- Пане Мур, що це за листи? З якою метою вони розсилаються?
- Листи надсилаються заявникам, які подали документи на імміграцію до Канади до січня 2002 року і досі не отримали рішення або отримали негативне рішення. Листи повідомляють цих заявників про домовленість між імміграційною владою та групою канадських адвокатів у результаті продовження судового позову останніх проти імміграційної влади.
Мета позову – домогтися від канадської влади справедливого розгляду документів величезної кількості заявників за так званим економічним класом (спеціалісти та бізнес-іммігранти), поданих до січня 2002 року. Право цих заявників на справедливий розгляд було порушено внаслідок включення до нового імміграційного акта (червень 2002 року) принципу ретроактивності.
Принцип ретроактивності означає, що заявник, який відповідає імміграційним вимогам на момент подання документів, повинен відповідати будь-яким новим вимогам, якщо такі набудуть чинності під час розгляду документів до прийняття принципового рішення (selection decision) у цій справі. Якщо заявник не відповідатиме цим вимогам, йому відмовлять у його імміграційному клопотанні.
Позов відображає настрої значної частини канадського суспільства. Адвокати змусили уряд Канади поважати зобов'язання стосовно людей, які заплатили гроші за розгляд документів згідно із законом, вимогам якого вони відповідали на момент подання документів. Несправедливість полягає також у тому, що цим заявникам нічого не було відомо про принцип ретроактивності на момент подання клопотання.
Канадський суд уже зобов'язав розглядати справи цієї групи заявників за тим із двох імміграційних актів (новим чи старим), вимогам якого кожен конкретний заявник відповідає найповніше.
- Якої домовленості домоглися адвокати на цьому етапі?
- На додаток до описаного вище порядку розгляду в результаті 149 судових засідань адвокати змусили імміграційну владу встановити чіткі строки розгляду клопотань цієї групи заявників. Проект домовленості внесено на затвердження до Федерального суду провінції Онтаріо, де було порушено позов проти імміграційної влади. Урегулювання зобов'язує імміграційну владу завершити розгляд усіх справ заявників, які входять до цієї групи, не пізніше ніж через 40 місяців після офіційного затвердження судом.
Йдеться про дуже велику кількість справ, і цей строк є максимальним. Реально багато заявників отримають рішення набагато раніше. Наприклад, відповідно до проекту урегулювання, 50% заявників, які подали документи у 1999 році, отримають рішення протягом 12 місяців із дня затвердження документа судом.
- Хто конкретно потрапляє до групи заявників, яких стосується запропоноване урегулювання?
- Це велика група заявників, які подали документи до 1 січня 2002 року за федеральними програмами імміграції спеціалістів та бізнес-іммігрантів. У січні 2002 року вперше було офіційно оголошено про набуття чинності влітку того ж року нового імміграційного акта.
В основному ця група складається із заявників, які: не отримали рішення до 1 квітня 2003 року; отримали відмову в період з 31 березня 2003 року до 1 грудня 2003 року; повторно подали документи до 31 грудня 2004 року включно; відмовилися від подальшого розгляду своїх документів у період з 1 січня 2002 року по 1 грудня 2003 року включно; повторно подали документи до 31 грудня 2004 року включно; отримали відмову за старим законом і чиї клопотання після цього були направлені на перегляд судом, і рішення очікувалося 1 грудня 2003 року, а також деякі інші заявники.
- Як сталося, що рішення за позовом зачіпає імміграційні справи людей, які безпосередньо не беруть участі в самому позові?
- Проект домовленості заснований на судовому позові «Rasolzadeh проти Citizenship and Immigration Canada», що належить до так званих class actions. Class action є судовим позовом групи людей, які об'єдналися для ведення спільної справи проти організації чи компанії. Рішення суду у справах, віднесених до class action, можуть поширюватися на великі групи людей, інтереси яких зачіпаються в цій судовій справі, хоча їхні імена безпосередньо не згадуються в позові.
У обговорюваній ситуації це означає, що справи всіх цих заявників будуть розглядатися на основі положень цього урегулювання, хоча переважна більшість із них не згадані у справі «Rasolzadeh проти Citizenship and Immigration Canada». Дія урегулювання не поширюється лише на тих заявників, які за власною ініціативою відмовляються від участі в ньому.
Домовленість також передбачає, що заявники та адвокати, які ведуть справу, відмовляються від подальших судових дій стосовно імміграційної влади з цього питання. Однак це не позбавляє окремого конкретного заявника права оскаржувати в судовому порядку індивідуальне негативне рішення імміграційної служби за його клопотанням.
- Коли урегулювання набирає чинності?
- Поки що це проект. Щоб документ став обов'язковим до виконання, він має бути затверджений Федеральним судом провінції Онтаріо. Засідання суду з метою розгляду та затвердження проекту відбудеться 14 березня 2005 року.
- Чи може канадський суд не затвердити досягнуту домовленість?
- Теоретично все можливо, але, виходячи з уже прийнятих судом рішень і з того, що урегулювання – спільний продукт імміграційної влади та групи адвокатів, таке важко уявити.
- Чи можна вважати це урегулювання справедливим?
- Досягнуті домовленості містять чіткий механізм вирішення проблеми: порядок і строки розгляду. Це відновлює справедливість стосовно згаданої групи заявників. Більше того, розгляд за найбільш сприятливими для кожного окремого заявника вимогами дає певні переваги – якщо заявник не відповідає вимогам одного з імміграційних актів, його прохання зобов'язані розглянути на відповідність вимогам іншого. Це дає реальні шанси на позитивне рішення заявникам, які подавали документи за старим законом, чий трудовий стаж не відповідає спеціальності за дипломом, а таких в Україні – безліч.
Досягнута зараз домовленість є кроком уперед для якнайшвидшого розгляду імміграційних прохань. Після того як документ буде затверджено судом, імміграція буде зобов'язана неухильно дотримуватися передбачуваних ним строків і порядку розгляду справ цієї групи заявників.
Розмовляв Володимир РУДЕШКО,
Асоціація «Гольфстрім».