Дослідження Університету штату Огайо показало, що в 1970-1980 роки міжрасові шлюби в США стали досить поширеним явищем. Однак ситуація кардинально змінилася в 90-ті роки, коли було відзначено помітне зменшення кількості шлюбів, що укладаються представниками різних расових та етнічних груп. Наприклад, у 80-ті роки подібні шлюби уклали більше половини чоловіків азіатського походження, які жили в США. У 90-ті роки цей показник зменшився до 45%.
Причина цього полягає в першу чергу в напливі нових іммігрантів: наприклад, вихідці з Азії, які раніше знаходили собі пару серед корінних американців, отримали можливість вступати в шлюб з іншими азіатами. Єдиним винятком є афроамериканці, які дуже активно одружувалися та виходили заміж за володарів іншого кольору шкіри.
Відзначено ще одну залежність: чим вищий рівень освіти жителя США, тим більша ймовірність того, що він укладе шлюб з представником іншої етнічної або расової групи. Єдиним винятком також є чорношкірі американці.
Інше дослідження провели економісти Гарвардського університету. Вони дійшли висновку, що наплив некваліфікованих мігрантів позитивно впливає на економіку країни. Суть теорії полягає в наступному: приїжджі малокваліфіковані іноземці отримують роботу і звільняють висококваліфікованих жителів від занять подібною не престижною та низькооплачуваною працею. Наприклад, вони влаштовуються нянями, а звільнені від опіки над дітьми мами з вищою освітою отримують можливість працювати, приносячи користь сімейному бюджету та економіці в цілому.
Автори дослідження дійшли висновку, що держава, яка може зробити так, щоб малокваліфіковані мігранти склали 7% від загальної кількості робочої сили, має шанси підвищити розміри свого валового внутрішнього продукту на 1,2%. Наприклад, у Сінгапурі подібні мігранти складають шукані 7% від загальної кількості працюючих, у Гонконзі – 6,8%, а в США - 3%. В результаті, у Сінгапурі та Гонконзі працює набагато більше жінок віком 25-34 років, ніж у США.