Режисери та оператори, які знімали в радянській Латвії обидва ці кіношлягери, користувалися, звісно, рублями. Тепер тут у ходу інша валюта – лати. Але вже через 9 місяців і вони стануть нумізматичною рідкістю. Латвія завершила практично всі формальності для переходу на євро. Маленьку країну не зупиняє навіть фактичне банкрутство Кіпру. А минулого тижня, як повідомили місцеві ЗМІ з посиланням на неназвані джерела, влада країни отримала з Європейського центрального банку вказівку, щоб банки Латвії не приймали у себе російські гроші, що йдуть з Кіпру. Кореспонденти «Підсумків», оселившись на вуличці Яуніела, з'ясовували, як самі жителі «балтійської перлини» ставляться до майбутніх подій.
Від воріт поворот
— «Де їх тільки вчать!» — обурювався продавець сувенірів по сусідству з Музеєм історії Риги та мореплавства. Літній росіянин, який прожив у місті майже все життя, артистично пародіював місцевих екскурсоводів: «Її питають, це що? Вона відповідає: «Шведські ворота. Побудова часів Середньовіччя. XVII століття!» Яке це Середньовіччя?!»
Вхідні, як і все Старе місто, до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Шведські ворота можна вважати символом сучасної Латвії. Їх у 1689 році прорубав багатий купець, якому набридло платити мито за провезення товарів до міста. Тепер, виходить, історія повторюється. Шведи до єврозони поки що не вступають, але всякі там німці не проти прорубати євророзрив на кордоні з Росією.
— «Євро – це добре. Не доведеться платити банкам за переказ грошей з-за кордону», – пояснив нам балакучий прикордонник у ризькому аеропорту. Але після кількох уточнювальних запитань визнав, що в ідеї є й мінуси. Про вступ до єврозони тут говорять усі: і маститі фінансисти – на форумах і телеканалах, і пересічні городяни – на кухнях та базарчиках. Причому якщо перші здебільшого схвалюють дії уряду, то в «голосі народу» переважає здивування.
Єврооптимісти, зрозуміло, «живуть» на найвищих поверхах влади. Заступник голови Банку Латвії Андріс Руселіс, наприклад, у бесіді з «Підсумками» оптимізмом був просто переповнений: «Наша країна, починаючи з Першої світової, була розмінною монетою в руках великих держав. То росіяни ставили латишів проти німців, то німці проти росіян. А європроект – це мир у всій Європі. І спільні гроші тільки сприяють цьому».
Андріс Руселіс приймав нас в офісі на вулиці Валдемара. Історична будівля. Побудована в 1904 році спеціально для Ризької контори Державного банку Російської імперії. Таких в імперії було всього 11, і саме в них емітували імперські рублі, які за своєю надійністю дали б фору будь-якій із сучасних резервних валют. Сьогодні крім ризького за прямим призначенням використовується і московський офіс – там розташована штаб-квартира Центрального банку Росії. Особливу гордість співробітників і Банку Латвії, і російського ЦБ складає парадні сходи. «У нас вона краще збереглася. Це її первозданний вигляд», – стверджують латиші...
Втім, у Ризі це, мабуть, єдина прикмета колишньої імперської величі. В економічному сенсі сьогоднішня Латвія – задвірки Євросоюзу. За даними латвійського МЗС, з 2 млн 300 тис. латвійських громадян за кордоном нині постійно проживають від 350 до 400 тис. осіб. Є на цей рахунок і анекдот: «Пане останній, що від'їжджає! Не забудьте погасити світло в аеропорту...»
Точної статистики, куди саме їдуть латиші, не публікується. Деякі соціологи стверджують, що на заробітки до Європи з Латвії подалася чи не третина всього населення. І стрімко зростаюча кількість цих «понаїхавших» якраз і є потужним аргументом на користь переходу на євро. Мовляв, банки не стягуватимуть з латвійських заробітчан комісійні за переказ коштів на батьківщину.
Чи допоможе це латвійській економіці – велике питання. У 2009-2010 роках, у розпал світової кризи, вона стиснулася більш ніж на чверть. «У нас у банку зарплати були скорочені на 40%», – розповідає Андріс Руселіс. Для Євросоюзу, своєю чергою, це буде справжньою «перевіркою на вошивість». Чи зможуть міністри фінансів країн єврозони осоромити євроскептиків, які передрікають швидкий розпад валютного союзу? Досі заявки на розширення єврозони схвалювалися автоматично. Претендентові достатньо було формально вписатися в Маастрихтські параметри щодо дефіциту бюджету та інфляції. Так у 2001 році до валютного союзу увійшла Греція, а через 10 років – Естонія. Латвія сьогодні євронормам де-юре також відповідає. Але з нею інша історія: економіка республіки слабка, рівень життя один із найнижчих у Євросоюзі.
Котячий дім
«У Греції – катастрофа. На Кіпрі – катастрофа. А виграли Німеччина та Бельгія, країни Центральної Європи. Чому це сталося? Тому що, вступивши в єврозону, бідні країни купували французькі вина, німецькі машини, італійський одяг, але не могли запропонувати свої товари в такій же кількості», – говорить місцевий економіст Яніс Ошлейс. Він порівнює Латвію з країною лемінгів. Ці гризуни чудові тим, що при різкому зростанні чисельності популяції здійснюють масові самогубства, скидаючись у прірву за ватажком. «Ми вже давно лемінг, який звалився зі скелі ще наприкінці 2008 року і тепер видирається вгору по іншому схилу», – парує міністр економіки Латвії Даніелс Павлютс.
Парадокс у тому, що формально праві обидва експерти. Незважаючи на кризовий обвал, торішнє зростання латвійської економіки в 5,2% виявилося найвищим не тільки в країнах Євросоюзу, а й взагалі в Європі, включаючи Росію. І одним із найвищих у світі. Попереду хіба що Китай. Але ж це дивлячись який рівень брати за точку відліку!
«Особисто для мене мало що зміниться», – каже Валдіс Калнозолс, власник відомої в Прибалтиці будівельної компанії свого імені. Будує він не лише в Латвії. Кілька дорогих автосалонів у Підмосков'ї також його рук справа. Валдіса ми, до речі, зустріли в Ризі на відкритті нового японського ресторану з претензійною назвою «Якудза». «Чиновниця в мерії ніяк не хотіла дозволяти мені назвати ресторан саме так, – сміється його власник Павло Гогнідзе. – Поки я не показав документ з печаткою Єврокомісії про те, що це зареєстрований бренд».
Суть конфлікту в тому, що раніше в цьому приміщенні на вулиці Елізабетес була улюблена кав'ярня латвійських урядових чиновників. Благо і вид з її вікна відповідний. Навпроти, через дорогу, будівля, що вважається зразком ризького модерну. Вона була побудована російським архітектором Михайлом Ейзенштейном – батьком великого радянського кінорежисера. За одним із столиків закладу любив сидіти міністр оборони Артіс Пабрікс.
Той самий, який у грудні минулого року в інтерв'ю Christian Science Monitor заявив, що в особі Росії, як і раніше, бачить ворога, якому не можна довіряти. Це при тому, що російський бізнес є третім за важливістю інвестором в економіку країни, поступаючись лише німцям і шведам. А в іншому кутку відпочивав від праведних трудів міністр внутрішніх справ Ріхардс Козловскіс. А тепер – ось вони, гримаси новітньої історії! – ресторан названий на честь японських бандитів, які, як відомо, теж знають толк у політиці та бізнесі. «Я не проти, хай політики приходять. Чим не якудза!» – сміється Павло.
Щось подібне в історії Риги, до речі, вже було. Зовсім недалеко, в Старому місті на площі Лівів, навпроти будівлі Великої гільдії красується будинок, збудований у 1910 році. Рижани називають його «Котячий дім», оскільки на даху встановлені дві металеві котячі скульптури. Та не прості. Господар, багатий латвійський купець, не був прийнятий до Великої гільдії. І встановив їх таким чином, щоб до будівлі палати вони були звернені хвостами, ясно показуючи своє ставлення до офіційного купецтва. Чиновникам така нахабність була явно не до душі. Справа розглядалася в судовому порядку. І суд, що цікаво, зажадав від торговця розвернути котів. Однак все залишилося на своїх місцях.
Мовчання – знак згоди
Ресторатор Павло Гогнідзе за професією журналіст. Свого часу виграв конкурс на створення контенту для російськомовної версії сайту УЄФА. Але життя у Швейцарії йому здалося надто нудним, і він повернувся додому – до Латвії. Переконав європейських футбольних чиновників, що їм вигідніше, якщо редакція порталу буде розташовуватися саме в Ризі. Японський ресторан – це його новий проект. На те, щоб його відкрити, йому знадобився… місяць. Обладнав кухню, перебудував зал. «Санінспекція? – дивувався він моїм питанням. – Я до них навіть не ходив. А навіщо?! Самі прийдуть, коли знадобиться». Це в Москві при відкритті нового ресторану потрібно погодити з чиновниками технічний висновок на приміщення, техпроект, проект перебудови приміщення і таке інше, і таке інше. У Ризі з цим простіше. Достатньо згоди орендодавця.
А чиновник? Тут у нього взагалі не може бути інтересу. Діє система – Silentium videtur confessio. У перекладі з латинської: «Мовчання – знак згоди». Якщо підприємець, який подав заявку на отримання дозволу, у встановлений законом строк не отримав письмових заперечень від відповідального відомства, то можна вважати, що він має право приступати до зазначеної діяльності.
Зрозуміло, що латвійський уряд зважився на такий лібералізм не від хорошого життя. «Якби і у вашій країні, не дай боже, в якийсь момент економіка впала на 25%, думається, що і в Росії було б менше розмов про зниження адміністративних бар'єрів», – жартують місцеві підприємці. Втім, це вони, мабуть, від незнання російських реалій.
Як би там не було, бізнесу в Латвії, схоже, і так добре. Навіщо йому євро? Як показують опитування громадської думки, більшість латишів проти зміни валюти. За даними TNS, лише 35% економічно активних жителів країни підтримують введення євро. Та й те офіційно оголошений перехід на нього вже з 1 січня 2014 року подобається лише 10%. Інші вважають за необхідне почекати ще кілька років. Але ось що цікаво: соціологи вказують на пряму залежність між «євроскептицизмом» та рівнем освіти опитуваних.
Серед жителів країни з початковою та незакінченою середньою освітою перехід на євро не підтримують 56% опитаних. А ось серед тих, хто має середню освіту або вищу, противників єдиної європейської валюти значно менше – 35% та 33% відповідно. Можливо, для того, щоб прихильників валютного союзу було більше, уряду варто звернути увагу на реформу освіти? «В цю систему вбито клин», – кажуть місцеві дотепники, перекладаючи на російську прізвище міністра освіти Робертса Кіліса. До речі, прізвище міністра фінансів Андріса Вілкса, як він пояснив «Итогам», перекладається як «вовк». «Коли чотири роки тому мені довелося проводити жорстку політику економії бюджетних коштів, так і говорили – вовк ріже овече стадо», – згадує головний латвійський єврооптиміст.
У комерційному секторі секвестр зарплат сягав 60%. Безробіття в країні зросло до двозначних значень. І зламати цю тенденцію поки що не вдалося. «У моїх батьків пенсія 180 латів (близько 2600 грн – прим. «Заграницы»). Тільки за комунальні послуги вони платять 145 латів», – каже Роман. Його ми зустріли на березі Даугави. Сам він росіянин, за професією будівельник. Має паспорт «негромадянина Латвії», за яким їздить до Стокгольма працювати на будівництві. Благо пором із Риги вирушає до столиці Швеції щовечора. «Введуть євро, і ціни збільшаться», – переконаний наш співрозмовник.
Про так званий синдром округлення, що став причиною додаткової інфляції в єврозоні, в Латвії згадують не лише міністри. «Ми навряд чи зможемо уникнути цього, особливо в секторі послуг», – каже міністр Вілкс. Але прогнозує, що зростання цін в момент переходу на євро не перевищить 0,3%, а не 5-10%, як лякають його опоненти.
Тільки от скептичне налаштування суспільства може зіграти з урядом злий жарт. «Це міф, що все залежить лише від виконання Маастрихтських критеріїв. Негативна позиція латвійського суспільства щодо євро теж може вплинути на рішення ЄС», – передрікає голова представництва Єврокомісії в Латвії Інна Штейнбука. А може, додамо вже від себе, стати приводом для країн єврозони не брати на себе додаткові ризики. Греції, Іспанії та Італії для валютного союзу може виявитися достатньо і без Латвії.
Костянтин УГОДНІКОВ.
Рига – Москва.