Трамвай Cable Car – унікальний для Сан-Франциско вид громадського транспорту
У Сан-Франциско я прожив уже майже 12 років із 20-ти, проведених у США, і досі це місто продовжує дивувати та підкорювати мене своєю вічною молодістю, новизною, відкритістю, мінливістю і водночас постійністю в непорушній системі цінностей.
Почнемо з того самого сан-франциського лібералізму, який тут зведений чи не в статус релігії. У світі важко знайти ще одне таке ж толерантне місто. Тут до недавнього часу можна було легально розгулювати вулицями зовсім голим, давно вже легалізована марихуана (за спеціальними ліцензіями).
Ще задовго до оголошення Обамою реформи охорони здоров'я тут існувала система практично безкоштовного медичного обслуговування городян. Влада офіційно оголосила зону терпимості до нелегальних іммігрантів і заборонила міській поліції проводити рейди з їх пошуку та депортації. По кілька разів на рік проводяться масові вуличні фестивалі на кшталт Folsom Street Fair, порівняно з якими гей-парад – сімейний захід. Сам же щорічний гей-парад тут – подія загальноміського масштабу, яка спонсорується не лише мерією та міською владою, а й усіма поважаючими себе корпораціями, банками тощо.
Ставлення до геїв у Сан-Франциско заслуговує особливої згадки – саме тут, власне, і зародилася боротьба за права геїв як така. І задовго до того, як у більшості американських міст це стало нормою, ставлення до геїв тут уже було абсолютно терпимим. Щоправда, все відбувалося теж негладко – саме в Сан-Франциско разом із мером-лібералом був застрелений з політичних мотивів Гарві Мілк, один із перших геїв-політиків міста. Сталося це в далекому 1978-му. Зараз район компактного проживання гомосексуалів – Кастро – один із найзаможніших і найкрасивіших у місті.
У Сан-Франциско, як ніде в США, відчувається вплив Азії, адже понад третину населення – етнічні азіати, в основному китайці, хоча вистачає і корейців, і японців, і в'єтнамців, і філіппінців.
Китайці почали освоєння Каліфорнії понад століття тому, коли штату була потрібна дешева робоча сила для будівництва залізниць і міст. І хоча спочатку ставлення білих американців до гастарбайтерів було недоброзичливим, їх навіть примусили жити в кількох спеціально відведених кварталах, але завдяки китайській працездатності та кмітливості нащадки перших іммігрантів склали кістяк ділової, а то й політичної еліти Сан-Франциско.
Саме з американців азійського походження складається левова частка власників нерухомості в місті, менеджерів середньої та вищої ланок, а з недавніх пір і мер Сан-Франциско – китаєць. Китайські студенти – як народжені в США, так і приїжджі – складають половину (і більше) студентів у таких престижних університетах неподалік від Сан-Франциско, як Берклі та Стенфорд. А ті перші китайські квартали складають нинішній Чайна-таун – один із найстрокатіших і найавтентичніших на всьому Північноамериканському континенті. Там досі живуть тисячі людей, які майже не говорять англійською.
Як і скрізь у Каліфорнії, у Сан-Франциско широко представлена і латиноамериканська діаспора. Це в основному мексиканці, і дуже багато з них – нелегали. Вони становлять кістяк робочої сили міста. Ці люди можуть вкалувати на спекотних кухнях або на будівництвах по 12 годин на день, відсилаючи кожен зароблений долар додому в Гвадалахару або Мехіко. Мексиканська субкультура особливо добре представлена в районі Мішн (Mission), де безліч вивісок іспанською і можна спробувати справжні мексиканські страви, а не той текс-мекс, який вважається мексиканською кухнею в усьому світі, хоча нею не є.
Природно, вистачає в місті і білих, і афроамериканців. Мабуть, це одна з родзинок Сан-Франциско – відсутність явної етнічної більшості, що змушує всіх ставитися одне до одного терпиміше. Тут просто немає місця расизму.
Усе це різноманіття виражається і в мовах, які можна почути на вулицях та в громадському транспорті. Навіть на водійські права можна скласти іспит 31 мовою, включаючи китайську, в'єтнамську, французьку, німецьку, фарсі, угорську і, звісно ж, російську.