Поринаючи в середньовічну атмосферу міста, обов'язково потрібно зайти на Староміську площу, подивитися на знаменитий годинник на давній вежі, який справно відраховує століття за століттям, щогодини збираючи на лялькову виставу натовпи туристів.
Втім, окрім середньовічного міста з його чудесною архітектурою, неймовірними легендами та чародіями, існує ще одна Прага - Прага бравого солдата Швейка, який вважав головним напоєм на землі пиво. Тим більше, що і в цій «пивній» Празі можна знайти пам'ятки, не менш давні та цікаві. Наприклад, засновану ще 1352 року монастирську пивоварню «У святого Томаша» на Малій Страні, де досі варять чудове темне та світле «Браник».
Однак коли серед празького пивного достатку вам неодмінно захочеться спробувати найкраще у світі пиво, не роздумуючи вирушайте до Пльзеня. Вирішальну роль у долі цього міста відіграла подарована йому в XIII столітті королівська привілея на пивоваріння. Ще шість століть знадобилося, щоб місцеві пивовари зварили нарешті «Пльзеньський Праздрой», який і досі вважається найкращим у світі сортом світлого пива. Уже в 1865 році три чверті «Праздроя» вивозилося за межі Чехії - в Австрію, Німеччину, Францію. Найсвіжіше пиво у Пльзені ви знайдете в барі, відкритому при старій пивоварні на вулиці Праздрой. Тільки не захоплюйтеся - неповторний смак цього пінного напою часом змушує забути про його міцність.
Мрія імператора
Просто дивуєшся, коли дізнаєшся, скільки в маленькій Чехії замків. Кажуть, понад сотню, і подорож ними - заняття дуже захопливе, яке не виходить із туристичної моди вже років двісті.
Австрійський імператор Фердинанд I мріяв побувати в кожному з них, і вже напевно захоплювався найвідомішим із чеських замків - Карлштейном, що розташований лише за півгодини їзди від Праги. Побудований у XIV столітті як сховище регалій чеських королів і священних реліквій, він і сьогодні здається абсолютно неприступним. Кришталева скринька із зубом Іоанна Хрестителя, мощі Святої Анни, золота імператорська держава і досі зберігаються в замковій каплиці Святого Хреста. Доступ до неї відкритий лише один день на рік, 29 листопада - у річницю смерті імператора Карла IV, коли в каплиці проводиться служба. Зате щодня кожен охочий може побачити череп нільського крокодила. Довірливий імператор приймав його за череп дракона, з яким боровся Святий Георгій. У цьому його зуміли переконати середньовічні шахраї.
Навздогін за «Білою дамою»
Розташований за 50 км від Праги замок Штейнберг із XIII століття до наших днів практично завжди залишався приватною власністю однієї родини. Короткий період націоналізації 1949-91 років, на щастя, не позначився на розкоші його інтер'єрів та унікальних колекціях. Нинішній власник - людина гостинна. Для туристів він організовує спеціальні нічні екскурсії по замку, освітленому свічками. Їх проводять одягнені в історичні костюми гіди. Закінчення екскурсії знаменується появою примарної «Білої дами». Тих, хто після знайомства з нею збереже апетит, чекає вечеря в замковому ресторані.
У той час як Штейнберг щасливо знайшов старих господарів, замок Конопіште назавжди їх втратив. Останнім приватним власником цього замку, що стоїть серед лісів, був спадкоємець австро-угорського престолу принц Франц-Фердинанд. Найбільшим його захопленням було полювання. Біля входу до замку стоять величезні клітки з хижими мисливськими птахами, а в глибокому рові приїжджих розважає пара симпатичних ведмедів. Але найдивовижніше чекає туристів у внутрішніх покоях замку. Буквально всі його зали, сходи та переходи від підлоги до стелі обвішані рогами, бивнями, хвостами, іклами та шкурами підстрелених принцем тварин. Навіть меблі - столи, крісла та стільці - виготовлені з оленячих рогів. Що вже говорити про меблеву фурнітуру! А роль пуфиків виконують слонові ноги. Величезна колекція забезпечена спеціальними табличками, на яких зазначено, де і коли був здобутий той чи інший трофей.
Якихось дві години їзди від Конопіште в бік німецького кордону, і дорога, зробивши останній віраж, упирається в масивний замок Духцев. Приналежний колись знаменитому роду Валленштейнів, він приваблює туристів не лише зовнішнім виглядом та барочними інтер'єрами. Його знаменитий мешканець Джакомо Казанова провів у Духцеві останні 14 років життя. Господар замку, молодий граф Валленштейн, познайомившись із збіднілим Казановою в Парижі, доручив йому складання каталогу своєї бібліотеки, яка складалася з 40 тис. томів. За цю роботу Казанова отримував стіл, дах над головою та 1.000 флоринів на рік - суму на ті часи немалу. А на дозвіллі він написав автобіографічну «Історію мого життя» з докладним викладом своїх любовних пригод. Погодьтеся, тихе сите життя та приємні спогади - що ще потрібно для ловеласа, який пішов на спокій?