Фото Укрінформ
Оренда авто - шлях до свободи
Опинившись на Кіпрі, нам із братом довелося на собі відчути всі тяготи громадського транспорту. Спочатку думали, що, колесячи островом на маршрутках і автобусах, зможемо заощадити. Але потрапили в залежність від транспорту. Річ у тім, що міські автобуси на Кіпрі обслуговують пасажирів з інтервалом у 30 хвилин. А проведений час в очікуванні дива - появи чотириколісного друга - коштує набагато дорожче. Гроші ж справа наживна, а пропустити масу приголомшливих диковинок, якими багатий острів Афродіти, ми просто не можемо собі дозволити.
Зробивши відповідні висновки, вирішили взяти напрокат машину, що не склало жодних труднощів. Численні пункти прокату пропонують широкий асортимент автомобілів. Для оренди достатньо пред'явити паспорт і навіть не міжнародні, а вітчизняні водійські права. Щоправда, є обмеження: мінімальний вік водія - 25 років, мінімальний термін оренди - два дні. За інформацією сайту rstcars.com, ціни на авто варіюються залежно від марки автомобіля в інтервалі від 20 фунтів для Suzuki Alto до 52 фунтів для Toyota Landcruiser. Але що довший термін оренди, то дешевша оплата в розрахунку на один день.
За два тижні оренди «ніссана» ми заплатили 250 фунтів, включаючи страховку. Обмежень щодо пробігу не було, але це потрібно уточнювати одразу, оскільки деінде можна зіткнутися з лімітом - скажімо, 100 км. Те, що понад ліміт, оплачується окремо. Коли всі формальності було вирішено, а умовності обумовлено - по черзі сідали за кермо.
Спершу їхати було незвично. Знаки дорожнього руху, покажчики, стоянки вздовж узбіч розташовані зліва по ходу руху автомобіля, та й важіль перемикання передач весь час намагаєшся намацати правою рукою на дверцятах. Але якщо до хорошого - автоматичної коробки передач - звикаєш протягом перших 10-15 хвилин, то набагато довше і складніше даються повороти на перехрестях і розв'язках: за звичкою норовиш зайняти свою праву смугу - і тут з жахом розумієш, що опинився на зустрічній і хтось їде тобі просто в лоба. Однак водії-кіпріоти ставляться до гостей дуже доброзичливо і дають можливість виправити помилку. Адже впізнати таких «камікадзе», як ми, легко - у всіх прокатних машин червоні номерні знаки і їхній реєстраційний номер починається з літери Z, тож іноземця видно за версту. Втім, адаптація до «дзеркального» руху відбувається дуже швидко - вже до кінця першого дня автоподорожі почуваєшся досить упевнено.
Кіпрська міліція нас береже...
Про хамство на кіпрських дорогах немає й мови, навпаки - водії ввічливі, а в їхній готовності прийти на допомогу ми переконувалися не раз. Наприклад, одного вечора, коли вже стемніло, за черговим поворотом гірського серпантину раптом виявилася розсип гострого каміння. Не встигши зреагувати, пробили колесо. Зупинилися, дістали запасне. І тут поруч із нами гальмує машина, з неї виходить дівчина-кіпріотка і питає, чи може вона чимось допомогти... Уявіть собі: гірська дорога, глухе місце, вже майже ніч... Втім, дивуватися такому вчинку не доводиться - злочинність на Кіпрі практично відсутня. Звичайна картина: біля тротуару припаркований автомобіль, дверцята не замкнені, шибки опущені, а на сидінні лежать портфель і мобільний телефон... Спочатку дивуєшся, але потім розумієш - це не безпечність, не дивацтво, тут так живуть!
До речі, про диваків. Рідко, звісно, але на кіпрських дорогах, де діє лівосторонній рух, можна зустріти диваків, які їздять із правим кермом - тут це не заборонено. Але здебільшого незабаром такий оригінал сам починає відчувати дискомфорт і поспішає на сервісну станцію, де за 800 фунтів йому допоможуть трансформувати його «мерседес» у лівосторонній варіант. А з проханням поставити суперсигналізацію на машину до сервісних станцій рідко хто звертається. Чому? Просто тут автомобілі не викрадають, нікуди - навколо ж вода!
Ми не зустрічали більш доброзичливих охоронців порядку, ніж місцеві дорожні поліцейські. Особливо дружелюбно вони ставляться до водіїв орендованих машин, які взагалі не штрафуються за перевищення швидкості. Не раз, керуючи автомобілем на шосе, що веде в аеропорт Ларнаки, і вистрибуючи на швидкості 150 км на годину (при дозволених 100) після повороту просто на патрульну машину з радаром, ми полегшено зітхали, коли поліцейський, що спочатку робив енергійні рухи про негайну зупинку, розгледівши червоні номери, робив знак дозволу подальшого руху. Щоправда, з корінними жителями острова кіпрські охоронці порядку набагато суворіші. З них стягуються штрафи за непристебнутий ремінь, викидання сміття з вікна автомобіля, розмову по мобільному телефону під час руху. Підвищена суворість проявляється і щодо спадкоємців. Правилами заборонено перевозити дітей до п'яти років на передньому сидінні. А дітей віком від п'яти до 10-ти можна саджати на переднє сидіння лише за умови, що це місце обладнане спеціальним дитячим захисним ременем.
Ех, дороги, пил та туман...
А взагалі, Кіпр - просто знахідка для автоподорожника. 200 км в довжину, 100 в ширину - ось і весь острів. Відстані невеликі, дороги хороші, всюди асфальтовані та забезпечені покажчиками напрямків двома мовами - грецькою та англійською. Швидкість пересування на автострадах - 100 км на годину, на решті - 60 км на годину, та й рух, за винятком центральних автомагістралей великих міст, не дуже жвавий - покататися можна на своє задоволення.
Оскільки ми зупинилися в Лімасолі, який знаходиться якраз посередині між західною та східною оконечностями острова, - то куди б ми не вирушили, добиратися було зручно і близько, а на ніч встигали повернутися до свого готелю.
За два тижні накатали 2.000 км. Побачили практично все, про що розповідають у путівниках по Кіпру: бухту Петра Ту Роміу, де за переказом вийшла з піни богиня кохання Афродіта, античні мозаїки, римський амфітеатр і підземні Королівські гробниці в Пафосі, церкву Святого Лазаря в Ларнаці, форт Лімасола, у якому 1191 року Річард Левине Серце вінчався з Беренгарією Наваррською, пляжі Айя-Напи, Венеційські стіни в Нікосії і там же - стіну, що розділяє грецьку та турецьку частини кіпрської столиці. Проїхали через півострів Акамас, де заборонено будувати готелі та вілли: кіпріоти хочуть зберегти ці недоторкані цивілізацією місця в недоторканності. Причому закон один для всіх: одного з міністрів кіпрського уряду, який спромігся в особистих цілях отримати дозвіл на будівництво готелю в заповідній зоні, змусили піти у відставку - хоча будівництво навіть не розпочалося.
Особливо запам'яталися поїздки в гори Троодос. Щойно ви прогулювалися по узбережжю, де було плюс 25 градусів, а за 40 хвилин уже опиняєтеся на вершині Олімпоса, на висоті близько двох кілометрів, де аж до березня-квітня лежить сніг. На відміну від безлісого узбережжя Кіпру, гори тішать прохолодою кедрових дерев, у яких ховаються православні монастирі. У давні часи, коли прибережні поселення час від часу зазнавали набігів піратів, ченці передбачливо селилися високо в горах, серед непрохідних лісів. До речі, у спекотні літні місяці, коли температура повітря на узбережжі піднімається до 40 градусів, гірські сільця Троодосу стають притулком для кіпріотів: тут не так жарко, у місцевих тавернах подають найсмачнішу форель та інші чудові страви, тому свої вихідні кіпріоти вважають за краще проводити саме на висоті.
Місця громадського користування
Звичайно, на Кіпрі туристам не обійтися без користування місцями, де можна справити певну «нужду», - заправити авто, втамувати голод і спрагу, а після, вибачте, очистити кишечник.
Що стосується їжі, то вона представлена в досить широкому асортименті в будь-якій кіпрській харчевні, розташованій неподалік від дороги. Мусака (м'ясний фарш, запечений з овочами та политий соусом з яєць, борошна та молока), сувлакі (яловичина, запечена з молодою цибулею), грецький шашлик на маленьких дерев'яних паличках, ризогало (солодка рисова каша з корицею), халва, приготовлена з манної крупи та горіхів з додаванням цукру, меду та рослинної олії, баклава, кадаїфі - ось лише деякі зі страв кіпрської кухні, що підкорюють шлунки туристів.
А ще на острові Афродіти достаток овочів і фруктів. Завдяки м'якому клімату врожай картоплі збирають три-чотири рази на рік, полуниця з'являється в січні і продається аж до листопада, апельсинів так багато, що на переробку їх возять вантажівками, як у нас картоплю. Тут також є недорогі та дуже смачні вина. Господарі таверн нерідко підносять чарку вина в подарунок гостеві, а коли пояснюєш їм, що ти за кермом, лише махають рукою: дорожня поліція Кіпру випитий водієм келих вина правопорушенням не вважає. Чого не скажеш про страхову компанію - якщо розіб'єш машину напідпитку, страховка анулюється. Тоді збитки доведеться відшкодовувати з власної кишені. Правда, увечері, коли знаєш, що більше не доведеться сідати за кермо, обов'язково пропустиш чарку-другу білого, рожевого або червоного кіпрського вина, яким запивають більшість страв місцевої кухні.
На острові роблять, мабуть, найдавніше вино у світі - «Коммандарія» (Commandaria). Це солодке, досить міцне, густе десертне вино, за смаком схоже на мадеру.
Кіпр славиться морепродуктами та рибою. Дуже смачно тут готують крабів, креветок, устриць, мідій. Але туристи повинні бути обережні у виборі кулінарної екзотики: по-перше, незвична їжа може не підійти шлунку, по-друге, необхідно знати деякі тонкощі - наприклад, не можна запивати тих самих восьминогів водою, від цього вони набухають і поступово заповнюють увесь шлунок. І тоді без проблем не обійтися. Хоча цих шлункових проблем на Кіпрі рідко кому вдається уникнути. Тішить лише те, що місць справжнього громадського користування на острові предостатньо - майже кожна заправна станція, окрім міні-маркету та самої заправки, має ще й туалет.
Пальне - оце так!
Що стосується економії та цін, то Кіпр автомобільний все ж не з дешевих. Бензин тут досить дорогий - 0,7-0,8 фунтів за літр, але якість відмінна. Залив таке паливо, і ніяких дир-пир-фір не почуєш уже точно! Автозаправні станції трапляються часто, лише в горах вони є не в кожному населеному пункті і не завжди мають потрібну марку палива. Уночі обслуговуючий персонал на АЗС відсутній, але заправитися все одно не проблема завдяки спеціальним чудо-автоматам: вставляєш у проріз паперову купюру і на всю суму отримуєш бензин. Якщо прорахувався і бак виявився переповненим - не біда, в чеку буде вказана решта, яку вдень можна отримати назад. Зручно!
Щодо спілкування з місцевим населенням, якого, подорожуючи островом на автомобілі, не уникнути, то тут усе прекрасно - мовного бар'єру на Кіпрі немає. Хоча державними мовами вважаються грецька та турецька, більшість мешканців досить терпимо розмовляють англійською. А ще на острові досить багато людей розуміють і російську мову. Якось ми заїхали в глухе гірське село і, звернувшись до місцевого жителя англійською, почули відповідь російською! Ця людина не розуміла англійську, але знала російську.
Ми не зустрічали ніде в Європі такого привітного ставлення до наших туристів, як на Кіпрі. Ймовірно, це зумовлено як тісними зв'язками, що сягають минулих століть, так і традиційними симпатіями, що збереглися з періоду спільної боротьби з Оттоманською імперією і союзницьких відносин під час Першої та Другої світових воєн. Хоча, можливо, все прозаїчніше: багато кіпріотів ведуть бізнес з країнами колишнього СРСР, та й наших туристів тут предостатньо. Тому пару російських слів кіпріотам не важко вивчити навіть на острові. Втім, у гостинності та доброзичливості місцевих мешканців вам краще переконатися на власні очі.