Під крильце Абрамовича
Під «деякими», як ви вже здогадалися, мається на увазі, звісно ж, Андрій Шевченко. Його перехід з «Мілана» до «Челсі» став, мабуть, найгучнішим трансфером літнього міжсезоння. Втім, після чемпіонату світу в Німеччині процес купівлі-продажу піде активніше. Багато хто ж розраховує проявити себе на світовій першості й отримати вигіднішу пропозицію. Тож у липні-серпні варто очікувати справжньої лавини новин, серед яких можуть опинитися й такі, що затьмарять переїзд Шевченка з Італії до Англії.
Але для нас, українців, краще за гори можуть бути тільки гори. Тобто, краще за Шевченка – тільки Шевченко. І крапка. Кількість вітчизняних уболівальників «Мілана» вже почала зменшуватися, а з настанням нового євросезону й поготів може повернутися на ту вихідну сходинку, з якої 1999 року починалася міланоманія. Саме тоді, сім років тому, 23-річний Андрій дебютував у складі італійського гранда. Хто міг тоді подумати, що український нападник стане легендарною особистістю в історії «Мілана»? Шевченко, звісно, 1999 року вже був відомим форвардом. У його колекції зберігалися скальпи «Барселони» та «Реала», «Арсенала» і «Ланса», різних європейських збірних. Але саме в Італії українець перетворився на зірку світового масштабу. Тренувався, не відволікаючись на сумнівні спокуси, грав, забивав – і в результаті заслужив любов сотень тисяч уболівальників. Виграв «Золотий м'яч», який вручають найкращому футболістові Європи, перемагав у чемпіонаті Італії та Лізі чемпіонів, Суперкубку УЄФА і Кубку Італії. Шевченко забивав так багато, що став другим бомбардиром в історії «Мілана». Багато хто сподівався, що за два-три сезони Андрій обжене й шведа Гуннара Нордаля, який виступав за «Мілан» у повоєнні роки й наколотив 221 м'яч, але українець зупинився на позначці 173 голи. За спиною лишилися легендарні особистості – Джанні Рівера і Жозе Альтафіні, Альдо Боффі і Марко ван Бастен, Джузеппе Сантагостіно і П'єріно Праті, Альберто Бігон і Нільс Лідхольм, а також Філіппо Індзагі, Марко Сімоне, Даніеле Массаро, Джордж Веа та багато інших.
Чутки часто сватали Шевченка то в один, то в інший клуб. Та й керівники багатьох команд час від часу повідомляли, що із задоволенням включили б українського снайпера до свого складу. Але і сам Андрій, і його оточення, і боси «Мілана» категорично спростовували будь-які чутки: «Шевченко не продається!» Але настала весна 2006 року, і сталося диво. Сьомий номер італійського гранда сам заговорив про можливий переїзд до Лондона. Не потрібно мати дару Павла Глоби, щоб зрозуміти, у який саме клуб зібрався Шевченко. Російський мільярдер Роман Абрамович, безмежно закоханий у гру українця, до цього два роки безуспішно оббивав пороги керівництва «Мілана», щоб підсилити свій клуб «Челсі», але все марно. І, мабуть, здійснив обхідний маневр – через дружину футболіста американку Крістен Пазік. Недарма ж Андрій як головний аргумент наводив інтереси найближчих людей. Щоправда, з поясненням мовної проблеми у своїй сім'ї Шевченко щось занадто намудрував. Мовляв, я не говорю англійською, а Крістен – італійською, тож хай наш син Джордан говорить англійською. Ну та гаразд, не будемо вникати в нюанси, адже й так зрозуміло, що основний ідеолог переїзду до Англії – дружина Андрія.
Британські таблоїди стверджують, що до цього кроку Крістен досить ретельно готувала дружина Романа Абрамовича – Ірина. Сам Шевченко стверджує, що ухвалював рішення самостійно. Його можна зрозуміти – форвардові такої величини якось непристойно опинитися підкаблучником. Але, з іншого боку, Андрій і не погрішив проти істини: Крістен підготувала ґрунт так, що іншого рішення українець прийняти й не міг. До того ж матеріальний бік питання може схвилювати кого завгодно: згідно з контрактом Шевченка з «Челсі», зарплата українця на тиждень становитиме близько 120 тис. фунтів (близько мільйона гривень). Ви б відмовилися від такої щотижневої зарплати? Адже це – не рахуючи преміальних, бонусів і грошей від рекламних контрактів…
Одним словом, керівництво «Мілана» погодилося відпустити свого найкращого нападника до «Челсі». І в перший день літа світ облетіла новина: Шевченко підписав чотирирічний контракт із лондонцями. Розмір компенсації офіційно не оголошували. Одне авторитетне джерело наводить суму в €65 млн (у такому разі українець стає другим за вартістю футболістом планети після француза Зінедіна Зідана), інше не менш авторитетне – у €45 млн. У будь-якому разі, це не лише клубний рекорд «Челсі», а й найдорожчий трансфер британського футболу.
«З одного великого клубу я переходжу в інший, вливаючись у команду чемпіонів, – сказав Андрій. – Зараз, мабуть, найвдаліший час, щоб приєднатися до «Челсі». Перед командою стоять чіткі цілі – перемогти в Лізі чемпіонів і виграти третій поспіль чемпіонський титул у Прем'єр-лізі. Мені подобається, що менталітет цього клубу передбачає перемогу в кожному матчі й те, що містер Моурінью цінує почуття команди вище за індивідуалізм. Саме так створюються великі команди. Я радий, що керівники «Челсі» спромоглися оформити всі деталі до чемпіонату світу. Тепер я можу зі спокійною душею їхати до Німеччини, пишаючись тим, що я гравець лондонського клубу».
Висловився з приводу придбання і сам Жозе Моурінью, головний тренер «Челсі»: «Мрії стають реальністю. Відтоді, як я очолюю команду, придбання Шевченка було моїм трансферним пріоритетом. Він має чудові ігрові якості, амбітний, дисциплінований і тактично грамотний. І, звісно ж, він великий бомбардир. Без сумніву, він впишеться в тактичні схеми «Челсі». Я спілкувався з кількома своїми підопічними, і вони з нетерпінням чекають, коли зможуть вийти на одне поле з Андрієм. Великі гравці хочуть грати з подібними до себе».
Офіційна презентація Шевченка як гравця «Челсі» відбудеться після чемпіонату світу. А тим часом стало відомо, що Андрій виступатиме в новому клубі під звичним сьомим номером. З «сімкою» на спині наш співвітчизник грав за «Мілан» та збірну України, а в «Челсі» цей номер належав португальцю Маніше, який був в оренді, але вже покинув лондонців.
А що думають про перехід Шеви самі гравці «Челсі»? «Наша команда придбала фантастичного футболіста, – каже лідер середньої лінії «синіх» Френк Лемпард. – За останні п'ять років Шевченко був одним із найкращих нападників Європи, якщо не найкращим і найстабільнішим. Це знак нашим уболівальникам: «Челсі» рухається у правильному напрямку. Ми так само голодні до перемог, і щоб їх домагатися, нам потрібні саме такі, як Шевченко!»
Пігулки для «фармацевтів»
Після чемпіонату світу, не виключено, змінить обстановку і напарник Шевченка по лінії атаки збірної України Андрій Воронін. Влітку наступного року в нього закінчується термін контракту з «Байєром», де грає вихованець одеського футболу. Менеджери німецького клубу чудово розуміють, що у 2007 році українець піде зовсім безкоштовно, і леверкузенці не отримають жодного євроцента. Та й узимку-2006/07 продати Андрія буде справою нелегкою, адже будь-який розсудливий керівник погодиться потерпіти півроку, щоб запросити футболіста без зайвих витрат. Краще частину цих грошей пообіцяти самому гравцеві, щоб не передумав іти кудись іще.
Словом, якщо після чемпіонату світу Вороніна не вдасться продати, то керівництву «фармацевтів» доведеться всіляко вмовляти українця продовжити з клубом контракт, на що він не згоден. Або продавати Андрія в той клуб, який йому подобається. Щоправда, 27-річний одесит поки не горить бажанням розкривати карти. Він не говорить навіть, у якій країні хотів би продовжити кар'єру. Мовчить і його менеджер Андрій Головаш, який заявив тільки, що півроку тому до Вороніна був предметний інтерес, але «Байєр» відмовив, заламавши за українця дуже великі гроші. А потім… запропонував продовжити контракт.
Звичайно, Воронін відповів відмовою і тепер має намір диктувати свої умови. Хоча й пережив нелегкі півроку, коли тренерський штаб з подачі керівництва клубу маринував Андрія на лаві запасних. Думали, що неслухняний футболіст схаменеться і буде просити пощади, але він і не подумав іти на попятну. За останні півроку Воронін уклав два вигідні особисті рекламні контракти – з всесвітньо відомими фірмами «Кока-Кола» та «Адідас», а зараз сподівається показати свої найкращі якості на чемпіонаті світу. Дивись – і перебереться до сильнішого клубу, ніж «Байєр».
Бельгійці роз'їжджаються
Найбільша діаспора українських футболістів – у Бельгії. Четверо виступають в елітному дивізіоні, ще один – Сергій Омельянович – у першому. Щоправда, кількість наших співвітчизників у бельгійському футболі може скоротитися. Іде з «Андерлехта», в якому провів 10 сезонів, нападник Олег Ящук. Уродженця Тернопільщини замучили травми, через них майже вся кар'єра українця пройшла без значних успіхів. Тим не менш, у брюссельському клубі Олега любили і завжди пропонували йому продовжити контракт. Але востаннє Ящук вирішив іти. Куди? Поки невідомо. Звали в Росію та Україну, але їхати так далеко від Бельгії 29-річний нападник не горить бажанням. У Брюсселі в нього дружина бельгійка і дитина, яка народилася в Бельгії. Їм у країнах колишнього Союзу може й не сподобатися. До того ж потрібно шукати школу, бути впевненим у стабільності, а цього йому ніхто пообіцяти не може. Олег каже, що максимум, куди він може перебратися, це в чемпіонат сусідньої Голландії.
А ось перед Олександром Яковенком відкриваються великі перспективи. Син знаменитого в минулому півзахисника київського «Динамо» та збірної СРСР Павла Яковенка провів один сезон у бельгійському «Льєрсі». Команда – так собі, хоча ще в кінці 90-х ставала чемпіоном країни. Але для 18-річного хлопця – чудовий варіант. Ігрова практика Яковенку була забезпечена, і в «Льєрсі» ним залишилися задоволені. От тільки майбутнє клубу під питанням, та й для подальшого прогресу не завадило б знайти команду вище класом. Пропозиції є, причому від лідерів бельгійського футболу, але Яковенко разом зі своїм менеджером Андрієм Головашем поки у роздумах. Обирають найвигідніший варіант. Не з точки зору фінансів, а для того, щоб хлопець не зупинявся в розвитку і прогресував.
За ігровою практикою з льєзького «Стандарда» до ФК «Брюссель» вирушає 22-річний уродженець Чернігова Сергій Коваленко. Перший сезон у «Стандарді» вийшов у нашого нападника дуже навіть непоганим, але от другий не задався. Він мало грав, ще менше забивав. А тим часом льєжці мало не стали чемпіонами країни і завоювали путівку в кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів. Але Коваленко слід готуватися до іншого – виступів за ФК «Брюссель», який вболівальники футболу зі стажем повинні пам'ятати під назвою «Моленбек». Бельгійські мас-медіа стверджують, що українець виступатиме за брюссельців один рік на правах оренди.
Не виключено, що достроково завершиться оренда ще одного українця – Сергія Серебренникова – у «Шарлеруа». Його клуб «Брюгге», в якому 29-річний півзахисник втратив місце в основному складі, влітку зазнає значних кадрових змін. Ідуть багато провідних виконавців, заміни яким поки не видно. Тож поява Серебренникова в тренувальному таборі «Брюгге» нікого не має здивувати. Дивись, і передумає переходити до «Шарлеруа» остаточно, про що Сергій заявляв ще кілька місяців тому.
Українці з голландським паспортом?
А в Голландії – свої нюанси. Руслан Валєєв, півзахисник клубу першого дивізіону «Еммен», подав документи на оформлення голландського паспорта. Як пояснив менеджер футболіста Андрій Головаш, 25-річний одесит довго чекав запрошення до національної збірної, але так і не дочекався. А раз він не цікавий збірній, то й сенсу залишатися українцем не бачить. З голландським паспортом на Заході, звісно ж, набагато легше жити, але той самий Валєєв ще кілька років тому стверджував, що він – патріот України. І втрачати українське громадянство (за нашою Конституцією подвійне громадянство заборонене) не збирається.
Щоправда, щоб отримати паспорт Королівства Нідерландів, слід пройти чимало обов'язкових процедур. У тому числі – й іспит з голландської мови та культури. Відомі випадки, коли футболісти «засипалися» на цих іспитах. Як буде у Валєєва, сказати складно. Але якщо він отримає голландський паспорт, то не лише складе компанію ще одному українцю з аналогічним документом Євгену Левченко («Гронінген»), але й буде втрачений для національної збірної.