Поліції стає важче
Перша половина футбольного чемпіонату світу пройшла для німецької поліції відносно спокійно, однак в останні дні охоронцям порядку стало складніше нести службу. Бійки між фанатами, як і раніше, залишаються локальними явищами, тож страх масових побоїщ між футбольними хуліганами з різних країн досі не виправдався. За весь той час, що Мундіаль гостює в Німеччині, були зареєстровані лише два зіткнення, причому жодне з них не дотягує за своїм розмахом до знаменитих побоїщ, які влаштовувалися, наприклад, під час чемпіонату світу 1998 року у Франції.
Одне з них було відзначене в Кельні: якийсь фанат-англієць у п'яному вигляді заліз на кінний пам'ятник кайзеру Вільгельму Першому, а його дружки не знайшли нічого кращого, як жбурляти в нього порожніми пивними пляшками. Одна з них потрапила в шолом поліцейському, після чого хоробрі охоронці порядку зрозуміли, що не у всіх перехожих є подібні головні убори, а отже, такі розваги можуть погано закінчитися. Британські хулігани трохи опиралися, але їх – у кількості 50 осіб – заарештували. Втім, на ранок наступного дня випустили – англійці, протверезівши, самі зрозуміли, що були неправі.
Але є куди серйозніші випадки. Так, минулого тижня в берлінському передмісті Шенефельд, де розташований один з аеропортів столиці Німеччини, троє місцевих скінхедів напали на 15-річного чорношкірого підлітка, який приїхав на турнір. Вони проламали йому череп булижником – зараз юнак у тяжкому стані перебуває в лікарні. Примітно, що там само опинилися й нападники: група німецьких вболівальників, яка опинилася неподалік, втрутилася в бійку і гарненько відлупцювала неонацистів. Вийшовши з лікарні, вони потраплять просто до в'язниці – до суду. Суддя ухвалив рішення не відпускати бандитів під заставу, яку запропонувала заплатити за них Націонал-демократична партія Німеччини – саме її листівки клеїли на стовпах і парканах троє бандитів, коли помітили самотнього хлопця і вирішили розважитися.
У Лейпцигу було оголошено тривогу: поліцейський патруль виявив неподалік від місцевого центрального стадіону підозрілий пакет. У цьому місті грали збірні Анголи та Ірану, і поліція отримала напередодні попередження про те, що якісь терористи можуть спробувати влаштувати вибух. Було евакуйовано три будинки, однак тривога, на щастя, виявилася хибною: у пакеті знаходилося «спорядження» фаната іранської команди: футболка національної збірної, а також іранський прапор.
Тим часом жертви чемпіонату з'являються і за межами ФРН. На початку тижня надійшло повідомлення, що в Індонезії якийсь злочинець застрелив з пістолета двох уболівальників, які, на його думку, надто голосно висловлювали свої симпатії збірній Італії. А прес-центр французької поліції повідомив, що в невеликому містечку Понтальєр на сході Франції 30-річний уболівальник отримав 14 ножових поранень від трьох п'яних прихильників еквадорської збірної: він насмілився після гри Німеччина – Еквадор зневажливо відгукнутися про гру еквадорців. На даний момент постраждалий перебуває в лікарні, однак побоювань за його життя лікарі не відчувають.
Нострадамус – чемпіон!
Схоже, деякі європейці позаздрили тому, як Південна Америка та Африка користуються, так би мовити, неконвенційними засобами для досягнення перемог на ЧС-2006. І справді: збірна Еквадору привезла з собою шамана, який побігав по стадіонах, повив на Місяць – і Еквадор вийшов у 1/8 фіналу замість очікуваної всіма Польщі. Щоправда, напередодні матчу проти команди ФРН шаман не ризикнув «чаклувати перемогу» своїм футболістам, справедливо вважаючи, що проти танкової атаки Бундестіму жодні духи не захистять. Тож замість розгрому німців, він після чергового сеансу камлання в Берліні на Олімпійському стадіоні просто пообіцяв усім, що гра буде хорошою, доброю та цікавою, а також що ніхто не буде травмований. І що цікаво – знову виявився правим.
«Еквадорський шаман – розумна людина, – зробили висновок німецькі газети. – Він узяв до уваги прорахунок свого тоголезького колеги, великого чаклуна вуду» (той приїхав до Німеччини і наворожив своїм гравцям аж три перемоги в груповому турнірі). Чим це скінчилося, знають усі. Тепер тоголезька федерація футболу, відома тим, що «затиснула» гонорари своїм гравцям, та так, що ті ввели у футбольний ужиток незвичний для ФІФА термін «страйк», відмовляється оплачувати поїздку чаклуна та його помічника до Німеччини, не кажучи вже про «підношення духам». Не відпрацювали, мовляв, духи на премію.
Що ж до старушки-Європи, то за її спіритичну честь вирішили постояти іспанці. Народ цей суто віруючий, католицький, тож із чаклунами в них скрутно. Зате є безвідмовний передбачувач на всі часи – Мішель де Нотр-Дам, більш відомий світу як Нострадамус. Виявляється, він в одному зі своїх знаменитих віршів цілком недвозначно висловився щодо того, хто стане чемпіоном світу цього року: «В шостий місяць шостого року король іспанський перетне зі своєю дружиною Піренеї і поверне Іспанії Святий Грааль». Вже куди прозоріше. Та й іспанська збірна своєю грою зайвий раз підтверджує серйозність намірів «повернути Грааль». І навіть «король іспанський» присутній при дружині – ну, хай не сам король, а спадкоємний принц, але все-таки. Тож букмекери серйозно замислилися щодо остаточних ставок.
Канцлер плюс усмішка
Першій в історії ФРН жінці-канцлеру Ангелі Меркель співвітчизники давно вже дали безліч прізвиськ. Серед них є втішні, на кшталт «Залізної фрау», і не дуже, наприклад, «Чорна вдова». Одне з прізвиськ – «канцлер мінус усмішка» (Ангела Меркель усміхається так рідко, що усмішка на її обличчі стає приводом для сенсації для журналістів). Єдиний за останній рік достовірний випадок, коли пані канцлер при великому зібранні народу усміхалася, що називається, до вух – це коли вона виступала на прес-конференції з приводу свого обрання на посаду голови німецького уряду. Та й то, усмішка з'явилася на її обличчі після довгих умовлянь з боку репортерів і швидко зникла.
Цими днями Німеччина і весь світ споглядають зовсім іншу Ангелу Меркель. Вона вже не просто усміхається, не просто сміється. Вона на голос регоче, у захваті лупцює по спині Франца Беккенбауера і потрясає в повітрі кулаками – словом, поводиться зовсім не так, як личить главі держави. Виною тому, звісно ж, футбол. Пані канцлер, як і вся нація, просто хвора на футбольну гарячку. Вона довго приховувала цю хворобу, вдаючи, що футбол її зовсім не хвилює – за що отримала ще одне прізвисько – «Гельмут Шмідт у спідниці» (як відомо, цей, теж вельми неусміхнений канцлер, футбол просто не любив).
Коли на початку чемпіонату вона оголосила, що має намір бути присутньою на всіх іграх німецької збірної, німці сприйняли це як прояв найсильнішої самодисципліни. Однак у перший же день, на грі в Мюнхені ФРН – Коста-Рика, країна дивувалася: канцлера ніби підмінили. Ангела Меркель скандувала разом з усіма і підстрибувала після кожного удару німецьких футболістів – такого не очікував ніхто. Коли ж світлини пані канцлера, яка кричала щось у захваті від гола Олівера Нойвілля в матчі проти Польщі, облетіли весь світ, здивувалися не лише німці. Президент Польщі Лех Качинський, присутній на грі й сидів поруч із пані Меркель, зізнався потім: «Так волати я міг тільки в молодості на мітингах «Солідарності».
Після перемоги над збірною Еквадору у своєму здивуванні Ангелою Меркель зізнався навіть капітан Бундестім, Міхаель Баллак: «Таку бурю почуттів я спостерігав лише у дівчат-фанаток. Вона чудова вболівальниця». Таємницю розкрив колишній чоловік пані канцлера: виявляється, ще 1974 року вона була присутня з батьком-пастором на стадіоні під час знаменитої гри між командами ФРН і НДР – і саме тоді «захворіла» футболом. Однак у Німеччині їй цього ніхто не ставить за провину. Навпаки, особистий рейтинг канцлера-вболівальниці зростає, як на дріжджах: згідно з опитуванням служби EMNID, 87% німців захоплюються Ангелою Меркель.
Німеччина для «чайників»
Для численних американських уболівальників було видано книгу-путівник, що продовжує знамениту комп'ютерну серію «для чайників» – «ФРН для чайників». Це звучить дивно, але багато американців, приїхавши до Німеччини, виявилися шоковані: тут ніхто не бігає у шкіряних штанях (особливо в Гамбурзі, де квартирує американська збірна), кількість німецьких вівчарок на вулицях не перевищує їхнього поголів'я в американських містах і навіть – от диво! – німецького президента звати не Гітлер, а Келлер!
«Майте на увазі – німці поводяться зовсім не так, як ви собі уявляєте!» – застерігає путівник. Він містить безліч корисних порад, до яких американці навряд чи додумалися б самостійно, наприклад: «Ніколи не спирайтеся на чуже авто: автомобіль у Німеччині – святиня!»; «Ніколи не сидіть у плавках у сауні!»; «Нікому не телефонуйте між 20:00 та 20:15 – у цей час уся Німеччина дивиться по телевізору новини!». Усе це – лише найпростіша частина «креш-курсу з Німеччини».
«Просунуті чайники» мають знати набагато більше. Наприклад, хоча гасло ЧС і звучить «Світ у гостях у друзів», подружитися з німцем дуже важко. Більшість німців не мають нічого проти іноземців, однак вони від природи дещо дистанційовані від чужих. Усе, що в Америці означає дружелюбність – широка усмішка, вияв радості, питання про самопочуття – сприймається німцями з недовірою. Річард Лорд, автор книги під назвою «Культурний шок», радить: «Не будьте надто дружелюбні до незнайомців. Німці або подумають, що ви від них чогось хочете, або вирішать, що ви божевільний. Вони за своєю природою – не надто усміхнені хлопці. У кращому випадку, – вважає Лорд, – вас приймуть за типового тупуватого янкі».