Практично всю її кар'єру фігуристки Оксану супроводжували скандали. Гучні й не дуже. А почалося все в промисловому Дніпропетровську. Саме там 17 листопада 1977 року в родині Баюл народилася донька. Дитинство дівчинки важко назвати щасливим. Коли їй ледь виповнилося два роки, сім'ю покинув батько Сергій, який почав пити й бешкетувати. Мати майбутньої олімпійської чемпіонки Марина подала на розлучення і невдовзі знайшла маленькій Оксанці «нового тата» - Анатолія.
З чотирьох років Оксана почала відвідувати секцію фігурного катання, хоч і мріяла стати балериною. У балет Баюл не взяли, сказавши, що дівчинка занадто повненька. Дніпропетровськ є одним із центрів фігурного катання в Україні, тому доля фактично була зумовлена. Усе виходило, дівчинка прогресувала, і раптом - черговий удар.
Від раку у віці 36 років померла мати Оксани, і дівчинка залишилася під опікою бабусі, з якою, в принципі, і так проводила більшу частину часу. Але коли майбутній зірці виповнилося 13 років, померла й бабуся. Дівчинка-підліток залишилася сама. Знайшовши втіху у фігурному катанні, Оксана тільки й робила, що займалася, іноді навіть ночувала в роздягальні на ковзанці. Тренував її в той час Станіслав Коритек, але через рік і наставник покинув талановиту спортсменку. Він поїхав працювати до Канади, адже Станіславу теж потрібно було якось утримувати родину.
Дівчинку передали батькові Станіслава - Альфреду Коритеку. Він-то й порадив відомій тренерці Галині Змієвській узяти юну фігуристку до себе. Трохи засумнівавшись у таланті Оксани (1991 року вона була лише 12-ю на чемпіонаті СРСР), але все ж пожалівши її, Змієвська погодилася. Так Баюл опинилася в Одесі, ставши повноправним членом родини свого нового наставника.
Цілими днями спортсменка пропадала на ковзанці, і перші успіхи не змусили себе довго чекати. Уже 1993 року було здобуто «золото» чемпіонату світу. Оксана стала першою фігуристкою з колишнього СРСР, яка принесла своїй країні чемпіонство, ставши до того ж і наймолодшою володаркою цього титулу за останні 66 років.
Кар'єра української спортсменки стрімко пішла вгору, і вже наступного року на Оксану чекав поки що найгучніший успіх у її житті - «золото» на Олімпійських іграх-1994 у норвезькому Ліллехаммері. Перед початком змагань у жіночому одиночному катанні ніхто не думав про українську спортсменку, букмекерські контори всі ставки робили на двох американських фігуристок - Ненсі Керріган і Тоні Гардінг. До того ж на одній із розминок перед довільною програмою Оксана отримала зовсім неочікувану травму - її випадково зачепила ковзаном німкеня Наташа Шевченко.
Коли настав час для довільної програми й американка Ненсі Керріган уже передчувала отримання олімпійського «золота», заробивши доволі високі оцінки, артистична українка все ж зуміла її випередити. Зробивши наприкінці своєї програми два додаткових стрибки й отримавши з Ненсі однаковий середній бал, Оксана випередила суперницю на одну десяту саме в оцінках за артистизм.
Олімпійське «золото» в українки, якій ледь виповнилося 17 років! Це стало несподіванкою для всіх, красномовним підтвердженням цьому слугує той факт, що гімн молодої держави норвезькі організатори Білої Олімпіади шукали протягом пів години. Єдиною, хто очікував такого результату, була сама Оксана. Вона знала, до чого прагнула.
І тут почалося... Божевільна популярність, що звалилася на юну спортсменку, зробила свою справу. Випробування славою виявилося надто складним для Оксани. По-перше, вона покинула рідну Україну, переїхала до США й перейшла в професійний спорт. По-друге, стала найбільш високооплачуваною фігуристкою за океаном. Вона не лише брала участь у льодових шоу, отримуючи мільйонні гонорари, але й не зникала з екранів телевізорів і передовиць газет.
Доля української фігуристки якнайкраще підходила для створення їй іміджу нещасної дитини. Цим сповна користувалися всі навколишні спортсменку менеджери та просто прихлібники. Практично в кожній родині в США з розчуленням стежили за долею українського втілення американської мрії. Оксана Баюл брала участь практично в усіх телешоу, про неї знімали навіть серіали. На цій хвилі фігуристка навіть написала і випустила свою книжку «Оксана. Моя історія».
Недивно, що в дівчини зі ще не зовсім зміцнілою психікою почалася зоряна хвороба. Після Олімпіади її, як і раніше, опікала Галина Змієвська, яка теж переїхала до США з родиною. Спеціально для групи колишнього радянського тренера, до якої також входив зять Змієвської олімпійський чемпіон Віктор Петренко, у Хартворді було збудовано льодовий палац. Але невдовзі Оксана вирішила, що й допомога Галини їй не потрібна. Вона купила собі десятикімнатний будинок за 450 тисяч доларів і поїхала від наставниці.
Вирішивши, що весь світ обертається навколо неї, Оксана почала одного за одним міняти тренерів. Нічого не допомагало, вона ні з ким не могла вжитися. Скандали, які вона з завидною періодичністю влаштовувала в різних публічних місцях, сходили їй з рук. «Баюл заробляє до двох мільйонів доларів на рік, з'являється в барах і ресторанах в одязі, який більше пасує 30-річній жінці. На льоду ж глядачі змушені задовольнятися малим: тієї Баюл, яка блискуче перемогла в Ліллехаммері, вже давно не існує. Вона погладшала на 10 кг і практично не виступає на змаганнях, оскільки не здатна їх вигравати», - писали американські ЗМІ.
На жаль, дедалі частіше про Баюл згадували не у зв'язку з її виступами на професійному льоду, а після її скандальних витівок. Вона могла з'явитися на змаганнях у платті від Крістіан Діор з відірваним подолом і в нечищеному взутті. Могла влаштувати публічний скандал, абсолютно не соромлячись репортерів. У колі професійного шоу-бізнесу за Баюл міцно закріпилася репутація скандальної й неуживчивої особи.
Знайомі давали їй у той час приблизно таку характеристику: «Її цікаво дивитися, ніхто не знає, що вона може викинути. Після вдалого стрибка може, наприклад, закричати на весь зал, замахати руками. У поведінці - і на льоду, і в житті - у неї немає почуття міри. З нею складно спілкуватися - вона надто голосно розмовляє. Через кожне слово - мат... І російською, і англійською. Як тільки вип'є, починає роздягатися, ходить по готелю гола».
Але публіка, як і раніше, обожнювала Оксану. А спортсменка на хвилі загальної ейфорії була по-справжньому самотня, і в неї почалися проблеми з алкоголем. Вона розтрачувала талант, та й зароблені гроші теж пускала за вітром.
Так тривало до 12 січня 1997 року. Саме цей день став переломним у кар'єрі Оксани. Вона в нетверезому стані, сидячи за кермом машини, в якій перебував і її приятель Арарат Закарян, врізалася в дерево на узбіччі. Оксана втратила багато крові, отримала струс мозку, а в лікарні їй ще й наклали шви.
Суд засудив олімпійську чемпіонку до громадських робіт і примусового лікування від алкоголізму. Після проходження курсу реабілітації Баюл (уже вкотре!) вирішила круто змінити своє життя і повернути втрачену славу.
До всіх неприємностей додалася і зайва вага. Технічна й артистична Оксана вже не могла виконати жодного зі стрибків. Працювати, щоб повернути колишню форму, довелося дуже і дуже багато. Спочатку Оксана почала тренуватися під керівництвом Наталії Лінічук - чемпіонки Олімпіади в Лейк-Плесіді в парному катанні, яка була дуже задоволена старанністю своєї учениці. «Думаю, Оксана здатна повернутися і всіх здивувати», - сказала Лінічук про Баюл. Невдовзі Оксана справді здивувала свою наставницю - тим, що пішла від неї до свого колишнього тренера Валентина Ніколаєва.
Потроху життя почало налагоджуватися, а перед Олімпіадою в Солт-Лейк-Сіті Оксана навіть звернулася до Федерації фігурного катання України з проханням виступити на Іграх у складі національної збірної. Але за правилами проведення Олімпіади, у змаганнях не можуть брати участь спортсмени, які мають статус професіоналів. Знижку на батьківщині не змогли зробити навіть для такої відомої фігуристки, як Баюл.
Олімпійську чемпіонку запросили до Солт-Лейк-Сіті як глядача. Саме там Оксана й зустріла свою долю - колишнього співвітчизника Євгена. Він став справжньою опорою для вразливої та експресивної, але все ж дуже сильної духом Оксани. Вона розсталася з усіма своїми псевдодрузями, перестала відвідувати вечірки та вживати алкоголь. Він у фігуристки виключений у будь-якому вигляді.
Досі спортсменка тренується у Валентина Ніколаєва і тепер бере участь у змаганнях у Штатах. Оксана не опустила рук і напружено працює, сподіваючись повернути колишні успіхи і досягти нових висот. Громадська думка в США знову заговорила про неї у приязному тоні. Залишається сподіватися, що всі неприємності в Оксани вже позаду, і на неї чекають лише нові звершення.