Як зазначають «Итоги», на Заході вже прижилася традиція обміну будинками на час відпусток чи свят. Десятки тисяч громадян з різних країн світу щорічно приміряють на себе чужі квадратні метри і діляться своїми. Причому за пригодами вони можуть вирушити навіть не за тридев'ять земель, а хоча б у сусіднє місто. У нас такий вид відпочинку поки сприймається як екстрим, оскільки у вітчизняного туриста до нього маса питань.
Ти мені - я тобі
З відпочинком по обміну, як у тому анекдоті, головне - не боятися. Тим більше що в глобальній Мережі існують десятки сервісів, не перший десяток років які пропонують послугу з тимчасового обміну житлоплощею: реєструєшся на сайті, платиш з електронного гаманця або з картки членський внесок (річний абонемент обійдеться від $30 до $150), і вперед! Найважливіше - правильно презентувати власну житлоплощу: прикріпити по максимуму фотографій, вказати кількість кімнат, спальних місць, санвузлів, позначити віддаленість від центру, наявність рибок, яких треба годувати, ваше ставлення до куріння. Потім беріться за власні побажання. Мовляв, все життя мріяв провести Новий рік у симпатичному бунгало в Замбії. Втім, більшість користувачів вказують якомога більше пунктів призначення або взагалі пишуть open (відкритий для всіх пропозицій) - чим ширша географія, тим більше шансів отримати швидку відповідь.
Можна діяти за принципом «найкращий захист - це напад» і штудувати оголошення, надсилаючи якомога більше запитів. Тільки вимоги у вас і у вашого потенційного обмінника мають збігатися. Обмін будинками може тривати всього лише вихідні, а може розтягнутися на кілька місяців. Для цього в анкеті заповнюються спеціальні графи. WX означає короткостроковий обмін на вихідні, X - звичайний обмін на час відпустки, а LT - довготривале проживання, яке люблять не обмежені в часі пенсіонери та студенти. До речі, для останніх є свій значок XA, що означає, що приймаюча сторона має кімнату в кампусі. Тож якщо на фото зображено симпатичний особняк десь у Кембриджі, але в графі з типом обміну значиться XA, не варто розраховувати на всі два поверхи, північне та південне крило. Швидше за все, це гуртожиток у коледжі.
Найцікавіше ж починається, коли підходяща кандидатура відгукнулася-таки на вашу пропозицію. «У всьому цьому є щось від побачення наосліп, - пояснює віце-президент мережі HomeExchange Джордж Бален. - Але перед тим, як піти на побачення з людиною з сайту знайомств, ти спочатку довго з нею переписуєшся, шукаєш точки дотику, намагаєшся зрозуміти, чи підходить він тобі. Так само і тут: спочатку йде тривале листування, і якщо щось у співрозмовнику тебе насторожить, ти завжди можеш відмовитися. Це нормальна практика».
У листуванні обговорюються деталі обміну - терміни відпочинку, особисті особливості сусідів, оплата телефонних рахунків, наявність домашніх тварин, за якими треба доглядати. Якщо зістикуватися за термінами не виходить, можна використати інший варіант. Він проходить на сайтах під кодовими літерами NSX. Це означає, що будинками можна обмінятися не одночасно: скажімо, ти вирушаєш відзначати католицьке Різдво в Штати, а американці їдуть у нашу країну, щоб подивитися, як святкується православне Різдво. Варіантів багато - достатньо лише зрозуміти, що цікаво саме тобі.
Звані гості
Історій обміну за участю вітчизняних користувачів поки не так багато - на тому ж HomeExchange з десятками тисяч оголошень знайдеш не більше десятка російських адрес (українських немає взагалі – прим. Ред.), а сама країна значиться в списку... екзотичних. У службі з обміну будинками Homelink International, представленій у Росії, рахунок йде вже на десятки, але порівняно з кількістю пропозицій з Італії, Іспанії та Австралії - лідерів по обміну - це крапля в морі. Навіть торішній хіт «Відпустка по обміну», що обіцяє в комплекті з будинком різдвяну лав-сторі та обов'язковий хепі-енд, хвилю кочівництва не спровокував. Мистецтво в даному випадку виявилося безсилим перед забобонами.
Хтось впевнений, що володарі особняків у передмісті Лондона навряд чи позаздрять на двушку в передмісті і навіть на котедж з усіма зручностями під столицею, комусь елементарно страшно залишати квартиру стороннім людям, та й самостійне оформлення документів на поїздку - ще та морока. Загалом, не відпочинок, а нескінченний екстрим. Едуард Кузнецов з російського відділення Homelink International вважає проблеми надуманими: «Оформити туристичну візу не складно, якщо потурбуватися про це заздалегідь, правильно подати документи і не бути членом «Аль-Каїди». Нещодавно ми оформили панянці візу в Італію всього за п'ять днів - це рекорд».
Більше того, через скромну кількість російських оголошень попит на вітчизняних учасників перевищує пропозицію. Москвичка Лілія Латипова щойно повернулася з турне Апеннінським півостровом: «Одна сімейна пара з півночі Італії написала мені майже одразу. Крім них ще кілька мешканців Риму повідомили, що із задоволенням побували б у Росії». На своїй території Лілія гостей поки не приймала — нові італійські друзі хочуть відвідати Москву влітку. Що цікаво, іноземців не бентежать навіть побутові незручності. «2003 року я приймала туристів із Нової Зеландії, — розповідає мешканка Санкт-Петербурга Ірина Белаш, — літня пара зупинялася в моїй квартирі всього на пару діб, але, як на зло, саме в ці два дні відключили гарячу воду. Довелося їм, бідним, гріти воду в каструльках. Все одно лишилися задоволені, ще й дякували». Таке дружнє ставлення до Росії зрозуміле — ціни на хороші готелі Петербурга легко можуть дати фору світовим столицям, а тут відчутна економія. До речі, значною мірою саме через це подібний спосіб відпочинку на Заході популярний серед пенсіонерів — для них це можливість побачити світ за мінімальних витрат. У свій дім пускати чужинців вони теж не бояться — в умовах договору прописано, що у разі дрібного псування майна передбачається компенсація від клубу. Вона не перевищуватиме пари-трійки тисяч євро, але здати в хімчистку килим, на який гість пролив сік, можна. Та й вдома іноземців, як правило, застраховані. У нас же повсюдного страхування житла поки що не спостерігається, хоча деякі страхові компанії вже пропонують убезпечити своє житло на невеликий термін — від одного місяця.
Одним словом, хочеться, та коле... І все ж охочі відчути себе господарем у чужому домі є — щоправда, в основному це молоді мобільні люди, які вже подивилися Європу з вікна туристичного автобуса, а потім навчилися самостійно складати маршрут і планувати поїздку, оминаючи турагенції. Найчастіше такі мандрівники женуться не за економією (хоча вона відчутна) і можуть дозволити собі провести пару тижнів і на Маврикії. Для них відпочинок за обміном — черговий спосіб побачити країну без сувенірно-туристичних прикрас і жорстких заяв гідів на кшталт: «Автобус відходить рівно о першій, у нас тут дорога парковка». З таких поїздок привозять не чергові фотографії на тлі Ейфелевої вежі, а зовсім нові, глибоко особисті відчуття.
Наприклад, одна дівчина розповіла, як літній сусід-поляк прийняв її за наречену сина господарів. І як намагалася вона англійською пояснити, що вона всього лише туристка, але він не хотів їй вірити й мило усміхався, закликаючи випити чашку чаю. А офіс-менеджер із Пітера ще довго згадуватиме ранкову війну з газовим лічильником. При тому, що господар-англієць перед від'їздом кілька разів показав йому, як поводитися з агрегатом. У тимчасової мешканки Парижа інша історія: вже на третій день перебування в місті господар булочної почав вітатися з нею, як із місцевими жителями, які регулярно купують у нього багети. Більше того, заради неї він зійшов до англійської мови, коли зрозумів, що вона іноземка.
Виявляється, побут теж може стати привабливим туристичним продуктом. Особливо під Новий рік, від якого завжди чекаєш змін — ну хоча б зміни місця. А може, й романтична історія трапиться. Як у кіно...