Більше року у світі спорту тільки й робили, що обговорювали нюанси неузгодженостей, що мали місце в переговорному процесі керівництва НХЛ і профспілки гравців, через що життя в найсильнішій хокейній лізі призупинилося на рік. Після вимушеного простою, у якому гравці виявилися менш захищеними, хокеїсти пішли на поступки і стали більш поступливими. Перспектива пропустити ще один сезон і не заробити пристойну кількість грошей їх, природно, серйозно налякала.
Але конфлікт інтересів та його наслідки, схоже, зовсім нічого не навчили інших представників професійних північноамериканських ліг. Наприклад, баскетбольну – НБА. Ще у лютому комісар Національної баскетбольної асоціації Девід Стерн на прес-конференції після зустрічі з директором профспілки баскетболістів Біллом Хантером оголосив про те, що сторони поки що не досягли консенсусу і не підписали новий трудовий договір. А без нього сезон не розпочнеться. У червні попередня семирічна угода закінчується, і час підписувати нову.
Але тоді, у лютому, Стерн був налаштований досить оптимістично, стверджуючи, що «ми про все домовимося наприкінці сезону». Найголовніший бос НБА та захисник інтересів ліги, можливо, грав у дипломатію, не піддаючи тиску ні себе, ні опонентів. Але водночас у його висловлюваннях чотиримісячної давнини звучав натяк на певні складнощі, що виникли в ході переговорного процесу: «Можливо, я видаю бажане за дійсне, але мені здається, що ми про все домовимося наприкінці сезону».
Що ж, побоювання Стерна підтвердилися. Наміри керівників клубів та НБА не збігаються з бажаннями гравців, які зовсім не прагнуть обмежувати свою зарплату та певну свободу. Навіть навпаки – їм хочеться отримувати якомога більше. Це цілком природно, але всьому є межа. І зростанню зарплат у тому числі. Агенти баскетболістів, які живуть на відсотки від контрактів своїх підопічних, добре навчилися загрібати жар чужими руками і зовсім не проти додаткових відрахувань. Кажуть, що саме агенти підштовхують своїх підопічних бути непоступливими і стояти на своїх вимогах до кінця. Враховуючи жорстку позицію НБА та Стерна, можна припустити одне: якщо баскетболісти та їхні «ляльководи» не спустяться на землю, локауту не уникнути.
Скасування сезону, якого зовсім не варто виключати, вдарить по кишенях і баскетболістів, і клубів, і самої НБА. Гравцям простіше – перед ними весь інший світ, у якому із задоволенням приймуть чудових виконавців, для яких найкращою рекомендацією може бути єдиний факт – гра в НБА. Але чи готові в решті світу платити такі ж високі гонорари зіркам Національної баскетбольної асоціації? Дуже сумніваюся.
Візьмемо, наприклад, росіянина Андрія Кириленка. У листопаді минулого року він підписав новий контракт із «Ютою Джаз», за яким за шість сезонів отримає $86 млн. 365 тис. Тобто понад 14 мільйонів доларів на рік. Хто зможе запропонувати йому такий же серйозний контракт хоча б на рік? Адже Кириленко – далеко не головна зірка НБА. І, природно, не найвисокооплачуваніший гравець. Тож від локауту чимало втратять і баскетболісти, яким слід не хорохоритися перед камерами, а сісти та з калькулятором порахувати свої можливі втрати в зарплаті.
Раз уже згадали про Кириленка, зазначимо, що нинішній сезон у росіянина зовсім не вдався. Через травму Андрій чимало пропустив. А «Юта», усупереч прогнозам фахівців, не зробила й кроку вперед у результатах. Можливо, саме через відсутність Кириленка, який є ключовим гравцем команди.
Краще за інших вихідців із республік колишнього СРСР у сезоні, що завершується, проявив себе литовець Ілгаускас. Утім, для Жидрунаса це звичний показник, до якого ветеран НБА привчив своїх прихильників. А от інший старожил ліги – українець Віталій Потапенко – поступово привчає нас до думки про швидке завершення кар'єри. Можливо, у командному колективі «Український потяг» і відіграє якусь значну роль, але на майданчику з'являється дедалі рідше й рідше.
Цілком провальним видався сезон і в ще одного нашого співвітчизника – Станіслава Медведенка. Здавалося, з відходом Карла Мелоуна та Шакіла О'Ніла з основного складу «Лос-Анджелес Лейкерс» звільнилося «залізне» місце для українця. Але Медведенко міцно прописався на лавці запасних, через що неодноразово заявляв про бажання покинути команду. Утім, повернення до «Лос-Анджелеса» одного з двох найтитулованіших тренерів в історії НБА – Філа Джексона (другий – Ред Ауербах) – може вплинути на рішення Станіслава. Зрештою, саме Джексон запросив киянина до клубу і зробив його дворазовим чемпіоном НБА.
Але повернення Джексона, якщо судити з інформації, що надходить із штабів двох протиборчих таборів – керівництва НБА та профспілки гравців, – може залишитися непоміченим. Або просто не відбутися з тієї причини, що сам сезон не розпочнеться.
До речі, Девід Стерн, вважаючи, що для отримання лігою солідних прибутків від контрактів із телекомпаніями потрібно зробити НБА максимально видовищною і постаратися прибрати всі негативні явища, продовжує закручувати гайки. Наприкінці квітня комісар ліги заявив, що в майбутньому має намір посилити допінг-контроль (це питання має стати одним із пунктів нової колективної угоди між НБА та профспілкою). Зараз НБА стежить за вживанням баскетболістами наркотиків та деяких різновидів стероїдів. За позитивний результат проби на стероїди гравець може бути дискваліфікований на п'ять матчів, а в разі повторних порушень санкції зростають до 10-ти або навіть 25-ти ігор.
Конфлікт ліги з профспілкою - справа звична. Це робочі питання, які доводиться вирішувати щодня по сотні. Щоправда, деякі з них стають резонансними. Наприклад, бійка, влаштована гравцями «Детройта» і «Індіани» на майданчику, за участю вболівальників. На імідж НБА такі речі мають негативний вплив, і тому Стерн був дуже суворий: один баскетболіст (Рон Артест) був дискваліфікований на 73 матчі, а ще двоє - на 30 і 25.
Профспілка вирішила оскаржити рішення комісара НБА, і Білл Гантер подав апеляцію: «Терміни дискваліфікації мають бути скорочені. Згідно з трудовою угодою між НБА і профспілкою, апеляцію розглядатиме той самий пан, який ухвалював рішення про дискваліфікацію, - комісар ліги Стерн. Я збираюся кинути йому виклик. Хочу, щоб суддею виступала незалежна сторона». І, природно, профспілка одразу виступила за те, щоб у наступній трудовій угоді позбавити комісара ліги права одноосібного рішення при винесенні дисциплінарних покарань гравцям.
Наскільки вдалими будуть переговори, може стати відомо вже найближчим часом. Стара угода закінчується в ніч з 30 червня на 1 липня. Основні труднощі в переговорах стосуватимуться запровадження допінг-контролю (гравці - проти), дозволених термінів контрактів і мінімального віку для дебютантів НБА (Стерн наполягає на тому, щоб у лізі не було баскетболістів молодших 20 років), «стелі зарплат» і «податку на розкіш». Водночас керівництво ліги готове підняти рівень зарплати гравців на 3% - з 54 до 57% від надходжень до скарбниці НБА, завдяки чому середня зарплата збільшиться з $4,5 млн. на рік до $5,5 млн.
Але переговори поки що ні до чого не привели. Представники профспілки зауважили, що вони зробили пропозицію продовжити терміни договору, однак представники НБА відповіли відмовою: «Вони шукають більшої вигоди від договору, ми ж зробили головні пропозиції», - зазначив Білл Гантер.
«Профспілка зробить епохальну помилку, якщо доведе справу до локауту. Не думаю, що більшість гравців знають, що відбувається», - заявив у відповідь комісар НБА Девід Стерн. Якщо до 1 липня 2005 року нова трудова угода не буде підписана, керівництво ліги зробить те саме, що й 1 липня 1998 року, - оголосить локаут. Сім років тому в процесі підписання договору між НБА і профспілкою також виникли непорозуміння. Локаут, який тривав пів року, змусив сторони стати поступливішими, але сезон через вимушений простій був скорочений: кожна команда замість 82 матчів провела 50.
Чи може острах залишитися без зарплати підштовхнути профспілківців до компромісу? Швидше за все, ні: найнепримиренніші опоненти власників команд - спортсмени з високими заробітками, які грають у лізі вже досить багато років. Вони, як правило, верховодять. А хлопці з невеликим стажем бояться йти наперекір ветеранам. Один із «великих» - Девід Робінсон - тоді договорився до того, що білі власники команд ставляться до гравців-негрів як до рабів. І це при його багатомільйонному контракті!
Цього разу Стерн, повноваження якого набагато ширші, ніж у керівників інших професійних ліг Північної Америки, налаштований набагато рішучіше, ніж сім років тому: «Ми пішли на поступки, - говорив він репортерам у Сан-Антоніо в день другого матчу фінальної серії плей-оф НБА. - Якщо наші пропозиції відхилять, ми відмовимося від поступок. А наші нові умови будуть жорсткішими». Відповідь виконавчого директора профспілки Біллі Гантера можна перекласти приблизно так: «Нас не залякаєш!»