Система «Зелена карта» була організована ще в 1953 році, і зараз її члени – 32 держави Європи. «Зелена карта» – це, з одного боку, назва системи міжнародних договорів, а з іншого – страхове посвідчення про обов'язкове страхування автоцивільної відповідальності. Воно є еквівалентом страхового поліса, виданого згідно із законом про обов'язкове страхування відповідальності країни відвідування із зазначенням країни або групи країн, для яких передбачено необхідне страхове покриття та строк дії страхування. Без такого посвідчення перетин кордонів країн – членів Міжнародного союзу «Зелених карт» неможливий.
Тож перед тим як перетинати кордон, українському автолюбителю обов'язково доведеться придбати «зелену карту». До речі, її офіційна назва – «Міжнародна карта автострахування». Як і в інших видах страхування автоцивільної відповідальності, страхування за «зеленою картою» здійснюється на випадок нанесення вами шкоди третій особі (смерть, тілесні ушкодження) або її майну під час використання застрахованого автомобіля. Якщо з вашої вини за кордоном станеться аварія, то всю шкоду, завдану вашим автомобілем, крім штрафів, за вас покриває страхова компанія. Врахуйте, що ваш автомобіль при цьому не застрахований.
Якщо ж винуватець аварії не ви, то вам буде виплачена компенсація за понесену шкоду.
Обзавестися «зеленою картою» можна прямо на митниці, причому як українській, так і суміжної держави, щоправда, там це обійдеться вже значно дорожче. Але краще це зробити заздалегідь, ще готуючись до поїздки.
Вартість «зеленої карти» порівняно невелика і залежить від виду вашого автомобіля, строку страхування та країни, до якої ви їдете. Наведемо кілька прикладів: при поїздці до Естонії на легковому автомобілі за «зелену карту» строком на 15 днів, а це мінімальний строк страхування, ви заплатите приблизно 21 німецьку марку, до Східної Європи – 33, до Скандинавії – 46 марок. Ну а щоб подорожувати по всьому світу, потрібна «зелена карта» вартістю приблизно 65 марок. Вартість «зеленої карти» на рік коливається від 300 до 3.000 марок, залежно від країни та виду автомобіля.
Механізм дії страхового поліса давно відпрацьований. Якщо при аварії немає людських жертв, то роль дорожньої поліції обмежується складанням протоколу, екземпляр якого обов'язково має залишитися у вас. Якщо протокол складено незнайомою мовою, то при підписанні його зробіть позначку «не розумію мову».
Ну і звичайно, потрібно по можливості терміново зв'язатися по телефону з найближчим відділенням страхової компанії, в якій була придбана «зелена карта».
Принадність цієї системи в тому, що в подальшому відносини між собою з'ясовують вже тільки страхові компанії. Постраждалий отримає компенсацію без виснажливих судових розглядів і безнадійних спроб отримати гроші з винуватця аварії. А винуватець незалежно від його матеріального становища знає, що шкоду постраждалому компенсовано і він нічого не повинен.