Спочатку свої офіційні заявки подали вісім претендентів – Азербайджан, Греція, Італія, Росія, Румунія, Туреччина, а також Угорщина спільно з Хорватією та Україна спільно з Польщею. Але за час, що минув з останнього дня прийому заявок (31 січня 2005 року), вже три країни зняли свої кандидатури – Азербайджан, Румунія і зовсім нещодавно Росія.
Щодо Азербайджану пояснення, як на мене, не потрібні – все й так ясно. Наодинці цій країні не потягнути такий масштабний захід. Судячи з усього, заявку було подано з метою нагадати про існування такої держави, як Азербайджан. Іншу вагому причину, що лежить на поверхні, назвати дуже складно.
Другою знялася з дистанції Румунія. Причина такого рішення – брак фінансової підтримки з боку уряду. «Румунська федерація футболу надіслала на адресу УЄФА листа, в якому спробувала пояснити ситуацію, що склалася, – прокоментував представник федерації Пол Захарія. – Рішення було ухвалено після того, як уряд країни заявив, що футболу немає серед десяти пріоритетних напрямів розвитку».
А наприкінці минулого тижня, саме в той день, коли в Києві відбувалася презентація програми підготовки до тендера, з'явилася інформація, що й Росія зійшла з дистанції. Новий президент Російського футбольного союзу Віталій Мутко (попередній керівник РФС В'ячеслав Колосков подав у відставку, але при цьому зберіг за собою посаду почесного президента цієї організації) оголосив, що відкликає заявку. Головний аргумент, на думку Мутко, полягає в тому, що в той час, коли Москва бореться за право приймати Літні Олімпійські ігри 2012 року, альтернативна заявка на проведення футбольного чемпіонату Європи може лише завадити. Крім того, російська преса наводить слова нового президента, який заявив, що сама подача заявки на проведення Євро-2012 була звичайним рекламним ходом (як тут не згадати Азербайджан?).
Таким чином, повертаючись до презентації, що відбулася в Києві, слід зазначити, що Україна і Польща мають лише чотирьох конкурентів. Виконавчий директор комітету з організації та проведення в Україні чемпіонату Європи 2012 року Іван Федоренко (основна його посада – перший віце-президент Національного олімпійського комітету України) повідомив журналістам, що його комітетом розроблено шкалу оцінок інфраструктури претендентів на проведення Євро-2012. У них враховуються всі найважливіші складові для успішного проведення футбольного чемпіонату – наявність сучасних стадіонів, тренувальних баз, аеропортів, а також комфортних готелів і зручних транспортних шляхів для переміщення туристів. Сюди ж можна додати можливість зняти квартири подобово Київ і Львів вже надають такі послуги), сприятливий візовий режим та інші «дрібниці», без яких отримати право на проведення Євро-2012 можна й не мріяти.
За цією шкалою на першому місці знаходиться Італія, а до 8 листопада 2005 року (саме в цей день відбудеться перший раунд виборів, на якому будуть визначені три основних претенденти) спільна заявка України і Польщі має зміцнити свої позиції та посісти одне з цих самих трьох місць. Основні наші конкуренти, за розрахунками Івана Федоренка та його підлеглих, – Італія, Угорщина і Хорватія. Чому Італія, зайве говорити не варто – це футбольна країна з добре розвиненою інфраструктурою. Угорщина і Хорватія? З боку складно відповісти на питання, чому саме ці дві країни, що виступають в одній зв'язці, мають непокоїти нас більше за Грецію та Туреччину. Довіримося фахівцям, які набагато глибше вникали в суть проблеми.
З нашого боку незабаром буде підписано відповідний указ президента країни Віктора Ющенка, який уже висловився на підтримку проекту, назвавши його справою державної ваги. А Іван Федоренко докладно зупинився на всіх заходах, які допомогли б Україні у 2012 році прийняти в себе такий престижний турнір.
Насамперед слід вирішити всі проблеми зі стадіонами. Сьогодні серед охочих прийняти Євро-2012 в Україні значаться дев'ять регіонів - Київ, Донецьк, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Суми та Крим. З них оргкомітет має обрати шість, які й отримають право прийняти матчі чемпіонату Європи.
Серед усіх регіонів до вимог УЄФА ближче за інших перебуває Донецька область. У столиці Донбасу невдовзі буде збудовано суперсучасний п'ятизірковий футбольний стадіон, хоча й зараз у місті є дві арени, які придатні для проведення міжнародних матчів, а також дві відмінні тренувальні бази – «Шахтаря» і донецького «Металурга». Буде реконструйовано аеропорт, вводяться в експлуатацію готелі.
Стартувало будівництво новітнього стадіону в Дніпропетровську, реконструюється головна арена країни – НСК «Олімпійський», оновлять і інший київський стадіон – «Динамо». У Львові готові або приступити до реставрації двох наявних стадіонів, або розпочати будівництво нової арени під містом. Збудовано футбольний стадіон у Сумах, ведеться робота і в інших зацікавлених у проведенні Євро-2012 регіонах.
У Польщі, яка передала права на представлення інтересів обох країн у цьому питанні Україні, також буде споруджено два нових стадіони – у Познані та Кракові. Реконструюються арени у Варшаві та Гданську. А міністр у справах сім'ї, молоді та спорту України Юрій Павленко підбив підсумок: «Сьогодні у нас, мабуть, найвідповідальніший етап – потрапити до трійки основних претендентів на проведення Євро-2012. Щоб після першого раунду виборів 8 листопада Україна спільно з Польщею й далі продовжували боротися за континентальну першість. Упевнений, шанси на успіх є. Причому хороші».
Не слід, втім, забувати, що спільна заявка України з Польщею на право провести Євро-2012 тривалий час викликала сумніви. Цей проект отримав підтримку на урядовому рівні ще за Леоніда Кучми, а от польський футбольний союз зумів підготувати свою частину документації лише до 31 січня, коли до закінчення прийому заявок УЄФА залишалися лічені години.
Поляки поводилися нерішуче, але в підсумку союз відбувся. Складно визначити, наскільки переконливо він виглядає з боку, але Іван Федоренко сповнений впевненості: «Що може зробити для розвитку футболу УЄФА, якщо першість континенту пройде в Греції чи Італії, країнах з уже налагодженою інфраструктурою? Адже суть роботи Євросоюзу зводиться до того, що в усіх країнах рівень життя має бути підтягнутий до західноєвропейського. Якщо Україна з Польщею стануть господарками чемпіонату, країни отримають потужний економічний імпульс.
Україна і Польща – серце Європи, країни, які швидко розвиваються. Україна звернула на себе увагу всього світу останніми подіями в політичному житті країни, нас уже добре знають. Ми – футбольна нація, яка виховала трьох володарів «Золотого м’яча». Ми покращуємо інфраструктуру незалежно від того, чи відбудеться Євро-2012 в Україні, чи ні. Але ми можемо прискорити процес заради шансу провести великий футбольний форум у нашій країні. Якщо розібратися, це наш єдиний шанс прийняти щось серйозне в Україні в найближчі 20 років. Судіть самі: Олімпійські ігри нам навряд чи під силу, для цього потрібно занадто багато спортивних споруд. Беремо чемпіонати світу з футболу. 2006 рік – Німеччина, 2010-й – Африка, далі господарями будуть по черзі представники інших континентів. Коли дійде черга до Європи? Чекати дуже довго. Тож наш шанс – чемпіонат Європи. Але якщо ми втратимо Євро-2012, наступного разу балотуватися зможемо лише через два цикли. Отже, треба постаратися.
Португалія за рівнем свого розвитку не так уже далеко пішла від України. І при цьому португальці майже десять років тому зуміли переконати УЄФА, що здатні провести чемпіонат Європи. Звісно, УЄФА надавав допомогу, але при цьому головний футбольний орган континенту отримав чистий прибуток 1,3 млн євро, а Португалія заробила 500 млн євро чистими. А крім того, отримала в користування десять суперсучасних стадіонів. Хіба це погано? Чим Україна з Польщею гірші?
Ми звернулися до досвіду Португалії. Уже сформували консорціум, до якого увійшли Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, НОК України, Федерація футболу України, а також добре відомі в Європі компанії ProMarketing, KPMG (автор проекту, з яким Португалія виграла тендер на проведення Євро-2004) та «Беккер і Маккензі» (юридична фірма, яка має тісні контакти з УЄФА). Триває робота з підготовки товстої заявкової книги, в якій будуть враховані всі вимоги УЄФА, що вже надійшли на нашу адресу. На першому раунді виборів 8 листопада ми повинні переконати чиновників УЄФА, що в змозі якісно провести чемпіонат Європи. А після цього, аж до грудня 2006 року, коли стане відомий господар Євро-2012, у гості до претендентів, що залишилися в строю, приїжджатимуть комісії Союзу європейських футбольних асоціацій – спостерігати за ходом робіт.