Фото epa
Чисті ноги
«Чисті ноги» — так назвали серію шокуючих викриттів журналісти за аналогією з відомим процесом проти італійської мафії. Навіть успішний виступ команди на німецьких полях не розслабив суддівську волю. Цей сезон італійський футбол почне добряче спотвореним — його чекає нове важке життя після катастрофи. По суті, доведеться все відбудовувати заново. Кальчо (так в Італії називають футбол) затріщав по швах, і в дірках виявилися малоприємні, якщо не сказати огидні, казуси італійської дійсності. З'ясувалося, що найкращий, судячи з результатів, клуб країни — туринський «Ювентус», багаторазовий чемпіон Італії, зокрема й цього року — був неперевершеним спеціалістом і з іншої частини: тіньової, мафіозної, підводної — обирайте до смаку. Якщо вірити представникам правосуддя, керівники «Ювентуса», немов лялькарі, маніпулювали італійським футболом, як персонажем комедії масок дель арте, а той слухняно смикав ручками й ніжками в потрібних їм напрямках. В аналогічних безчинствах підозрюють і конкуруючі фірми — «Мілан», «Лаціо» та «Фіорентину». Крім того, в історію потрапили чиновники федерації, відповідальні за призначення суддів, і агентська фірма «Джеа», що представляє інтереси приблизно 200 футболістів.
Взаємовигідні послуги, які надавали одне одному ці перші особи італійського футболу, спрямовувалися й координувалися генеральним менеджером «Ювентуса» Лучано Моджі, який, як передбачається, і був продюсером цього дійства. Футболом усе це називати особливого бажання нема. Гра, яку люблять мільярди людей, — це все-таки змагання гравців і команд, а не «реаліті-шоу» з розписаним сценарієм. Зокрема, один із прокурорів поточного процесу Джовандоменіко Лепоре заявив, що він та його колеги «вважають підозрілими» результати 19 матчів серії «А». А взагалі таких матчів було значно більше — точна їх кількість уже не має значення. Важливо, що найкращі італійські клуби «співали під фанеру».
Злочин і покарання
Почалося все з того, чим у нашій країні зазвичай і закінчується, — з оприлюднення записів телефонних розмов Моджі з іншими зацікавленими особами, як, наприклад, П'єрлуїджі Паретто, головою італійського суддівського комітету. Розмови були настільки красномовними, що Моджі після цього негайно подав у відставку. «Світ футболу більше не мій світ», — заявив Моджі, залишаючи свою посаду. Він навіть не підозрював, як був правий. Світ футболу — це тепер його війна, з якої переможцем уже не вийти. Зі стенограм випливало, що Моджі через італійську федерацію футболу, а точніше, через окремих осіб впливав на призначення арбітрів на ігри. Іноді Моджі навіть знав заздалегідь, хто буде судити матчі «старої синьйори» в Лізі чемпіонів. Звичайно, інформація була йому потрібна не для задоволення марної цікавості. До речі, «Джеа» належала синові Моджі, тож і тут ця людина мала можливості для будь-яких маніпуляцій.
Серія добровільних відставок не врятувала прорвану греблю. Пішов президент федерації футболу Італії, член виконавчого комітету МОК Франко Карраро. Від своїх посад відмовилося в повному складі керівництво «Ювентуса», а щойно призначений спортивним директором футболіст «Юве» Джанлука Пессотто викинувся з вікна офісу. Він залишився живим, але день від дня йому стає все гірше й гірше. Лікарі закликають вірити в чудеса, а товариші Пессотто, які цими днями боролися за «золото» чемпіонату світу, досі перебувають у шоці. Деякі з них навіть відпрошувалися в головного тренера збірної Італії Марчелло Ліппі й літали під час чемпіонату світу в Турин, щоб провідати Пессотто.
Заткнути дірку пальцем, як тому голландському хлопчику з легенди, відставникам не вдалося. Справа дійшла до суду, який може змінити доглянуте й сите обличчя кальчо. Як великі любителі символів італійці відвели для процесу олімпійський стадіон Рима. Де ж іще карати футбольних махінаторів? Чотирьом клубам загрожують катастрофічні наслідки, зокрема, пониження в нижчі дивізіони. Штраф для кожного з фігурантів став би виграшним лотерейним білетом. На питання, чи можна виграти в лотерею, ви відповісте собі самі. Адвокати «Ювентуса» з самим фактом пониження вже й не сперечаються, мріючи залишити підзахисну команду хоча б у серії «В», другій за силою лізі, тоді як прокурор Стефано Палацці вимагає не лише відправити клуб у своєрідний Туруханський край місцевого футболу — серію «С», а й відібрати в нього на самому початку сезону 6 очок. Ну а серію «В» Стефано Палацці приготував для інших спільників. Причому «Мілан», «Лаціо» та «Фіорентина» мають розпочати сезон з від'ємним балансом очок: у римського та флорентійського клубів віднімуть 15 очок, у міланського — 3. Ті запекло опираються, запевняючи, що стали жертвами змови босів «Ювентуса», хоча ще недавно, коли все тільки починалося, господар «Мілана», він же колишній прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі вимагав відібрати в «Юве» титул чемпіона Італії та передати його «Мілану». Тепер йому б і самому зберегти добряче пом'яте в цій сутичці політичне обличчя, не кажучи вже про можливість боротися за медалі чемпіонату Італії та європейські титули.
Поки ж розгублена федерація футболу Італії навіть не підозрює, хто представлятиме країну в європейських турнірах цього сезону. Якщо провідні клуби дискваліфікують, доведеться терміново замінювати їх на тих, хто зайняв місця слідом, однак за рішенням суду можуть послідувати й апеляції незадоволених, а справа неминуче затягнеться. Федерація ризикує не лише запізненням до Європи, а й власним чемпіонатом, оскільки зараз абсолютно незрозуміло, хто гратиме в ньому. До речі, клуби серії «В» уже висловили бажання замінити тих, хто провинився, і стежать за розвитком подій із кровожерливим інтересом.
Невидима допомога
Подібні скандали траплялися й раніше. Наприклад, у серії «А» в 1980 році дійшло до арешту президента «Мілана» Феліче Коломбо та гравців з «Лаціо», «Авелліно», «Перуджі», «Генуї» та «Лечче» за договірні матчі. Команди «Мілана» та «Лаціо» тоді були виведені із серії «А». У 1986 році очки були відібрані в покарання за договірні зустрічі у «Удінезе», «Лаціо», «Фоджі», «Палермо», «Трістини» та «Кальярі». У 2000 році кілька викритих у договірному матчі «Аталанта» - «Пістоєзе» гравців були арештовані, а два роки тому у «Модени» були зняті очки і кілька футболістів отримали попередження.
Аналогічні історії траплялися і в інших країнах - скажімо, у Франції, де в організації договірних матчів було викрито Бернара Тапі, президента марсельського «Олімпіка», тодішнього володаря Кубка чемпіонів. З «брудними ногами» ловили функціонерів у Бельгії, Чехії, Румунії, однак ніколи ще у справу не потрапляли такі гучні імена та клуби. І, тим не менш, обіцянками «більше так не буду» та позбавленням солодкого і кишенькових грошей, скоріш за все не обійдеться. Вочевидь, «Ювентус» ми в наступному сезоні не побачимо, а можливо, не побачимо і протягом кількох років. Втім, є ймовірність, що клуб взагалі припинить своє існування: родина Аньєллі, яка фінансує цей клуб, може відмовитися вкладати гроші в малоприбуткову команду третього ешелону. У інших комбінаторів ще є шанс врятуватися від найстрашнішого і відбутися кількома відставками та штрафами, але щеплення буде вкрай болючим.
То що ж, час замовляти панахиду по кальчо? Італійський, так само як і будь-який інший футбол не загине навіть від такого катаклізму через рідкісну живучість та гарячкову популярність у публіки, але остаточно очиститися йому навряд чи вдасться. Аж надто сприятливе для всілякого шахрайства середовище. Тут вам і тоталізатор, і спонсорські гроші, і відрахування від продажу прав, і торгівля гравцями. І найбільша спокуса, звісно, - це можливість вплинути на результат без законних на те підстав. У футболі навіть не треба ризикувати здоров'ям, вживаючи допінг, як буває у штанзі чи легкій атлетиці. Достатньо заплатити судді і потім відбити ці гроші з вищезгаданих джерел. У футболі справа дуже часто вирішує один удар, одне суддівське рішення, одна помилка, а робота з однією помилкою - це тверда четвірка у неофіційному табелі арбітра. Іншими словами, можна відсудити добре і в той же час особисто подарувати перемогу одній зі сторін.
Звісно, шкільна команда навряд чи обіграє той самий «Ювентус» за допомогою судді, але в матчі рівних суперників арбітр дуже часто стає останньою краплею або останньою пір'їною для спини верблюда. Іноді платять навіть не за те, щоб суддя підігрував, а тільки за те, щоб працював чесно. Обидві сторони знають: якщо не розщедритися, шансів практично не буде. Побічно це підтвердив ще один обвинувачений - тепер уже колишній виконавчий директор «Ювентуса» Антоніо Джираудо. «У футболі трапляються речі різного роду: люди дарують арбітрам «Ролекси», підробляють фінансові звіти. Але всі ці речі - спосіб захистити свої інтереси», - сказав він на суді. Подивіться, який у судді годинник, де він живе і яка в нього машина, і ви зрозумієте - чи все гаразд із футболом у тій країні, де працює цей арбітр. Якщо нікого не спіймали за руку - це не означає, що вона чиста. Просто не надто хотіли спіймати. Та й навіщо?
Боюся, що італійці тепер і самі не знають, що їм робити з відкритою правдою. Всі ці клуби - еліта не тільки італійського, але й європейського футболу. Якщо чемпіонат втратить «Ювентус», «Лаціо», «Мілан» та «Фіорентину», то кому він буде взагалі цікавий? Хто захоче дивитися на матч «Авелліно» - «Лечче», окрім вболівальників цих команд? Від футболу відвернеться телебачення, впадуть доходи... Словом, чи варто відкривати цю скриньку Пандори? Тим більше що італійські футболісти, абстрагувавшись від усіх скандалів, від повісток, що лежать у кишені, довели, що вони - найкращі у світі... За визнанням Гаттузо, їхня перемога - бажання довести, що італійський футбол - це все-таки класна гра, а не тільки скандали та викриття.