Дивне, незнайоме почуття оволоділо мною на далеких Сейшелах. Не буду писати про ці острови, вирішив я, і навіть не розповім про них нікому. Нехай якомога менше людей про них знає. Нехай ніхто сюди не їздить. Нехай уся ця краса - такою, як я її побачив, - дістанеться мені одному. А то, не дай Боже, витопчуть, засмітять жадібні юрби мої єдині, мої неповторні Сейшели... Загалом, якесь божевілля.
Та й як не зійти з розуму! Треба бути бездушним чурбаном, щоб не втратити голову, щойно впустивши в очі ці сто відтінків смарагдового і двісті відтінків блакитного - океан, небо, джунглі, лагуни, озера, кришталеві водоспади, натхненно перемішані на божественній палітрі архіпелагу.
О, як я радів, коли, повернувшись, переконувався: мало хто уявляє собі розташування Сейшел. Хтось закидав їх у Тихий океан, хтось - в Атлантику. А те заповітне місце, де вони насправді перебувають - вище за Мадагаскар, нижче від екватора, - географічна кмітливість моїх знайомих оминала стороною. Але поступово радість змінювалася тривогою: занадто багато останнім часом стали вихваляти Сейшели - і в пресі, і в путівниках, і в рекламі туристичних агентств. Воістину, ніхто з тих, хто побував на Сейшелах, не лишається розчарованим. І всі захоплено торочать кожному зустрічному-поперечному: «Рай, рай». Злітають чартери, розкуповуються місця в готелях, дедалі більше очей впивається в неперевершену бірюзу й синь... Одна втіха мені, бідному, - що не такий уже й малий заповітний архіпелаг. Зі 118 островів поки що лише 20 населені. І на кожні сто метрів добірних пляжів у середньому навряд чи припадає більше ніж по одному купальнику. А все тому, що Сейшели відкриті зовсім нещодавно - і в туристичному, і в географічному сенсах.
Як проводжають пароплави
Наступний етап нашого маршруту - невеликий круїз по навколишніх островах. Здійснити його можна на одній із яхт готелю Coco de Mer - Charming Lady або Summer’s Days. На них лише по шість кают, тож можна винайняти яхту для теплої компанії друзів. А от круїзний катамаран Pearl of Seychelles у приватному порядку не орендуєш. На цьому новому, з голочки, теплоході п'ять палуб і понад 30 першокласних кают, у яких розкішні люстри й світильники, елегантні меблі. По суті, це плавучий готель, що входить до відомої міжнародної мережі Le Meridien.
Щоранку пасажири Pearl of Seychelles розплющують очі й бачать новий острів. Одразу після сніданку - вилазка на недосліджений берег. Вилазки організовуються з усім можливим комфортом. На березі заплановані екскурсії, купання, риболовля, ланч у стилі барбекю. Для охочих самостійно поплавати вздовж чудових берегів з борту спускають пластикові каяки. Весло в руки - і вперед. Для охочих помилуватися строкатим життям рифів на теплоході знайдуться ласти й маски. Вечеря на борту теплохода проходить під веселий обмін враженнями. А потім - чашечка кави в шезлонгу на палубі під крадливий плескіт хвиль в оксамитовій темряві.
Туземні хитрощі
Перші поселенці з'явилися тут трохи більше двох століть тому. А до цього найкрасивіше місце на землі було безлюдним! Але наприкінці XVIII століття - наче греблю прорвало. Португальці, французи, англійці бажали зробити квітучі й плодоносні острови своєю територією. Причому як курйозно: протягом цілих п'ятнадцяти років і французи, і англійці були певні, що острови належать саме їм. А все тому, що хитрий тодішній губернатор Сейшел, побачивши англійський фрегат, підіймав англійський прапор. А коли в бухту заходив французький корабель, то з його борту задоволено бачили французький прапор, що майорів над островом.
Цікаво, що не так давно нинішній президент Сейшельської Республіки Альбер Рене примудрився «належати» одночасно СРСР і США, допустивши на свою територію стратегічні локаторні станції обох наддержав, - звісно, не безкорисливо. Причому американські локатори були замасковані під метеостанцію, а радянські - під океанографічне судно. Коли це сусідство виявилося, і росіяни, і американці підступили до Альбера Рене з доріканнями, вимагаючи свого ексклюзивного перебування на островах. «А ви, власне, чим у нас займаєтеся?» - спитав лукавий президент. «Спостерігаємо за погодою», - не червоніючи, відповіли американці. «Вивчаємо океан», - не кліпнувши, сказали росіяни. «Ну ось, ваші інтереси аж ніяк не перетинаються», - усміхаючись, підсумував президент.
З чого зроблена краса?
Якщо ви запитаєте, чим же так захоплюють Сейшели, то пояснити це буде вкрай важко. Можна говорити про білосніжні коралові пляжі, рівні й гладенькі настільки, що в їхньому мокрому піску відбиваються прибережні пальми. Можна розповідати про величезні химерні скелі, що нагадують фантастичні скульптури, які хвилі й вітер витворили з рожевого граніту. Можна спробувати описати зовсім нереальний вид згори, з літака: над круглими атолами, повторюючи їхню форму, ширяють намиста маленьких перлинних хмаринок. Можна захоплюватися живим килимом із тисяч різнокольорових морських зірок, що лежить на дні. Але як поєднати все це в одне відчуття, один настрій, один безперервний потік чистих, природних насолод?
На Сейшелах є все, чого серце чекає від буйної, розкішної тропічної краси. І в одну прекрасну мить розумієш, що ти все життя тужив за цією красою, тужив за нашою спільною давньою прабатьківщиною - втраченим едемським садом.
А ще ці острови певною мірою безжальні. Для багатьох із тих, хто їх відвідав, раз і назавжди «вбито» всі інші напрями пляжного відпочинку. Бо будь-яке інше місце - біля найсинішого моря, під найласкавішим сонцем - може викликати лише гірке зітхання: ні, це не Сейшели! І завжди виходитиме, як у Єсеніна: я скажу, не треба раю, дайте батьківщину мою - Сейшели.
Креольська правда
На Сейшелах живуть виключно симпатичні аборигени - креоли. У їхніх жилах - справжній коктейль з європейської, африканської та азійської крові. Креоли не обов'язково темношкірі - абсолютно білі, рудоволосі індивідууми теж іноді вважають себе креолами. Загалом, расові проблеми сейшельському суспільству чужі. І якщо, скажімо, на сусідньому Маврикії є певна дистанція між білими та темношкірими, то на Сейшелах - нічого подібного. Хоча на Маврикії основне населення - теж креоли. Пояснення цьому треба шукати в порівняно недавньому минулому. Рабство на островах скасували лише в середині XIX століття. Але на Маврикії воно було жорстоким, а на Сейшелах - більш гуманним, так уже склалося. Ось і не тягнеться з минулого слід генетичної неприязні.
Головна риса сейшельського характеру - безтурботність. Наприклад, тут вважають, що таблички «приватна власність» біля будинку цілком достатньо - навіщо ж ще паркани, замки на дверях? І якщо цікаві туристи ненароком забрідають на чиюсь територію, їх зустрічають не лайкою, а усмішкою і питанням - чи не треба чого. Скільки разів, фотографуючи місцевих жителів, я зніяковіло опускав камеру і лише потім розумів, що махають у мій бік аж ніяк не гнівно, а привітно.
Правда, однак, і в тому, що життєве кредо сейшельців - «ніколи не роби сьогодні те, що можна відкласти на завтра». Тому в готелях високого класу менеджери воліють наймати як обслугу більш виконавчих маврикійців або навіть завозять персонал із Південно-Східної Азії.
Зате кожен сейшелець у душі - художник або, принаймні, безкорисливий поціновувач краси. Такими робить їх не виховання, а природне середовище існування. Будинки місцевих жителів - навіть зовсім скромні, зроблені з рифленої бляхи, - яскраво пофарбовані й потопають у квітах. Адже тут достатньо встромити в землю будь-який корінець, кинути будь-яке насіннячко - квіти й плоди не забаряться з'явитися. «Бог саджає, сейшельці збирають», - ось ще одна місцева приказка. Справді, як легко бути безтурботним і добродушним, якщо не треба дбати про прожиток, про одяг, якщо сама навколишня природа підказує: «Задовольняйся малим, не метушися, не напружуйся, насолоджуйся життям». Не наш це принцип, чужий... Але чому ж у сейшельців в очах більше щастя і спокою, ніж у будь-якого приїжджого європейця - цілком успішного, раз він зміг дозволити собі недешевий вояж сюди?
Безтурботні сейшельці і в коханні. Весілля туристів на Сейшелах бувають частіше, ніж шлюби непостійних місцевих жителів. При цьому мало не дві третини дітей на островах народжуються поза шлюбом. Їх називають «діти від вітру». Оточуючим байдуже, хто «запліднив» чергову юну маму, і вже тим більше нікому не спаде на думку дивитися на неї з осудом. Чарівність остров'янок непереборна, як аромат тропічних квітів, який доноситься звідусіль. Коктейль креольської крові надає їм шарм француженок, хороші манери англійок, чуттєвість азіаток і темперамент африканок. Вони відкриті, наївні й не проти пофліртувати з приїжджими (на Маврикії чи на Мальдівах такого немає і в помині!). Тому навіть самотній мандрівник не почуватиметься самотнім. Хоча, звісно, ідеальна подорож на Сейшели - це подорож з коханою жінкою.
Як відкрити Сейшели?
Уже раз ви забралися в таку далечінь, треба тут усе як слід розглянути. Ясна річ, безглуздо сидіти на одному місці, лежати під однією і тією ж пальмою, дивитися на воду однієї і тієї ж лагуни - хай навіть неймовірно прекрасної. Треба розробляти власний маршрут - тим більше що в турфірмах, які відправляють на Сейшели, до всіх турів сюди ставляться як до індивідуальних, і завжди готові піти назустріч вашим побажанням. Головне, щоб ви самі знали, чого хочете.
Тому для орієнтування запропоную маршрут, яким сам пройшов, - один із багатьох можливих.
Отже, прилетівши на Сейшели, бажано одразу поринути в прекрасну екзотику, скуштувати найсолодшу родзинку тутешнього відпочинку - розкіш безтурботного усамітнення на лоні «ексклюзивної» природи. А якщо ви хочете, щоб усе це гармонійно поєднувалося з ексклюзивним сервісом, раджу вирушити на невеликий приватний острівець Анонім (Безіменний). Двадцять хвилин на швидкохідному катері від аеропорту Мае - і ви розташовуєтеся на окремій просторій віллі й скоріше поспішаєте поринути в теплі хвилі. Причому діставати з валізи купальні костюми зовсім не обов'язково, цей пляж - ваш і тільки ваш. На Безіменному острівці, діаметр якого не більший за кілометр, є все, чим славні Сейшели. Над блакитними лагунами й білим піском пляжів височіють гранітні скелі...
До речі, про скелі. Коли ми чуємо це слово, то уявляємо собі щось гостре, кутовате. Гранітні гіганти Сейшел округлі й дружелюбні. Іноді вони здаються м'якими й зовсім не надають островам суворості, навпаки - роблять їх особливо романтичними, грайливо приховуючи безліч затишних бухточок, заливчиків і пляжів. Мало не третину острівця займає гігантський трисотлітній баньян - дерево з тисячею стовбурів. Під ним розкинулися смарагдові, квітучі джунглі з голосистими птахами, спритними гекконами та величезними повільними черепахами...
До речі, про черепах. Важко навіть уявити, що вони можуть бути такими великими. Уперше побачивши їх, я поспішив до найбільш вражаючої тортили з фотоапаратом напереваги. Раптом поруч із нею заворушився й поповз величезний чорний валун - його я з першого погляду просто не зміг прийняти за черепаху.
Два-три дні на комфортабельному острові-готелі міцно закохають вас у Сейшели, і можна буде приступити до поглиблення знайомства. Вирушаємо на острів Прален, знаменитий своєю унікальною кокосовою долиною. Такі кокоси, як тут, не ростуть більше ніде у світі.
Справжнє неподобство
Здається, я знайшов незаперечне підтвердження того, що саме тут, на Сейшелах, був едемський сад і, відповідно, майстерня, де Бог творив перших людей. Тому що спочатку він тренувався - на кокосових горіхах, відомих як коко де мер (морський кокос). Нічим іншим не можна пояснити разючу схожість цих найбільших у природі насінин з деякими частинами людського тіла - і за формою, і за розміром. Щоб нас не запідозрили в «стурбованості», наведемо цитату з наукової доповіді двохсотрічної давнини. «При детальному розгляді цього дивовижного горіха, можна бачити, що він з одного боку схожий на сідниці. Проміжок, що їх розділяє, нагадує природну частину тіла жінки... А волоски навколо нього відтворюють рослинність». Мало того. Крім плодоносних жіночих пальм цього виду, є ще й чоловічі, що мають квітконоси вельми недвозначної форми. Чи треба говорити, що саме вони «відтворюють»?
Долина дивовижних пальм являє собою природний ботанічний сад, куди організовуються екскурсії. Вартість відвідування - $10. Для місцевих жителів - безкоштовно. Але вони вважають за краще не відвідувати заповідну долину, особливо по вечорах. Існує повір'я, що в ці години пальми віддаються плотським утіхам - а для чого ж їм ще всі ці «схожості»? І підглядати за цією священною справою не можна, це загрожує бідою.
Взагалі-то пальми коко де мер дивовижні самі по собі. Їхнє листя іноді досягає десятиметрової довжини. Таким листом можна, наприклад, повністю вкрити легкову машину, немов тентом. Ботаніки стверджують, що гігантські пальми з острова Прален живуть до тисячі років і за цей час можуть вирости до вісімдесяти метрів.
Де зупинитися на Пралені? Звичайно, в готелі Coco de Мег. Кумедний горіх відтворено на вивісці готелю так старанно, що одна пара літніх англійців ледь не повернула назад. «Ти куди мене привіз, - обурювалася дама, - тут, мабуть, відпочивають самі нудисти!» Тим часом дама була глибоко неправа. Цей готель виключно респектабельний, із затишними, добре обладнаними номерами, із прекрасним рестораном-верандою, що ширяє над хвилями.
Акули - на дотик
Тепер ще раз перенесемося над синіми просторами Індійського океану. Цього разу - на далекий атол Альфонс. Злітно-посадкова смуга «прострижена» впоперек цього острова крізь кокосові гаї. На березі стоять п'ятизіркові хижі на палях - з кондиціонерами, джакузі та душовими під відкритим небом у спеціальних двориках.
Альфонс недарма називають Меккою дайверів. Підводний світ тут справді приголомшливий, а робота місцевого дайв-центру організована із зразковою акуратністю. Але щоб насолодитися підводними прогулянками сповна, не зайве орієнтуватися в сейшельських сезонах. Ідеальним часом для пірнання вважаються друга половина весни та друга половина осені. У ці періоди море спокійне, планктон розмножується не так активно, і прозорість води здається воістину фантастичною, видимість - до ста метрів! В решту пори року сухий або вологий мусон збурює прибережні води, і задоволення від підводної феєрії вже не те.
Підводне сафарі на Сейшелах захопливе і різноманітне. Дрібна живність на коралових рифах - немов різнокольорова мозаїка, милуватися нею можна і без акваланга - достатньо маски з трубкою. Але жадібних до вражень дайверів вабить цілком імовірна зустріч де з ким і побільше. Наприклад, з гігантськими морськими черепахами, зі скатами, що ширяють у глибині, і, звичайно, з китовими акулами. Ці величезні, нешкідливі та неквапливі істоти підпускають до себе аквалангістів на відстань витягнутої руки.
З Альфонса доводиться повертатися назад на Мае - добігає кінця термін перебування на Сейшелах. Але і на Мае можна провести кілька чудових днів, відвідавши кілька найкращих пляжів, прогулявшись алеєю химерних драконових дерев, у стовбурах і гілках яких тече червона «кров», прикупивши сувенірів у селі креольських ремісників Крафт Віллідж.
Зупинитися на Мае можна в готелі Plantation Club. Тут простора територія, кілька ресторанів і широкий пляж, де так приємно збирати винесені прибоєм мініатюрні черепашки.