Рубль реагує так, як і повинен реагувати, тому що курс національної валюти все ще індикатор того, що відбувається в економіці, і того, які ризики її очікують. Тут дуже важливо враховувати поточний момент: російська економіка фактично увійшла в рецесію. Коли до цього додаються нинішні геополітичні ризики – втеча від рубля буде тільки наростати.
По-перше, інвестиції в основний капітал, і так розпочали рік з обвального падіння (мінус 7% у січні 2014 року в річному вираженні), продовжать своє падіння через невизначеність економічної ситуації. Невизначеність ця останнім часом різко зросла, компанії вже заморожують інвестиції, нарощуючи обсяг валютних депозитів. Як відомо, тільки в січні 2014 року корпоративні валютні депозити зросли на $12 млрд, в той час як за весь 2013 рік – на $23 млрд. Адже в січні ще не було тих неймовірно зрослих ризиків, які є сьогодні.
По-друге, бізнесу все більше не вистачає коштів не тільки на розвиток – на підтримку поточної діяльності. Банк Росії, вимушено піднявши свою ключову ставку на 1,5 пункту, до 7%, щоб якось збити паніку на валютному ринку, 3 березня 2014 року, серйозним чином обмежив можливості з кредитування і фінансового, і реального секторів економіки.
По-третє, бюджетні гроші в чималому обсязі підуть на «кримську кампанію», а це означає, що власні бюджетні можливості з підтримки економіки, і так все більш зменшувані, стануть ще меншими.
Очевидно – для тих, хто ще може дивитися на це об'єктивно, – що у Банку Росії недостатньо резервів для підтримки рубля.
Давайте подивимося на динаміку наших міжнародних (колишніх золотовалютних) резервів: станом на 3 січня 2014 року вони становили $510,5 млрд, а на 28 лютого 2014 року вони вже були $493,3 млрд. Підсумок: за два місяці наші валютні резерви схудли на $17,2 млрд. Потім почалася найгостріша фаза української кризи, став реалізовуватися «кримський сценарій», результати якого на поточний момент поки оцінити важко. Однак ясно, що вони будуть обвально поганими. За один тільки день 3 березня 2014 року Банк Росії витратив на підтримку курсу рубля $11,3 млрд.
Хтось скаже, що все одно грошей у Банку Росії залишається багато. Давайте оцінимо і це. Взагалі-то в цій загальній сумі резервів сидять і гроші Резервного фонду, і гроші Фонду національного добробуту – по $87,3 млрд у кожному фонді станом на 1 березня 2014 року.
Якщо хтось досі думає, що в нас є окремо міжнародні резерви ЦБ і гроші згаданих фондів, той глибоко помиляється. Це як би гроші в двох іпостасях. Природно, вони для підтримки рубля використовуватися не можуть.
Віднімемо ці гроші і отримаємо цифру приблизно $300 млрд. Тепер додатково згадаємо, як швидко можуть витрачатися кошти з міжнародних резервів. З початком першої хвилі економічної кризи у другій половині 2008 року міжнародні резерви всього за кілька місяців схудли майже на $200 млрд. А адже ми вже входимо в другу хвилю кризи, і становище в Росії цього разу обтяжене українськими подіями.
Висновок очевидний: при видимій значущості міжнародних резервів їх вистачить на період від кількох місяців до 1,5–2 років. Все залежить від того, як скоро Банк Росії змушений буде відмовитися від масштабних валютних інтервенцій для підтримки хоча б відносно плавного зниження курсу рубля.
Тому-то рубль і слабшає. Це ми ще не врахували, наприклад, той факт, що обслуговування держборгу також вимагає зберігати значну частку міжнародних резервів у недоторканності.
Але й це ще не все. Сьогодні активно обговорюється опитування про введення економічних санкцій проти Росії. Якісь, поки не економічного характеру санкції вже вводяться – ті ж візові обмеження.
Економічні санкції – окреме велике питання, тому спеціально його розглядати тут не будемо. Хоча все-таки зазначу: позиція «самі більше постраждають» видається не зовсім виправданою, і на цифрах все це доводиться досить легко.
Точно так само наївно висловлюватися в тому дусі, що «та й пішла ця Європа, ми тепер з Китаєм та Індією торгувати будемо». Коли я вперше почув цю не дуже оригінальну думку, одразу згадав неприємного персонажа з мультфільму «Мауглі» за однойменною книгою Редьярда Кіплінга – шакала Табакі. Пам'ятаєте його пісеньку: «А ми підемо на Північ! А ми підемо на Північ! Коли назад повернемося – не буде нікого. І навіть Жабеняти, і кісточок його...»
Послухайте, куди ми підемо? Ми китайців запитали, чи потрібні ми їм зі своєю нафтою і газом у таких обсягах? Може, й не відмовляться повністю, але зовсім за іншою ціною.
До відома: частка США в експорті Китаю займає 17,2%, частка ЄС – 17,9%, частка Росії – 1,9%. Це нам здається, що ми для них великий ринок збуту. Насправді все не так. Як ви думаєте, кого Китай вважає і буде вважати при такому розкладі стратегічно важливими партнерами?
Але справа навіть не в тому, чи будуть в кінцевому підсумку введені проти Росії економічні санкції і в якому обсязі. Але те, що дії Росії найпотужнішим чином стимулюють відхід Заходу від енергозалежності від Росії, точно. Простіше кажучи, Європа буде намагатися все менше і менше купувати російські нафту і газ.
Економічні витрати від можливих санкцій, чесно кажучи, нам «квіточками здадуться» порівняно з тими колосальними втратами, які буде нести Росія в міру ослаблення енергозалежності Заходу.
Практична робота з відходу від енергозалежності і так вже велася в США та Європі, а вже тепер-то. Поки перший за межами Аляски термінал зі скраплення газу тільки будується, але з 2011 року в США вже видано шість дозволів на будівництво подібних терміналів. Більше того, близько 20 відповідних заявок перебуває на розгляді.
США, швидше за все, підуть на скасування заборони на вільний експорт нафти, запровадженої у 1973 році. До цього тепер спонукають не лише «сланцеві перспективи», а й геополітика.
У свою чергу в Європі активно створюється інфраструктура для прийому СПГ. Найяскравіший приклад – Польща із завершенням будівництва великого СПГ-терміналу ємністю 5 млрд кубометрів газу вже у 2014 році. Що це означає для російського рубля, вартість якого дуже сильно залежить від світових цін на енергоносії, зрозуміло.
Ось тому рубль і не виглядає патріотом.
Ігор МИКОЛАЄВ, директор
Інституту стратегічного аналізу ФБК.