До того часу Ярослав змусив фахівців повірити в нього: здобув третє місце на багатоденній гонці «Джиро д`Італія», яка входить до числа найпрестижніших у світі професійного велоспорту. А роком пізніше на італійському турі посів п'яте місце. Словом, підтвердив, що не вискочка і не каліф на годину. І це при тому, що «Кольнаго» зовсім не належить до категорії багатих. Іншими словами, успіх українця – це не завдяки, а швидше всупереч обставинам.
Звичайно, у талант Поповича повірили багато хто. Але, мабуть, ніхто не очікував, що перед Новим роком Ярославу запропонує підписати контракт не хто-небудь, а знаменитий американський велогонщик Ленс Армстронг – переможець шести останніх велогонок «Тур де Франс» (це ще престижніше змагання). Команда Армстронга, яка славиться своєю міццю як у фінансовому плані, так і в спортивному, раніше мала назву «Ю. Ес. Постел», але з 2005 року змінила генерального спонсора і буде називатися «Дискавері Ченел», рекламуючи однойменний телеканал, що мовить на весь світ.
Щоб ви могли зрозуміти, якого рівня пропозиція надійшла Поповичу, проведу паралелі з футболом: це подібно до запрошення в «Реал», «Мілан», «Ювентус», «Барселону», «Челсі» або «Манчестер Юнайтед». Враховуючи, що в названих клубах виступає лише один вітчизняний футболіст, можете собі уявити, що для України Попович у професійних велогонках – це все одно, що Шевченко у футболі.
Втім, я трохи поспішив. Шевченко удостоївся титулу найкращого футболіста Європи 2004 року. Попович поки що подібними лаврами не увінчаний. Але перспективи перед ним відкриваються чудові. Безперечним лідером «Дискавері Ченел» є Армстронг, заради успіхів якого приносять у жертву свої особисті показники інші члени команди, після сезону 2005 року Ленс збирається завершити кар'єру. Поговарюють, що саме Попович буде номером один американців. Хотілося б вірити...
«Угода з американською командою, – розповідає про подробиці свого переходу Ярослав, – розрахована на три роки з можливістю продовження її на рік. У США я познайомився з Ленсом, побував у нього на батьківщині в Техасі, ми досить багато розмовляли. Дуже цікава людина – абсолютно нормальний, уміє пожартувати, причому навіть у бесіді на серйозні теми.
Також з мене зняли мірки для виготовлення одягу та велосипеда. Умовами контракту повністю задоволений. Я потрапив, без перебільшення, у великий клуб. Досить сказати, що договір із «Кольнаго» був сформульований на трьох аркушах, тоді як із «Дискавері Ченел» – на 14-ти.
Які ж були мої умови при підписанні контракту? Наполягав, щоб разом зі мною виступав земляк Володимир Білека. Американці погодилися. Крім того, я небезпідставно розраховував на підвищення гонорарів і отримав бажане. Але й це не все: я домігся того, щоб зі мною працювали мої старі помічники по «Кольнаго» – механік і масажист. Це немаловажний фактор. Хоча таке, щоб спортсмен переходив в іншу команду разом зі своїми людьми, у велоспорті трапляється нечасто.
Правда, і боси «Дискавері» висунули свої умови, з якими мені довелося погодитися. У мене тепер навіть під час відпустки немає права грати у футбол, кататися на лижах, займатися кінним спортом і підводним плаванням. Тому про деякі захоплення мені доведеться забути. Інакше будуть проблеми. У попередніх командах таких заборон не було, ситуація дещо незвична, і мій життєвий уклад суттєво зміниться, але я все одно вважаю, що зробив великий крок уперед, підписавши цей контракт.
Кажете, мені доведеться працювати на Армстронга, тоді як раніше працювали на мене? Я б не став стверджувати так категорично. У команді майже три десятки велогонщиків, серед яких, звісно ж, вирізняється саме Армстронг. Природно, розумію, що в ряді випадків доведеться наступити на горло власній пісні та підтримати товариша, реалізовувати командну тактику, стримувати та виснажувати суперників Ленса. Але не варто забувати, що у велоспорті трапляється всяке.
Буває так, що фаворит виступає не дуже вдало, і тоді керівництво команди дає команду підтримати того, у кого найкращі результати. Досить згадати останню гонку «Джиро д`Італія»: спочатку Даміано Кунего мав працювати на Джильберто Сімоні, але по ходу багатоденки команда перебудувалася, і саме Кунего став переможцем. Тож усе може бути. Крім того, цього року Армстронг збирається завершити активні виступи. Він уже ж почав займатися бізнесом. Тепер він не лише лідер нашої команди, але й її співвласник.
До речі, штаб американської команди розташований не в США, а в Бельгії. Тому мені не доведеться нікуди переїжджати. Житиму, як і раніше, за десять кілометрів від Флоренції. А от мій фан-клуб, який базувався в цьому місті, незабаром закриють. Ініціатива виходить особисто від мене. Річ у тім, що так звані фанати виявилися липовими вболівальниками: після невдалого виступу на Олімпійських іграх в Афінах я отримував гнівні листи, в яких члени мого ж фан-клубу наполегливо радили мені зайнятися якимось іншим видом діяльності. Справжні шанувальники так не чинять. А тому, певен, фан-клуб себе вичерпав. Принаймні в нинішньому своєму вигляді...»