Юніон-сквер – площа в центрі Сан-Франциско
Перша ж велика хвиля російськомовних іммігрантів прибула десь у 1930-ті і складалася з колишніх білогвардійців, їхніх сімей та інших біженців, які, поневірявшись Далеким Сходом, перебралися до Америки через Китай. Потім, як і в Нью-Йорку, були кілька імміграційних хвиль радянського часу. І, нарешті, теперішні мігранти – хвилею назвати складно, радше це розрізнені групи молодих людей, які приїжджають з різних, але в основному з економічних причин з країн колишнього СРСР і залишаються на навчання або роботу. Що, власне, сталося і зі мною.
Більшість новоприбулих селяться в передмістях, ближче до Кремнієвої долини або в районах Сакраменто, де дешевше. За винятком імпозантного православного собору на вулиці Гірі, російська присутність у самому Сан-Франциско не така помітна, як, скажімо, у тому ж Брукліні. Навіть ресторанів російської кухні – раз, два й усе.
Зате, якщо вам подобається азійська або латиноамериканська кухні, у Сан-Франциско – справжнє роздолля. Особливо популярні недорогі тайські та мексиканські ресторанчики. Практично на кожному розі є також китайські або в'єтнамські заклади, багато японських, корейських, індійських та пакистанських.
У Сан-Франциско дуже розвинена культура онлайн-рев'ю чого завгодно, адже більшість рев'ю-вебсайтів зародилися саме тут (про це – пізніше), і вже що-що, а ресторани отримують свою частку як позитивних, так і негативних відгуків. Іноді, щоправда, система дає збої. У місті час від часу з'являються культові заклади громадського харчування, в які майже постійно стоять черги, тому що вони на піку онлайн-рев'ю, в той час як у майже аналогічні за якістю, але менш популярні місця можна зайти без жодного очікування.
Люблять у Сан-Франциско й випити. Незважаючи на невеликі розміри міста, у ньому сотні, якщо не тисячі барів та питно-розважальних закладів різних мастей. Прийнято вважати, що тут зародилося мистецтво «міксології» – змішування різноманітних екзотичних напоїв у єдині коктейлі, які винаходяться та подаються найвправнішими барменами і стають місцевими легендами.
За однією з таких легенд, коктейль «Мартіні» та кава по-ірландськи були винайдені також у Сан-Франциско. Це підживлюється хіпстерською субкультурою, яка хоч і не зародилася в самому Сан-Франциско, але отримала тут величезну популярність. Адже саме місто з його м'яким кліматом, лібералізмом та сибаритським духом сприяє хіпстерським цінностям поєднанням комфорту та стилю, гедонізмом, зневагою до старих норм, одержимістю здоровою їжею та прагненням жити в своє задоволення незалежно від достатку. У цьому, до речі, одна з головних переваг цього міста – насолоджуватися Сан-Франциско можна і багатим, і бідним. Інша справа – житло, але про нього трохи нижче.
І цілком можливо, що саме хіпстерська вільнолюбна атмосфера Сан-Франциско сприяла значною мірою статусу міста як інноваційного центру та столиці всіх стартапів. Адже як чудово осяятися ідеєю, знайти таких же за духом однодумців, пропахати пару років над її втіленням у якійсь орендованій квартирі, а потім бах – і казково розбагатіти. Саме це і є новою «американською мрією» по-сан-франциськи. І такі приклади – той же Instagram, Twitter або Facebook.
Звичайно ж, подібні історії – виняток із правил, близько 90 відсотків стартапів провалюються, але це не зупиняє тисячі охочих приїхати до Сан-Франциско і «зрубати бабла». Так звані стартапери, підприємці-початківці у сфері технологій, тут на кожному кроці. До них додаються молоді мільйонери з Google і Facebook, які, хоч і працюють у Кремнієвій долині за 80 кілометрів на південь, жити віддають перевагу саме в цьому місті.
Ця обставина, до речі, дико збільшила ціни на оренду житла: у найпрестижніших районах міста типу Гейз-Веллі, Мішн, Маріна, Пасіфік-Гайтс однокімнатна квартира запросто може коштувати від 3500 доларів на місяць і вище. Та й у районах демократичніших, на кшталт Річмонда, Сансета або Твін-Пікс, уже практично не знайти квартири дешевше 2500 доларів на місяць.
Це викликає деяке бродіння в суспільстві, адже поширена думка, особливо серед сан-франциських лібералів, ніби багатенькі «технарі» потроху витісняють із міста не лише робітничий, а й звичайний середній клас, якому стає не по кишені жити в межах міста. І велика частка правди тут є: купити нерухомість у Сан-Франциско може собі дозволити далеко не кожен мільйонер, не кажучи вже про вчителів, продавців магазинів, муніципальних працівників і простих клерків.
Не можна не згадати і про сан-франциських безхатьків. Для багатьох приїжджих це справжній шок, чи не перше, що впадає в очі. У центрі міста на кожному перехресті стоїть один, а то й кілька жебраків. Їх у місті тисячі, це реальна проблема, вирішення якої поки не передбачається. Причому безхатьки з'їжджаються до Сан-Франциско з усієї країни, бо ґрунт для неробства в місті – найсприятливіший. Клімат дозволяє досить комфортно почуватися на тротуарах майже цілий рік, туристів для «струшування» подачок достатньо, а місто не хоче втрачати репутацію флагмана лібералізму, вживши якихось жорстких заходів.
Серед безхатьків багато молоді, часто втікачів з дому. Купчиться вона, головним чином, на тротуарах колишнього району хіпі Гейт-Ешбері. Ось тільки з тими, справжніми хіпі, які жили тут у 1960-х, у цих досить агресивно налаштованих молодих ледарів спільного мало. Багато в чому саме через проблему безхатьків у Сан-Франциско відносно висока злочинність – в основному злам автомобілів, грабунок і квартирні крадіжки. Поліція, звісно, докладає зусиль, але поки їх недостатньо.
Повертаючись до нерухомості: значною мірою її дорожнеча пов'язана і з розмірами міста – воно мале, і, як кажуть, не гумове. З трьох боків Сан-Франциско оточений водою, а з четвертого до нього прилягає гора Сан-Бруно. Тому новобудовами проблему дефіциту житла не вирішити, хоча будівництво йде повним ходом, особливо на землях, відвойованих у моря шляхом рекламації.
Але не можна забувати, що Сан-Франциско знаходиться у високосейсмічній зоні і невеликі землетруси у нас досить часті. Бувають і серйозні поштовхи, як у 1989 році, коли зруйнованою виявилася значна частина району Марина, побудованого саме на такій хиткій, меліораційній землі. Все це, однак, мало турбує девелоперів нерухомості. А адже ще один серйозний землетрус – для Сан-Франциско лише питання часу. Не турбує майбутнє, здається, і майже мільйон мешканців цього чудового міста.
Навіщо хвилюватися, що може статися, а може й не статися. Краще просто насолоджуватися чудовою погодою цілий рік, приголомшливими заходами над Тихим океаном, серфінгом та бігом на пляжі, відмінною кавою у затишних кав'ярнях, екзотичною їжею та коктейлями? Перебуванням на самому вістрі технологічних розробок світу та чекати-сподіватися, що твій стартап ось-ось заробить свій перший мільйон?
Природа в місті справді багато в чому унікальна. Тут практично вічна весна – зими як такої немає, снігу не буває взагалі. Але рідкісна і спека. Температура цілий рік коливається між 10 і 25 градусами за Цельсієм. Причому найхолодніші місяці – як не дивно, липень та серпень. Пов'язано це з холодною океанічною течією біля берегів Каліфорнії. Воно і створює знамениті літні тумани, які охолоджують місто.
Кондиціонер у Сан-Франциско не потрібен, а ось опалення може знадобитися і влітку. Марку Твену приписують фразу: «Найхолоднішою зимою, яку я зустрічав, було літо в Сан-Франциско». І хоча насправді він такого не говорив, частка правди в цьому є. Особливо з огляду на те, що по всій іншій країні влітку зазвичай стоїть спека. Через холодну течію купатися в океані можуть лише «моржі».
Але пляжі в місті красиві, і в будь-який сонячний вікенд на них яблуку ніде впасти. Холодна вода не зупиняє одягнених у гідрокостюми серферів, віндсерферів та кайтсерферів, яких у місті безліч. Загалом, таке враження, ніби вплив навколишньої води на місто просто величезний, що не дивно. Природно, це виливається і в достаток морепродуктів у практично будь-якому ресторані. Ті ж, кому вода не цікава, можуть насолоджуватися «земними» пам'ятками: у місті безліч парків, включаючи знаменитий «Голден-гейт парк». Є цікаві музеї, чудовий оперний театр, галереї і, звичайно ж, шопінг.
Ті, хто вважає Сан-Франциско своїм домом, називають його просто The City – Місто. І нехай площею він не вийшов, адже десь у Китаї чи Індії, ймовірно, є райцентри такого ж розміру, але Сан-Франциско продовжує притягувати до себе своєю чарівністю, магією, унікальним характером.
І тому, незважаючи на всі його недоліки, жити тут мені подобається. І не мені одному.