Деякі особливо ревні активісти цього ніким не визнаного руху примудряються, за даними Федерального відомства криміналістики, запрошувати в гості до півтори сотні осіб на рік. Причому до їх числа входять не тільки і не стільки друзі та знайомі з-за кордону, скільки, в основному, зовсім сторонні, ніколи не знайомі з гостинними господарями люди. Можна лише дивуватися, чому подібну статистику ведуть не якісь комітети з покращення іміджу Німеччини у світі, а поліцейські. Мабуть, співробітники німецьких компетентних органів не люблять свою країну і не хочуть, щоб у світі пішла слава про «знамениту німецьку гостинність».
Однак убік іронію. Цілком зрозуміло, що мова не йде про радіючих гостям німців, та й відвідувачі їх до числа туристів, які захоплюються німецькими пам'ятками, навряд чи належать. Міністерство внутрішніх справ Німеччини має намір у найближчому майбутньому створити окрему базу даних, в якій фіксуватимуть жителів країни, які занадто часто оформлюють гостьові запрошення: їх автоматично підозрюють у сприянні нелегальній імміграції, у спробі скористатися «чорною» робочою силою та в гірших злочинах на кшталт постачання до Німеччини наркотиків і «живого товару». Німці, які розіслали підозріло велику кількість гостьових запрошень, опиняться «на гачку»: їх самих ретельно перевірятимуть, а їхні запрошення можуть просто відправити в кошик.
Міністр юстиції ФРН Бріґітте Цюпріс довгий час опиралася цій ідеї свого колеги, шефа МВС Вольфганга Шойбле. Зрештою, – говорила вона, – в жодному німецькому законі не написано, скільки саме запрошень може оформити той чи інший житель країни. Створення подібної бази даних автоматично означатиме, що звичайний громадянин Німеччини, який запросив іноземця в гості, негайно опиниться під підозрою у поліцейських – просто так, про всяк випадок.
Законопроєкт, який планують внести на розгляд Бундестагу, стосується не тільки приватних осіб, але й підприємств та організацій, які запрошують бізнесменів, спортсменів, людей мистецтва, молодіжні групи – скажімо, з країн Східної Європи або Африки. Запросив, наприклад, якийсь спортивний клуб команду із Зімбабве в гості – потрапляє «під ковпак». Організувала якась фірма навчальний семінар для своїх російських колег – співробітники Вольфганга Шойбле беруть її «на олівець».
Тим не менш, свої заперечення міністр юстиції, зрештою, зняла. Шойбле, очевидно, зміг переконати її в тому, що подібні дані будуть, по-перше, надійно захищені, а по-друге, використовуватися тільки за призначенням. Куди гірше було б, якби відомості про таких запрошуючих продовжували зберігатися в Центральному реєстрі Відомства у справах іноземців – впроваджені там стандарти захисту інформації далекі від ідеальних. Якщо закон буде прийнято, всі файли опиняться зведені в одну систему, доступ до якої зможуть отримати співробітники німецьких посольств, а також поліція та Відомство захисту Конституції ФРН (офіційна назва німецької контррозвідки).
Система ця складатиметься з двох самостійних частин. В одній із них розмістять відомості про всі організації та приватних осіб, які запрошують іноземців у гості, в іншій – дані про тих, хто вже був засуджений за махінації, пов'язані з іноземцями. Співробітники німецьких консульств автоматично отримуватимуть попередження від цієї системи, якщо запрошуючий опиниться внесеним до другого списку. Рішення про видачу візи приймають завжди саме в посольстві, тож для чиновника диппредставництва ці відомості можуть стати причиною для відмови у в'їзді до ФРН.
У цьому й полягає основна проблема: ніхто досі не визначив, де саме лежить той поріг, за яким гостинний німець перетворюється на підозрюваного. Скільки запрошень можуть написати громадянин або організація, щоб, зрештою, потрапити «під ковпак» компетентних органів? Деякі експерти, наприклад, вважають, що житель Німеччини, який запросив протягом двох років п'ятьох іноземців у гості, вже може вважатися «багатоверстатником». Але ж якщо виходити з цієї логіки, то організація, яка запросила, скажімо, народний хор із 30 осіб – це вже справжня мафіозна або, не дай Боже, терористична ячейка!
Міністр юстиції заперечує, що підрахунок вестимуть саме так: на її думку, не варто ускладнювати життя музичним колективам і спортивним клубам. Більше того, Бріґітте Цюпріс має намір внести до законопроєкту положення про те, що організація, яка запрошує часто, багато, але при цьому не створює проблем поліції, повинна в майбутньому отримувати від посольств «зелений коридор» – запрошення від неї розглядатимуть раніше за інші та з меншою упередженістю.
Борис АЛЬТНЕР.
ІА Росбалт