Міністр імміграції Канади Джейсон Кенні
Віза буде багаторазовою, тобто такою, що дає вільний в'їзд та виїзд до країни, з терміном дії 10 років та правом перебувати на території Канади одноразово до 24 місяців, без необхідності продовження терміну перебування. Водночас уряд вирішив з 5 листопада 2011 року тимчасово припинити прийом заяв за програмою сімейного спонсорства для батьків та бабусь/дідусів. Мораторій вводиться на термін до 24 місяців.
Отже, що стоїть за цим рішенням, хто виграє та хто програє? Для початку варто сказати про ситуацію в цій сфері. На даний момент справи тих, хто проходить за програмою сімейного спонсорства, і де спонсорами виступають діти та онуки, розглядаються роками. Згідно з даними, опублікованими міністерством громадянства та імміграції Канади, наразі своєї черги очікують близько 165 тисяч заяв. При цьому в 2010 році для цієї категорії заявників було видано лише 15 500 імміграційних віз. Враховуючи, що щорічно подається приблизно 38 тисяч заяв на спонсування батьків та бабусь/дідусів, причому ця цифра лише зростає з року в рік, очевидно, що черга та терміни розгляду будуть лише зростати.
У зв'язку з цим, щоб якось вирішити ситуацію, що склалася, уряд Канади вирішив піти двома шляхами. По-перше, припинити прийом заяв за цією категорією до 2014 року, з одночасним збільшенням кількості імміграційних віз, що видаються у 2012 році, до 25 тисяч, тобто на 60% порівняно з 2011 роком. По-друге, ввести для батьків та бабусь/дідусів багаторазові візи з терміном дії 10 років та можливістю перебування на території Канади до 2 років без необхідності продовжувати візу.
Такі візи уряд обіцяє оформлювати досить швидко – у строк не більше 8 тижнів з моменту подачі заяви. При цьому ті, хто отримує такі візи, повинні купувати медичне страхування для покриття медичних витрат на території Канади, і вони не мають права працювати в Канаді.
В результаті складається наступна ситуація. З одного боку, знімаються обмеження на можливості жителів Канади привезти до себе своїх батьків та бабусь/дідусів, тобто полегшується процес возз'єднання сімей. Це дуже позитивний крок. Однак у цьому випадку незрозуміло, чому дозволяється одноразово перебувати на території Канади лише 2 роки, а не всі 10 років, на які видається віза? А якщо стан батьків чи бабусь і дідусів не дозволяє часто літати з одного кінця світу в інший, як бути тоді? Якщо вже на те пішло, всі турботи та витрати на перебування в Канаді своїх літніх родичів бере на себе той, хто запрошує, і немає жодної необхідності обмежувати його в термінах.
При цьому потрібно не забувати, що особа, яка отримала візу категорії Parent and Grandparent Super Visa, не має безкоштовного медичного покриття в Канаді, яке мають всі жителі країни зі статусом громадянина або постійного жителя. Тобто на батьків та бабусь/дідусів потрібно буде купувати медичне страхування, яке для людей похилого віку коштуватиме зовсім недешево. Вже це одне може стати серйозною перешкодою на шляху тих, хто хотів би ввезти до Канади родичів, за якими потрібен (або може знадобитися в найближчому майбутньому) догляд.
Однак, хоча таке рішення виглядає певною мірою не дуже гуманним, воно має цілком раціональне обґрунтування і багато в чому справедливе по відношенню до жителів Канади, які своїми податками підтримують систему безкоштовного медичного обслуговування в країні. Не секрет, що значна частина витрат на охорону здоров'я йде в першу чергу на лікування літніх людей, і саме цей момент викликає опір жителів Канади щодо спонсування батьків та бабусь/дідусів особами з числа нових іммігрантів. Адже ніхто не хоче множити число тих, хто стане додатковим тягарем для канадської системи медичного обслуговування.
Іншим спірним моментом нової ініціативи є те, що для тих батьків, які ще достатньо молоді та перебувають у працездатному віці, віза категорії Parent and Grandparent Super Visa не дає можливості отримання дозволу на роботу, що одразу робить їх тягарем на шиї у дітей, до яких вони приїхали. Це є серйозним фактором, який суттєво знижує цінність візи, що видається. Принаймні, якщо відсутність безкоштовного медичного покриття для власників візи категорії Parent and Grandparent Super Visa в умовах неможливості в'їхати до Канади до дітей та онуків за програмою сімейного спонсорства має раціональне пояснення, то відсутність дозволу на роботу в Канаді, на мою думку, виглядає не дуже правильно.
Однак все зазначене вище, на мою думку, не йде в жодне порівняння з позитивним ефектом від прийнятого рішення. Я особливо хочу відзначити наступний момент. Для того щоб запросити до себе батьків за сімейним спонсорством, новим іммігрантам потрібно прожити щонайменше 12 місяців на території Канади та показати річний дохід не нижче певного рівня (що часом зробити може не кожен). Враховуючи, наскільки розтягується імміграційний процес у світлі нинішніх термінів, віза категорії Parent and Grandparent Super Visa фактично дає можливість викликати до себе батьків практично одразу після в'їзду до Канади, що є великим кроком вперед і полегшує життя величезній кількості іммігрантів.
Більше того, позитивним є сам факт того, що уряд шукає шляхи виходу з кризи та пропонує хоч і не ідеальні, але цілком реальні та в багатьох відношеннях задовільні для всіх рішення. Крім того, уряд ініціював активні консультації з питань імміграції, щоб виробити найоптимальнішу стратегію. Зокрема, одним із таких пропозицій є збільшення кількості прийнятих іммігрантів з нинішніх 240-260 тисяч на рік до 330-340 тисяч на рік, щоб кількість нових іммігрантів становила в середньому 1% від населення країни.
На завершення я хочу особливо підкреслити, що в гуманітарному плані введення візи категорії Parent and Grandparent Super Visa є великим кроком вперед. Принаймні, це відкриває значно ширші можливості для жителів Канади запрошувати батьків у будь-який час, без необхідності звертатися до програми сімейного спонсорства та виконувати її вимоги.
Елена РЯБИНИНА.
