Фото Константина Клягина
У каждого свой «пунктик»
Список незвичайних туристів вельми великий. Сюди відносяться і паломники, що йдуть до святих місць для набуття благодаті, зцілення від хвороб або відпущення гріхів.
До мандрівників «нетрадиційної орієнтації» можна віднести стрингерів. Вільні мисливці за сенсаційними новинами, професійні позаштатні оператори та фотографи (папараці), які нелегально вирушають у гарячі точки, щоб добути «той самий кадр» і потім вигідно продати його в фотобанк або інформаційне агентство. Роблячи бізнес на ризику, стрингер іноді отримує тисячі доларів за фото. Звісно, назвати подібних людей справжніми туристами, в первісному розумінні, означає «притягнути за вуха». Тим не менше, вони також подорожують країнами, можливо, вдаючись до менш цивілізованих, і часом, диких шляхів. Просто у кожного своя мета.
Через терни до зірок
Їх називають «групіз» («groupies») - «пересувні команди» молодих шанувальниць рок- та поп-виконавців. Це дуже модна течія, яка розкинула свої сіті по всьому світу. Її учасниці – дівчатка-підлітки 13-17 років, які в пік закоханості в свого кумира готові слідувати за зіркою хоч на край світу. Долати не тільки відстані, але й чималі труднощі з єдиною метою: «добути» намічену людину і, якщо пощастить, скрасити її дозвілля. Словом, стати своєрідною похідно-польовою дружиною з усіма витікаючими звідси наслідками.
Розквіт групіз припав на 60-70-ті роки - час хіппі та вільного кохання. Їхніми послугами користувався весь пантеон світової рок-музики. Музиканти Rolling Stones, Led Zeppelin, The Doors не гребували компанією закоханих красунь, які не тільки втішали тілесні фантазії зірок, але й готували їм їжу, прали одяг і були на побігеньках.
Виростаючи або змінюючи предмет зітхання, дівчатка залишають кумирів. Сувенір на пам'ять – пасмо волосся або щось з натільної білизни – для різноманітності спогадів і додаткової «галочки» в списку особистих перемог. Читаємо на одному з форумів групіз: «Чим відрізняються групіз від фанаток? Перші завжди в курсі всіх пересувань, гастролей, концертів – словом: що, де, коли. Вони розумніші, хитріші та стервозніші за звичайних фанаток. Не кожна групіз буде кричати, що вона закохана по вуха в артиста, коли він проходить повз, видряпувати очі за автограф, штовхатися в загальній масі шанувальниць. При зустрічі з кумиром у неї буде такий томний, інтригуючий погляд… Навіть якщо, щоб обдарувати ним, вона подолала відстань у тисячу кілометрів. Групіз часто об'єднуються в групи, їздять компаніями в автобусах та поїздах. І найчастіше саме вони опиняються в номерах артистів після концертів».
Задоволення, прямо скажемо, сумнівне. В той же час, багато з дівчаток-«пересувниць» впевнені, що групіз – це перша сходинка в «шоу-бізовій» кар'єрі. Крім того, маючи за плечима величезний досвід «тісного» спілкування з кумиром, будучи вже солідними дамами, вчорашні дівчатка-фанатки сідають за комп'ютер і строчать спогади та мемуари.
Пристрасті до шопінгу
Багато хто впевнений, що не мине й десяти років, як поняття шоп-тур повністю зникне з ужитку. Хоча й збереже своє значення для професійних баєрів, які за родом діяльності продовжать свої регулярні тури за кордон з метою пополювати на нові тенденції західної fashion-індустрії. Але їхні поїздки ніколи не підходили під рамки традиційного шоп-туру – і стилісти, і дизайнери, і баєри шукали й шукають натхнення не в популярних, відомих усьому світу бутиках і торгових центрах. Вони блукають непротореними доріжками, відкриваючи в глибині столиць світової моди нові імена та нові ідеї. А свої поїздки називають не інакше як бізнес-трип.
Для всіх інших «традиційний» шоп-тур, що припадає зазвичай або на сезонні розпродажі, або на чергову відпустку, має інші цілі: відоваритися за вигідною ціною, а головне – придбати таку річ, якої свідомо не опиниться у половини рідного міста. Ексклюзив, жага вирізнитися, підкреслити свою індивідуальність або унікальність (у кого що) - ось що вабить їх у далекі країни. Не кажучи вже про такий стимул, як якість та оптимальний крій. Невисокі дами, зокрема, люблять підкреслювати, що підібрати на свою фігуру ідеально сидячі моделі їм найпростіше у Франції.
Ось ще кілька корисних фактів з скарбнички закордонного шопоголіка. «Найгучніші імена Парижа – Christian Dior, Chanel, Hermes, Gucci, Prada, GAP, H & M, Zara, Naf Naf, і купувати їхні творіння вигідніше всього саме у Франції», - розповідає шопер зі стажем 32-річна Аліна. – Магазини знаменитих дизайнерів розмістилися по обидва боки Сени. Корінні парижани ці місця, однак, не шанують – надто гламурно. Тож завадити вам вибрати обновку зможуть лише знаменитості. Одягатися як парижанки – означає обирати маленькі, затишні бутики з приємною атмосферою та ненав'язливим сервісом. Тут, наприклад, можна знайти моделі останніх колекцій іменитих дизайнерів – без етикеток і за ціною на 70 % дешевше.
А от ціни в Римі ніколи не були низькими, життя ніколи не було дешевим, однак якість місцевих товарів завжди виправдовувала ці мінуси. Демократична за цінами лише Via del Corso – товар тут не менш якісний, але можна торгуватися.
Вболіваємо за один і той же клуб
«Хворіти» можна по-різному. Несамовито кричати «гол!», цокаючись кухлем пива в найближчому барі, - це одне. Інша справа - бути фанатом. Вони бувають різні. Перша група – це «радикальні фанати». Подібно до релігійної секти, вони знають про свою «божественну» команду все, відчайдушно вболівають за неї і ведуть скрупульозний облік кількості своїх виїздів. При цьому, як зазначає Turist.ru, виїздом вважається не просто присутність у місті, де проходить гра, а саме відвідування самого матчу. Якщо фанат встряв у бійку, напився і потрапив у міліцію (що нерідко трапляється з представниками цієї групи), і як результат – пропустив гру, то його виїзд не зараховується. Тим не менш, приєднавшись до таких мандрівників, можна отримати найекстремальніші та «хуліганські» враження від поїздки.
Друга група – це «періодичні вболівальники», ті, хто відвідує виїзні матчі від разу до разу. «Середняки» розбираються у футболі, щиро переживають за свою команду, стежать за ходом чемпіонатів і кубків. Щоб приєднатися до них, потрібно скласти іспит на знання турнірної таблиці та кількості очок, яка відділяє улюблену команду від суперника, що її випереджає.
І, нарешті, третя група - «рідкісні вболівальники», які виїжджають на матчі зовсім нечасто. Як правило, вони це роблять насамперед заради пригоди та інтересу. Їм потрібні комфортні умови, відповідна інфраструктура. Чим вищий дохід вболівальника, тим більша його адекватність і тим менше «фанатизм», тому дану групу можна назвати найрозумнішою та забезпеченою з усіх трьох. Виїзд з цією групою найбільш безпечний і більше схожий на подорож з відвідуванням футбольного матчу. Хоча і тут можливий екстрим, наприклад, якщо квитки, куплені з рук, виявляться з місцями на трибуні фанатів команди-супротивника.
«Головне купити «розетку» (шарф з символікою команди) і визначитися з попутниками, а квитки на матч – це вже друга справа, - вважає Єгор, фанат-«середняк». – На будь-якому стадіоні є гостьовий сектор - 10% від місткості стадіону. Квиток туди можна купити прямо перед матчем. Як правило, заздалегідь квитки купують конкретні футбольні клуби або організації вболівальників, які користуються протекцією клубу. Вони навіть цілі потяги бронюють. Але в таких поїздках багато неадекватних фанатів, пиятики та іншого. Я ж віддаю перевагу приїжджати окремо або у вузькій компанії і купувати квитки прямо перед матчем».
Часто вже після закінчення виїзду в пресі чи в Інтернеті можна прочитати жахи про бійки, що сталися під час останнього матчу. Але як кажуть самі фанати, встряти в таку бійку випадковому вболівальнику («кузьмичу» - на фанатському сленгу) практично неможливо. «Радикальні фанати» б'ються організовано, далеко від стадіонів - на пустирях, у великих парках, у лісі, якомога далі від міліції. Такі «поєдинки» плануються заздалегідь і характерні для виїздів по своїй країні. За кордоном, як правило, все проходить більш цивілізовано. Багатьом неадекватним вболівальникам елементарно не вистачає грошей на такі поїздки, тому подібні подорожі спочатку мають інший характер. Організацією таких подорожей дуже часто займаються туристичні фірми (організовують чартерні рейси, бронюють готелі тощо), але для отримання додаткових вражень від поїздки краще їхати «дикарями».
«Боятися таких подорожей не варто, навіть якщо хтось буде відмовляти від них – це цікавий та емоційний вид відпочинку, - переконаний Єгор. – Звичайно, в будь-який момент може статися всяке. Як, наприклад, з вболівальником «Зеніту», якого заарештувала поліція після матчу з Севільєю. Він просидів три місяці в іспанській в'язниці за те, що заступився за російський прапор, з яким грубо повелися поліцейські під час матчу. Але такі випадки поодинокі».