Дещо з чеського «замкознавства»
Замків у Чехії видимо-невидимо. Як стверджують путівники, понад сотня знаменитих і близько трьохсот - не дуже. А загалом у Чехії та Моравії до сьогоднішніх днів збереглося понад дві тисячі замків, монастирів, фортець і мальовничих руїн. Причому більшість «руїн» цілком собі не зруйновані. Як вони збереглися в країні, яка протягом століть слугувала яблуком розбрату багатьох королівських дворів Європи? Може, позначилося те, що чехи не схильні до лютого й часом безглуздого опору завойовникам? Та й у фанатичній релігійності чехів не дорікнеш. Більшість населення - католики, але на відміну від сусідів-поляків, до питань релігії виявляють кричущу байдужість. Вчені гіди вельми своєрідно тлумачать цей факт. Річ у тім, що під час реформації в XV столітті та гуситських воєн народ протягом кількох десятиліть сповідував протестантизм. А після поразки чеських станів у битві з австрійськими військами на Білій горі було знову насаджено католицизм, але народ обмежився формальним встановленням католицьких хрестів і... взагалі став безбожним. Скажіть, у якій ще країні святість є, так би мовити, родинною рисою і передається «у спадок»? А в Чехії, наприклад, свята Людмила - це... бабуся святого Вацлава. Схоже, в глибині душі чехи - сибарити-скептики-атеїсти. Ну а вже свої храми господарні чехи не руйнували ніколи.
«Оксамитова» революція благотворно позначилася на відродженні чеського «замковолодіння». Завдяки реституції багато замків повернулися під крило своїх далеко не бідних власників і сьогодні переживають ренесанс. Інші потрапили під охорону ЮНЕСКО, треті - як і раніше у віданні держави. Як би там не було, зараз існує навіть такий тур - «Замками Чехії», і, повірте, оглянути їх навіть за тридцять днів неможливо.
Мабуть, нашу уяву, пересичену утилітарною новобудовою, найбільше хвилює марна велич готичних замків. У потужних сторожових і оборонних фортецях, розташованих на скелях, вершинах пагорбів або на воді, відбивалася пишнота королівської та лицарської слави. Спорудження фортець розпочалося в другій половині ХIII століття - за часів правління останніх представників роду Пржемисловичів, розквіт же будівництва припадає на середину XIV століття, коли в період правління імператора Карла IV Чехія стала центром наймогутнішої імперії в Центральній Європі. Важкі обладунки та старовинна зброя, фрески й гобелени, порцеляна та меблі, тюремні вежі й катувальні камери, каплиці та молитовні - ось на що витріщається люд, подумки прикидаючи, наскільки зручно й багато жилося тут його давнім пращурам.
Офіційний замок: Карлштейн
Як відомо, європейські королі в середні віки мали звичку пересуватися разом зі своїм двором із міста в місто - здебільшого з метою контролю вірнопідданості та збору данини зі своїх васалів. Тому столиць як таких не було, а міста, тим більше великі, були налаштовані вороже до феодалів. Зате в королів було безліч усяких замків: зимових, літніх, мисливських тощо. Ну і, звісно, завжди існували справді королівські резиденції.
Карлштейн знаменитий тим, що заснований він був у 1348 році за найвищим повелінням найзнаменитішого чеського короля - Карла IV. Цей монарх добре попрацював на славу чеського містобудування, це вам сьогодні кожен турист підтвердить. З його ім'ям пов'язана половина споруд у Празі, починаючи від Карлового мосту і закінчуючи Карловим університетом. Карлштейн же був задуманий як королівська скарбниця: саме тут Карл IV зберігав коронаційні регалії та святі реліквії. Як писав літописець, Карлштейн став центром паломництва всієї Римської імперії, «бо там імператор (а Карл IV був ще й Римським імператором, так би мовити, «за сумісництвом») зберігає державні регалії та скарби свого королівства». Королівські святині розташовувалися в каплиці Святого Хреста, стіни якої прикрашені дорогоцінним камінням і картинами готичного майстра Теодорика.
Король особисто наглядав за будівництвом та оздобленням замку, приділяючи особливу увагу оздобленню каплиць і особистої «світлиці». А ще Карл IV вирізнявся багатим особистим життям (наприклад, дружин у нього було аж чотири) і любов'ю до власного родоводу. Саме завдяки цій його якості ми сьогодні можемо милуватися настінними розписами в королівській «залі предків». У первісному вигляді цю галерею відкривав сам прапрапрадід Ной...
Два гарнізони васалів забезпечували як охорону замку, так і його чистоту. Лицарі-васали жили у своїх маєтках в околицях Карлштейна і під чесне слово зобов'язувалися в разі небезпеки з'явитися в замок і забезпечити його оборону. У спеціальній «васальній залі» в розписних шафах зберігалася зброя для них. В обов'язки васалів простіших входило «стояти в караулі біля воріт, підмітати подвір'я замку та дзвонити в дзвони на славу Божу».
Замок для житла мало пристосований: це вам не Ренесанс і не Бароко, це суворе Середньовіччя. До ваших послуг - кілька веж, холодні й вогкі кам'яні зали, багато оздоблені каплиці та молитовні, вузькі гвинтові сходи. До речі, саме в таких замках стає зрозуміло, чому їхні мешканці пишалися «блакитною кров'ю»: ці величезні приміщення протопити як слід абсолютно неможливо. Та й печі в замках з'явилися лише в XVII столітті. Тому мешканці середньовічних замків розгулювали по своїх хоромах у хутряних платтях і накидках. Та й королю в довгій горностаєвій мантії якось зручніше аудієнцію проводити. Але спробуй посидь навіть у шубі на морозі: прекрасні дами й хоробрі лицарі від пронизливого до кісток холоду синіли, як недозрілі сливи.
Але, звісно, було в Карлштейні все, що необхідно для повсякденного життя: парадна зала, трапезна, приватні покої і навіть середньовічні туалети. Функціонували вони напрочуд просто: маленька комірчина будувалася «на винос» якраз над фортечним валом. У середині комірчини в підлозі був отвір, з делікатності замаскований для панів візерунковим сидінням-стільцем. Якщо врахувати, що ці місця усамітнення справно використовувалися протягом століть, то зрозуміло, чому штурм фортечних ровів був справою малоприємною...
Карлштейн, як і будь-яка бойова фортеця, розташований на вершині гори. Він високий і величаво дивиться на світ вузьким примруженням бійниць. Ведe до нього вузька й звивиста «королівська» дорога, якою, пихкаючи й відсапуючись, тягнеться вгору низка різноманітних туристів. Камінь на дорозі спеціально не обробляли — щоб узимку не ковзали копита коней. Як уявиш, що цим камінням ступали гуситські війська, цокали копита лицарських коней, гриміли вози городян...
Замок «домашній»: Добриш
Якщо власником замку Карлштейн був сам король, то решта замків належала чеській аристократії. Так, наприклад, власником дуже затишного, домашнього замку Добриш є граф Колоредо-Мансфельд. Сам він, звісно, у замку не живе. Але він за власний кошт виконав усю реконструкцію, і нині замок ненав'язливо пропонується для романтичного проживання та проведення урочистих подій. Коли ходиш залами, стає якось ніяково — адже це приватна власність, і ти ніби на екскурсії в чужій квартирі. Так і чекаєш, що звідкись із глибини залів з'явиться цей самий граф із дивовижним прізвищем і окине вас суворим поглядом...
Будівництво замку розпочалося ще в XIII столітті, але в XVIII столітті його повністю перебудували відповідно до вимог стилю бароко. У замку відтворено старовинні інтер'єри, його стіни прикрашають величезні картини, гобелени та мисливські трофеї — довгі гіллясті роги то оленів, то лосів... Меблі та оздоблення — у стилі бароко й рококо. Нічого обвітшалого чи недовідновленого: замок просто пашить свіжістю та красою і не може дочекатися гостей.
Ми приїхали до Добриша в суботу й застали неймовірно красиве видовище — вінчання в замковій каплиці. Сама церемонія — безкоштовна. А якщо ви хочете організувати невеликий прийом для гостей у центральній дзеркальній залі (шампанське, відеозйомка тощо), це задоволення обійдеться вам у $300. За оренду всього замку — з вечерею, вечірньою прогулянкою парком і нічлігом — вам доведеться викласти близько $1.500. А за додаткову плату можна потішити себе й іншими нехитрими розвагами для осіб блакитної крові. Як вам, наприклад, феєрверк, під час якого ваші ініціали загоряться
в небі вогненними літерами?
Де ще побувати
У кожного чеського замку є своя історія, у кожному замку — своя родзинка. Одним із найбільш «заслужених» замків можна вважати міський замок у місті Крумлов. Архітектурний ансамбль міста за своєю збереженістю посідає друге місце після Праги, а його пам'ятки внесено до списку об'єктів, що охороняються ЮНЕСКО. Готичний замок XIII століття — головна пам'ятка міста. Солідна споруда має все, що має бути в справжнього замку. Мабуть, найцікавішим можна вважати унікальний триярусний міст, висота якого становить 40 метрів.
Варто побувати й у замку Конопіште, зведеному в XIV столітті. Належав він сумнозвісному ерцгерцогу Фердинанду, убивство якого стало приводом до початку Першої світової війни. Так от, був він пристрасним мисливцем: за свою мисливську історію він з товаришами вбив понад 4.000 тварин! (Правий був солдат Швейк: «Анітрохи його не шкода!») Ну а в замку тепер зберігається унікальна колекція зброї та мисливських трофеїв, яка вважається однією з найбільших у Європі.
Замок Мельник славиться своїм вином. Той самий Карл IV (ох і господарний був король!) ще в XIV столітті привіз туди з Бургундії виноградну лозу. На берегах Лаби почали вирощувати виноград і виготовляти з нього вино. І сьогодні, коли замок повернуто його колишнім власникам, у ньому дбайливо підтримуються традиції чеського виноробства.
Неподалік від Чеських Будейовиць знаходиться ще один примітний замок — Глубока-над-Влтавою. Чимось невловимим його численні різьблені башточки нагадують знаменитий Віндзорський палац у Лондоні. У найбагатшому оздобленні замку — понад 36 тис. експонатів. Але славиться він особливою прикметою: в одній із його зал висить просте дзеркало. Якщо вам трапиться подивитися в нього, залишитеся назавжди молодою й бажаною...
Чи є привиди, чи немає привидів у чеських замках — як то кажуть, «науці це не відомо». Зате ми
достеменно з'ясували: там є багато чого дуже-дуже цікавого. Вирушайте в подорож — не пошкодуєте! А тим, кого все ж таки зв'язок із потойбічним світом дуже цікавить, радимо прибути в середині червня на Карнавал пльзенських привидів. А раптом?
Висловлюємо подяку Чеському центру в Києві та фірмі Czech Tour Service за організацію поїздки.