На даний час на тисячні банкноти припадає 60% усієї готівки у Швейцарії
Як зазначає портал Swissinfo.ch, у Швейцарії широко впроваджуються технології безготівкових розрахунків, і все одно у громадян купюра номіналом в 1 тис. франків (приблизно 27 тис. гривень) користується величезною популярністю. За останні десять з невеликим років попит на неї майже подвоївся і тепер кількість купюр цього номіналу в обігу сягає 48,6 млн штук.
На даний час на тисячні банкноти припадає 60% усієї готівки в країні, і це зрозуміло: такі купюри є ідеальним способом обготівковування та подальшого зберігання фінансових активів при гарантії повної анонімності їх власника. Є у цієї ситуації й негативна сторона: експерти підозрюють, що банкнота в 1000 франків є зручним і гнучким інструментом ухилення від податків, доказом чому може слугувати спостережуваний щороку з підозріло стійкою періодичністю попит на ці банкноти у грудні.
Саме в цей місяць усі швейцарці, як один, раптом починають знімати за допомогою банкоматів зі своїх рахунків гроші в тисячних банкнотах – тільки для того, щоб у січні потім занести їх назад на свої рахунки. Цю цікаву закономірність ЦБ Швейцарії спостерігає вже давно, і його експерти сумніваються, що ця тенденція пов'язана зі святами і що швейцарці зняті в банкоматі тисячні кладуть під святкові ялинки своїм рідним і близьким.
На думку фінансистів, багато громадян використовують такий «фінт» для того, щоб скоротити оподатковувані залишки за рахунками і, тим самим, «оптимізувати», зрозуміло, у бік зниження, свої податкові зобов'язання, з огляду на те, що при заповненні податкової декларації дуже легко «забути» зробити позначку в графі «готівкові фінансові активи».
Свою роль відіграє і швейцарська податкова система, точніше, системи: вони всі сильно відрізняються від кантону до кантону, але якщо щось їх усіх і ріднить, то яскраво виражений прогресивний характер. У країнах, що не стягують прогресивний податок на статки, такого регулярного стрибка попиту, наприклад, на банкноти в 500 євро, не спостерігається.
Нещодавно німецькі та швейцарські експерти Європейського Центробанку, Швейцарського ЦБ та Вищої технічної школи Східної Баварії Амберг-Вайден (Ostbayerische Technische Hochschule Amberg-Weiden) провели дослідження під назвою «Характер використання банкнот високої номінальної вартості у Швейцарії». Мета його полягала в тому, щоб прояснити механізми та особливості використання великих банкнот не з метою платежу, а з метою накопичення та збереження фінансових активів і резервів.
Уточнимо, що до 2000 року в більшості кантонів Швейцарії діяв дворічний податковий цикл, тобто податкову декларацію швейцарці, у яких «почуття платника податків» розвинене якраз дуже добре, заповнювали раз на два роки, тобто обсяг резервів і накопичень фіксувався лише станом на кінець кожного парного року. І якраз цей ритм прекрасно кореспондував зі стрибками попиту на тисячні купюри. Загалом за даними фахівців таким чином «повз касу» швейцарці проносили приблизно 1,4 млрд франків щорічно.
Після переходу на щорічний податковий ритм змінився і ритм попиту на банкноти в 1000 франків. А якщо враховувати теж чималенькі банкноти в 100 і 200 франків, то загалом від податкових органів швейцарці можуть щорічно приховувати до 3 млрд франків. До такого висновку приходить, наприклад, професор економіки Іван Ленгвілер з Університету Базеля. Багато експертів вважають, що ця сума може бути ще більшою, з огляду на те, що до глобальної фінансової кризи стрибок попиту на банкноти в 1000 франків наприкінці року становив 16%, але потім він скорочувався до 12%.
Тепер же у січні, на початку нового фінансового року, швейцарці практично перестали класти назад у банк на свій рахунок зняті кошти: сенсу робити це стає все менше, з огляду на мінімальні відсотки, які платять банки за вкладами та депозитами.
Автори згаданого вище дослідження роблять висновок, що частка тисячних банкнот, що лежать у громадян вдома або в банківській комірці, дуже значно зросла останнім часом. У 1980-1990-ті роки лише третина всіх купюр у 1000 франків використовувалася для зберігання фінансових резервів, решта дві третини використовувалися з метою здійснення платежів.
Після введення євро та після терактів 11-го вересня частка тисячних банкнот, що використовуються для зберігання активів, підскочила до 60%, а в період після світової фінансової кризи 2008 року цей показник зріс до 73%. Іншими словами, сьогодні тисячна папірця служить в основному цілям збереження активів у готівковій формі, а не для платежів. Цікаво, однак, що наприкінці минулого 2018 року традиційний стрибок попиту на тисячні банкноти виявився набагато нижчим, ніж зазвичай. Нічого подібного починаючи з 1995 року у Швейцарії не відзначалося.
Не виключено, що причиною тому нова банкнота в 200 франків, адже попит на ці платіжні засоби в готівковому обігу різко зріс одразу після того, як вони були запущені в обіг. Інший можливий варіант: цілком можливо, що ми маємо справу з відкладеним попитом і що швейцарці просто чекають нову тисячну. Що стосується відмови від випуску 1000-франкової банкноти за прикладом ЄЦБ, який прийняв рішення з 2014 року почати виводити з обігу і більше не друкувати купюру в 500 євро, то тут все ясно!
Швейцарія країна ліберальна, і що люди роблять з 1000-ною банкнотою державі знати не обов'язково. Вольове ж рішення про виведення цієї купюри з обігу стало б актом фактичної експропріації активів і потужним ударом по репутації швейцарської фінансової системи, яка варта набагато більше теоретично прихованих від фіскальних органів трьох мільярдів у готівковій формі.