Нам здавалося, що саме Станіслав і Кобі Брайант, який залишився в Лос-Анджелесі, будуть лідерами «Лейкерс». Однак ніхто не врахував той факт, що у команди змінився ще й головний тренер. Іменитий наставник Руді Том'янович, який прийшов на зміну ще більш титулованому Філу Джексону, приніс із собою нові погляди на баскетбол і побудову гри. На жаль, у них місця для Медведенка виявилося мало.
Напередодні старту чемпіонату українець травмувався, через що пропустив більшу частину підготовчого періоду. Те, що в перших офіційних іграх йому виступати не доведеться, Станіслав знав заздалегідь. Але розраховував, що, відновивши фізичні кондиції, поверне собі місце в стартовій п'ятірці. Адже навіть у минулому чемпіонаті НБА, коли в складі «Лейкерс» грали О'Нілл, Брайант і Мелоун, Медведенко провів 38 матчів з 68-ми у стартовому складі. Здавалося, що саме українець закріпить за собою одну з вакансій, що звільнилися. Але час минав, а ситуація не змінювалася: у ряді матчів Станіслав навіть переодягався на гру, але в результаті так і просиджував на лаві запасних до фінального свистка.
У газетах виходило куце формулювання: «Не грав за рішенням тренера». Медведенка, звиклого до іншого ставлення до своєї персони, підхід Руді Том'яновича не влаштовує. У такому віці (4 квітня українцю виповниться 26 років) потрібно грати і грати. Тому цілком логічним виглядає прохання Станіслава, з яким він звернувся до свого агента Марка Флешера (він відомий тим, що вибив для іншого свого клієнта – росіянина Андрія Кириленка – надвигідний контракт на дуже велику суму), – підшукати йому нову команду.
В одному з останніх інтерв'ю на злобу дня український баскетболіст спробував пролити світло на ситуацію, яку в шахах назвали б якщо не патовою, то вже близькою до такої – точно.
«Після того як я потягнув ахіллове сухожилля, Том'янович на передсезонному зборі став награвати в основному складі інших хлопців. І, мабуть, вирішив довіритися тим, на кого зараз робить ставку. Я ж хочу мати набагато більше ігрового часу, ніж отримую зараз (у середньому – 5,3 хвилини за матч), тому й зважився на зміну клубу.
Не питайте мене, чому так відбувається – сам нічого не розумію. Том'янович напередодні сезону стверджував, що розраховує на мене, на тренуваннях я працюю разом з усіма, виглядаю дуже навіть нічого. Але щойно починається офіційна гра, я сідаю в запас, і нерідко трапляється так, що й зовсім не виходжу на майданчик. Грішним ділом подумав, що, може, зі мною щось не те. Вже почав сумніватися у своїх можливостях. Але після Нового року сталося диво, і мені надали в одному з матчів цілих 12 хвилин ігрового часу. Я набрав 16 очок і переконався, що моя майстерність нікуди не поділася. Після цього остаточно потрапив у глибокий запас і зрозумів, що у Том'яновича мені заграти буде неймовірно складно. Став вести переговори з іншими клубами, причому з позиції сили.
Чи розумію я логіку дій тренера? Чесно кажучи, вже заплутався у розгадуванні його загадок. Повертаючись до гри, де мені дали шанс, яким я не преминув скористатися, зазначу, що той матч ми все ж програли. Я розумію, що Том'яновичу при різниці очок не на нашу користь потрібно було щось міняти, і він певною мірою навіть ризикував, випускаючи мене на майданчик. Хоча, з іншого боку, на тренуваннях він награє мене в основному складі.
І ось цього я зрозуміти ніяк не можу: тренуюся – як основний баскетболіст, граю – як найзаписніший резервіст. Після того самого матчу, де мені вдалося набрати 16 очок, подумав, чи варто було «понівечуватися» на тренуваннях, якщо результату від цього немає. Куди логічніше займатися в щадному режимі, підтримуючи форму на належному рівні. Мало що – може, якийсь відповідний варіант з'явиться. Хоча знову ж таки не буду стверджувати, що остаточно вирішив покинути «Лейкерс»«.
Медведенку й справді поспішати не слід. Над головою Том'яновича згустилися хмари. Причому досить серйозні. По-перше, з'явилася інформація, що Руді знову серйозно захворів. Зовнішній вигляд тренера говорить красномовніше за будь-які висновки лікарів, хоча точний діагноз поки не озвучується. По-друге, ходять чутки, що в переговори з керівництвом «Лейкерс» вступив екс-наставник команди Філ Джексон, який перебував ці півроку у творчій відпустці, відпочиваючи душею і тілом від напруги регулярного чемпіонату НБА.
Втім, друге може випливати з першого. Якщо вже Том'янович хворий, причому досить серйозно, чи є сенс продовжувати з ним співпрацю? Набагато правильніше перервати стосунки, дозволити тренеру зайнятися своїм здоров'ям, а команді дати іншого наставника. Який і займеться виведенням колективу з ями, куди потрапили «Лейкерс». У разі повернення Джексона слід прогнозувати і вихід із тіні Медведенка, який під керівництвом легендарного Філа демонстрував яскраву гру і ставав дворазовим чемпіоном НБА.
Не заладилися справи в цьому сезоні й в іншого українського легіонера – ветерана НБА Віталія Потапенка. Але в нього причина втрати місця в стартовому складі набагато прозаїчніша – травма. Через проблеми зі здоров'ям баскетболіст, якому цього року виповниться 30 років, виходить на майданчик ще рідше за Медведенка. При цьому йому покращити ситуацію складніше, ніж Станіславу: здоров'я в одну мить не поправити, а от змінити команду чи тренера – можна.
Словом, поточний сезон обидва українські представники в НБА собі в актив занести не можуть. Хоча до закінчення регулярного чемпіонату і старту плей-офф ще достатньо часу, і все може змінитися.
Водночас один із найкращих сезонів проводить найдосвідченіший литовець Жидрунас Ілгаускас, однозначно став лідером «Юти» росіянин Андрій Кириленко (під час травми АК-47 «джазмени» практично не перемагали). Поступово покращують статистику виступів Заза Пачулія та Дарюс Сонгайла. Варто відзначити дебют у НБА обраних на драфті 2004 року росіянина Віктора Хряпи та латиша Андрюса Бейдріньша. НБА все ширше і ширше відчиняє двері для вихідців із колишнього СРСР.
При цьому варто зазначити, що ще не зіграв у складі «Далласа» 20-річний уродженець Новосибірська Павло Подкользін, а крім того в резерві у чотирьох клубів НБА значаться ще семеро «наших». Це грузин Віктор Санікідзе («Сан-Антоніо»), литовці Еуреліус Жукаускас («Мілуокі») та Робертас Явтокас («Сан-Антоніо»), росіяни Андрій Фетісов («Мілуокі»), Сергій Караулов («Сан-Антоніо») та Сергій Моня («Портленд»), а також українець Сергій Ліщук («Мемфіс»), зараз виступаючий в южненському «Хіміку».