У поштовій скриньці виявляю неприємний сюрприз: казенний конверт з папером, озаглавленим зловісними латинськими словами Pro justicia, і отруйно-оранжевим бланком для грошового переказу. Текст написано голландською, але доводиться розбирати: поки що в Європі повідомлення про штрафи приходять мовою тієї країни, де було зафіксовано порушення ПДР.
«Ми (капрал такий-то і молодший інспектор такий-то), перевіряючи дані радара (номер такий-то), констатували, що ви або хтось за кермом зареєстрованого на ваше ім'я автомобіля 2 березня на п'ятому кілометрі роттердамського магістрального кільця вчинили порушення (код такий-то): виїзд на смугу, виділену для автобусів і вантажівок; фото у справі є». На оранжевому фоні проставлена сума – «?50» та банківські реквізити.
Так, того дня по дорозі з Брюсселя до Гааги приблизно у вказаний час я проїжджав окружну автостраду Роттердама (пізніше звернув увагу, що там дійсно над правим рядом синій квадрат з білим силуетом автобуса). Відпиратися марно. Заповнюю в Інтернеті свої банківські реквізити і зітхнувши натискаю Enter.
При всіх національних відмінностях, розміри штрафів і процедури їх стягнення в країнах ЄС приблизно схожі і побудовані за триступеневим принципом: поліція – прокуратура – суд. У Бельгії спочатку просять заповнити бланк і пояснити: чи ви були за кермом чи ні, чи особистими справами їхали чи по роботі, якщо так, то від якої фірми-організації; визнаєте – не визнаєте провину, якщо ні, то чому, якщо так, то чи є пом'якшувальні обставини. Буває, що після пояснень справа і закривається. Але частіше приходить наступний папірець – із зазначенням суми. Формально це навіть не штраф, а «відкупні». Якщо хочете, офіційний хабар поліції, щоб вона не передавала справу прокурору. Коли свій папірець надішле прокурор, треба буде заплатити трохи більше, щоб він не передавав справу до суду. Якщо і йому не заплатили, воно туди прийде. А суд – це вже кінцева інстанція.
Донедавна, коли ставки штрафів були нижчими, 95% справ гасилося на першій стадії – у поліції. Погодьтеся, схоже на нашу неофіційну систему з єдиною різницею: гроші йдуть не в кишеню постовому, а перераховуються через банк поліції в цілому. Зауважимо, що порушення правил фіксує безстороннє око радара, і конкретний поліцейський наряд з недбалого водія фізично не може отримати жодного цента. На відміну від поліції як такої.
Однак у тій же Бельгії з минулого року штраф за непристебнутий ремінь, а також за виїзд на смугу громадського транспорту досяг €50, за розмову по мобільному за кермом і стоянку на місці для інвалідів – €100, за проїзд на червоне світло – €150. Порушення швидкості – особлива шкала. Наприклад, 140 км/год на магістралі (при дозволених 120) – €110. Більше – суд. Товариства захисту прав автомобілістів радять, як уникнути високого штрафу або позбавлення прав. Адже електроніка іноді помиляється, і якщо знайти помилку хоча б в одній цифрі, протокол можна сміливо оскаржити.
У Брюсселі поліцейський суд за перевищення швидкості формально може присудити штраф від €55 до €2.700, позбавлення прав на строк до 5 років і тюремне ув'язнення до 3 років (якщо нема складу кримінального злочину). Але на практиці стеля – €400–500. Безробітний або студент на старому «Пежо» мають більше шансів на умовний штраф, ніж перевищивший швидкість бізнесмен на «Порше». До речі, нещодавно «космічний» штраф був виписаний сину бельгійського короля, принцу Лорану – за любов до швидкої їзди нічним містом.