кордону надходили громадянину на його рахунок у вітчизняному банку, і лише потім відправлялися за кордон – на його іноземний рахунок. Це значно здорожує переказ навіть великих коштів і робить просто безглуздим пересилання малих сум, тому що банківські відсотки та різниця курсів валют просто «з'їдають» їх.
Які лазівки, на думку експертів, можуть використовувати росіяни, які опинилися в такій ситуації? Перша, найпростіша – не повідомляти податкову про наявність рахунку за кордоном взагалі. Теоретично російським податківцям проблематично з'ясувати, чи є у громадянина рахунок у закордонному банку, якщо він сам про це їх не повідомив. Багато власників закордонних рахунків повідомляли про них вітчизняних податківців не з поваги до законів, а тому що без цього російські банки не переводять гроші громадян з РФ на їхні особисті рахунки за кордоном. Втім, повідомлення не вимагається у випадку, якщо переказуються гроші не собі, а комусь іншому. Включаючи чоловіка або дитину.
Зате такі операції не так складно відстежити, тому що майже всі вони підпадають під дію все того ж закону «Про валютний контроль», і банки повідомляють про них державу. Ну а у випадку, якщо податкова служба запідозрить, що у вас є прихований рахунок за кордоном, вона може направити в цей банк запит. Теоретично відповідати він не зобов'язаний, але якщо запит буде зроблено не напряму, а через «компетентні органи» країни, де відкрито рахунок, то банк, швидше за все, надасть російським податківцям необхідні їм дані. І тоді покарання не уникнути.
Воно, як ми пам'ятаємо, може виявитися і кримінальним, якщо таке рішення депутати Держдуми ухвалять у 2015 році. Втім, не для всіх. Неповнолітні діти, як кажуть експерти, можуть відкривати рахунки в багатьох зарубіжних країнах. Якщо їм немає 14 років, то покарання не може бути кримінальним за російським законодавством. І тоді батьки порушника відбудуться, ймовірно, лише штрафом.
Нарешті, багато росіян напевно віддадуть перевагу просто закрити свої особисті рахунки і спробувати, наприклад, відкрити їх на фірми. Якщо це досвідчені бізнесмени, і вони мають довгий ланцюжок офшорних компаній, то їх навряд чи реально буде вирахувати російським податківцям. До речі, іноземна юридична особа, серед засновників якої є росіяни, може в РФ також бути визнана резидентом. Такі прецеденти вже є.
Отже, поправки до закону «Про валютне регулювання», що набирають чинності – це явно ще один крок до «закриття» країни та «відрізання» від батьківщини тих громадян Росії, які постійно проживають за кордоном. Здається, що цей крок явно нерозумний, оскільки однозначно є політичним рішенням, практичної користі для бюджету країни він навряд чи принесе, зате ґрунтовно зашкодить мільйонам співгромадян і налаштує їх проти рідної країни, з якої вони виїхали з найрізноманітніших причин. Хтось, звісно, з думкою про прощання назавжди, але багато хто просто їде на заробітки в іншу країну. Однак російська влада, мабуть, вважає, що жити й працювати всім народженим у Росії треба вдома.
Іван ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ, Олена ЗЕМСЬКОВА.
ІА «Росбалт»