Коли ми їхали до Манітоби, нас усі лякали: «Там же морози та комарі!». І це правда. Взимку температура падає часом до мінус 40-50 градусів. Однак громадський транспорт працює безперебійно, школи та інші навчальні заклади не закривають, опалення ніде не відключають. А мотори всіх машин обладнані спеціальними нагрівачами, які приєднуються до електричних розеток на парковках.
Комарів тут дійсно багато. Але в літній час у містах проводять спеціальну обробку водойм, виїжджаючи ж за місто, люди користуються спеціальними захисними сітками або спреями. Така незручність повністю компенсує насолоду від спілкування з незайманою природою, збір грибів, ягід, риболовля. Адже Манітоба – земля тисячі озер, тому без комарів, звичайно, ніяк не можна.
Виявилося, що Манітоба – це провінція, де проживає найвищий відсоток вихідців з України. Щоправда, це емігранти в третьому поколінні, які знають українською лише кілька слів, однак до новоприбулих вони ставляться дуже дружелюбно. Тут проводяться щорічні фестивалі української культури на високому професійному рівні.
У Манітобі є три університети. Найбільший з них – Університет Манітоби, де навчається близько 8 тис. студентів. Той факт, що навчання тут одне з найдешевших у Канаді, приваблює велику кількість іноземних студентів, особливо з Китаю.
Ще одна важлива перевага життя в цій провінції, на мою думку, є доступність вартості житла та страховки на машину. Для порівняння: у провінції Онтаріо та Британській Колумбії страховка на машину (а без страховки їздити заборонено) в 2,5-3 рази вища. І подібно до того, як наші співвітчизники проводять розрахунок каско, жителі Канади заздалегідь прораховують вартість страхування в різних регіонах країни. Різниця у вартості житла приблизно така ж.
У Манітобі відчувається хронічна нестача робочих рук, оскільки люди їдуть в інтенсивно розвиваючіся Альберту та Британську Колумбію. Тому рівень безробіття один із найнижчих у країні (за останніми даними – 5,3%, у провінції Онтаріо – 6,2%, у Квебеку – 7,7%). Це й підштовхнуло уряд Манітоби реалізувати спеціальну, окрему від урядової, програму з набору робочої сили. Відповідно до неї провінція щорічно може запрошувати близько 10 тис. нових емігрантів.
Програма працює наступним чином. Потенційні емігранти безкоштовно (оплачуються лише поштові витрати) подають заяву безпосередньо до уряду Манітоби. Якщо ви виявилися відповідним кандидатом, то повідомлять вам про це в письмовому вигляді. Також надсилається лист до канадського посольства в Україні. Роль останнього – перевірити ваше кримінальне минуле та стан здоров'я. Для еміграції необхідно також мати певну суму грошей. Маю попередити тих, хто вже очікує вирішення питання про еміграцію до Канади: якщо подасте заяву ще й до Манітоби, отримаєте схвалення, то канадським чиновникам дуже важко буде перевести вашу справу з урядової програми в провінційну.
Для тих, хто знає англійську, даю посилання на урядові сайти з програми еміграції Манітоби та пошуку роботи: www.gov.mb.ca, www.jobbank.gc.ca.