Хтось із великих сказав, що сміх продовжує життя. Якщо слідувати звичайній логіці, невміння сміятися скорочує це саме життя. Спортсмени проводять один з одним набагато більше часу, ніж робочий колектив магазину чи банку. Вони довгий час перебувають на зборах, живуть у готелях, їздять в автобусах і поїздах, літають на літаках і тренуються. У колективі вони проводять не менше часу, ніж поза ним. Можна, мабуть, тільки уявити, наскільки вони набридають один одному за два тижні зборів десь за кордоном, коли розпорядок щодня один і той самий - підйом, сніданок, тренування, обід, сон, тренування, вечеря, відбій. Недарма вмільці пожартувати в командах користуються великою популярністю, саме навколо них формується колектив.
Зазвичай розіграші відбуваються в роздягальні, де звичайна справа - зав'язані шнурки на взутті або натягнуті між дверцятами гумки. Наприклад, такі вироби робляться зі спеціальної медичної гуми і значно кращі, ніж саморобні петлі. Тим більше, така саморобна творчість часто призводить до травм. Ну а за межами роздягалень немає меж розгулу фантазії. Наприклад, одному з тренерів підопічні прикрасили машину знаками, які недвозначно вказують на те, що це - таксі. Недивно, що водій довгий час був у здивуванні від величезної кількості охочих пригальмувати його автомобіль.
Спортсмени - люди публічні, їм доводиться часто давати інтерв'ю. Добрі товариші нерідко роблять хід конем і на стінах тренувальної бази вивішують добірку одкровень людини, обраної жертвою, приклеюючи газетні та журнальні вирізки в найнесподіваніших місцях.
Багато цікавого розповідають хокеїсти, які виступають за океаном у НХЛ. У них вважається в порядку речей, коли комусь змажуть рушник кремом для гоління, зубною пастою або гуталіном. Не дай боже витертися таким! Хтось може взути ковзани, в які веселуни налили ураганну суміш із кетчупу, все тієї ж зубної пасти і чогось ще такого ж «приємного». Нерідкі випадки, коли хтось запізнюється на тренування, на величезній швидкості влітає в роздягальню, на такій же швидкості одягається і взувається, а в результаті виявляє, що шнурки його ковзанів розрізані ножицями (якщо ви коли-небудь шнурували ковзани, можете собі уявити «радість» потерпілого).
У хокейній команді «Піттсбург» головним веселуном був знаменитий чеський форвард Яромир Ягр. Одного разу, наприклад, пожартував над партнером Джоном Малленом, який грав зі спеціальним щитком, що захищав травмовану шию. Яромир вийшов на одне з тренувань, одягнувши на шию... сидіння від унітаза. А іншого разу він тренувався з фальшивими бакенбардами і борідкою з ізоленти, глузуючи з модника Петра Недведа.
У команді не занудьгуєш. Нещодавно в Англії розіграли футболіста лондонського «Арсеналу» - молодого іспанця Хосе Антоніо Рейєса. Ведучий однієї з радіостанцій у прямому ефірі зателефонував гравцеві й представився спортивним директором мадридського «Реала» Хорхе Вальдано. Лже-Вальдано запропонував Рейєсу перейти в «Реал», усіляко нахвалюючи футбольний талант іспанця і стверджуючи, що в «Арсеналі» його не цінують. Молодий хлопець прийняв усе за чисту монету і довго-довго в прямому ефірі на всю Англію скаржився на життя в лондонському клубі. Природно, коли він дізнався, що став жертвою розіграшу, неймовірно обурився і поспішив вибачитися перед партнерами по «Арсеналу», які вже були в курсі висловлювань 22-річного іспанця про самих себе.
Варто зазначити, що це не одиничний приклад. У багатьох клубах жартують подібним чином, але в переважній більшості розіграші не виходять за межі клубної бази. Спортсмени телефонують один одному і шлють факси із запрошеннями з інших команд і зі збірних.
Багато авторів таких жартів поступово стають легендарними особистостями. За ними намагаються уважніше стежити й помічати чергові вигадки. Одним із таких всесвітньо відомих авторів є англійський футболіст Пол Гаскойн, якого ще знають за прізвиськом Газза. Гаскойн був чудовим футболістом, але при цьому не дурень випити й пожартувати, при цьому часто поєднуючи одне з одним. На жаль, повністю реалізувати себе у футболі йому так і не вдалося, зате в області гумору Газза був поза конкуренцією. Можна собі тільки уявити, наскільки весело було його одноклубникам, серед яких, до речі, були й наші гравці. Наприклад, екс-форвард київського «Динамо» Олег Саленко, який виступав з Гаскойном у шотландському «Рейнджерс». Наведу нижче кілька найяскравіших витівок Газзи, які вже не перший рік вважаються класикою. Втім, після перелічення всіх «подвигів» Гаскойна можна замислитися про те, наскільки він психічно нормальний. Але це вже інша розмова.
Буквально через годину після закінчення гри за збірну Англії Пол був помічений у компанії своїх друзів Денні Бейкера і Кріса Еванса в одному з пабів. Повністю одягнений у форму збірної! При цьому Газза так поспішав (або робив вигляд, що поспішає), що не встиг переодягнути навіть взуття і випивав у пабі прямо в... бутсах.
Одного разу під час візиту до Лондона футболіст вискочив з машини, забрав у працюючого поруч дорожника відбійний молоток і обсипав людей, які проходили повз, гравієм, на божевільну радість останніх.
Коли Пол виступав у «Ньюкаслі», він замовив своєму партнеру по команді Тоні Куннінгему курс сеансів солярію. Як ви здогадалися, Тоні, звичайно ж, був негром. А ще одного свого друга - Джиммі Гарднера - Газза якось познайомив із дівчиною, яка в результаті виявилася трансвеститом. А ще Пол почастував Джиммі солодкою булочкою, з якої вийняв начинку і засунув туди... котячі екскременти.
У збірній Англії він якось зірвав тренування, тому що прийшов у гетрах, з яких стирчали швабри. Це була відповідь футболіста тренеру Боббі Робсону на те, що той днем раніше назвав його «тупим, як швабра» (англійський варіант нашого виразу «тупий, як пробка»).
Після одного з матчів із командою «Вімблдон», у якому Газза не дуже люб'язно обійшовся з таким самим шаленим, як і він сам, півзахисником Вінні Джонсом, Гаскойн відправив у роздягальню суперника троянду. У відповідь отримав йоржик для чищення унітазів.
На чемпіонаті світу 1990 року в матчі проти збірної Бельгії Пол осміяв Енцо Шифо, коли той отримав травму і лежав на газоні, тримаючись за ногу. Газза стрибав навколо нього на одній нозі, висунувши язика. А на зустрічі з президентом футбольної федерації Данії Гаскойн заявив, що вміє говорити данською. Коли йому запропонували продемонструвати своє вміння, Газза почав дуже близько до оригіналу копіювати «Шведського кухаря» з «Маппет-шоу».
У 1988 році Газза підписав контракт із лондонським «Тоттенгем Хотспур» і вирішив відзначити цю подію з друзями. Вони зняли номер у шикарному готелі «Хедлі Вудс», який оплачував клуб, і влаштували там повний розгром. Коли потім Пол зустрів президента клубу, то почав свою розмову словами: «Дякую вам за три найщасливіші дні в нашому житті!»
А під час свого першого вечора в Римі після підписання контракту з «Лаціо» Пол утік від провідника, поставив туфлі біля відчиненого вікна і сховався в столі. Той подумав, що Газза наклав на себе руки.
Ще один випадок із життя команди в роздягальні. Газза одного чудового дня вкрав і порізав на дрібні шматочки піджак від Армані, який купив собі його партнер по збірній Денніс Вайз. Як потім пояснював жартівник, зробив це «просто для сміху».
Загалом Газза - дуже яскравий персонаж. Як сказав відомий німецький футболіст Маріо Баслер, «світ ще не знав такого гравця, який пиячив би після кожного матчу і, тим не менше, тримався б на ногах». На жаль, його ігрова кар'єра завершилася раніше часу. Минулої зими, до речі, його хотіли запросити до ФК «Москва» - для привернення глядачів на трибуни, оскільки Гаскойн був самим собою не лише в роздягальні, а й на полі. На жаль (або, може, на щастя), перехід не відбувся.
Дуже багато веселих історій пов'язано з поїздками наших спортсменів за кордон. При цьому курйозні ситуації траплялися з двох основних причин: незнання іноземної мови та відсталість СРСР, а пізніше - колишніх союзних республік, у плані технічного прогресу. Досі ходить легенда, як один півзахисник збірної Радянського Союзу під час свого першого виїзду за кордон не знав, як увімкнути кран із водою, і змушений був веселити товаришів по команді, які радили йому назвати прізвище, рік народження та клуб.
Зі сміхом розповідав колишній захисник київського «Динамо» та збірної України Олександр Головко свої пригоди в Китаї, де він жив у приморському місті Циндао: «Чому рідко ходив купатися? Та це все одно, якби до нас на пляж мавпа прийшла! Ви уявляєте мою появу на пляжі, де навколо - одні китайці? Коли ходиш серед них в одязі, увага не така пильна. Вони вже звикли до європейців. Але якщо ти йдеш купатися, підвищена увага гарантована. Зі мною фотографувалися, на мене показували пальцем і підглядали, що я роблю. Почувався, як у зоопарку. Дуже складно пересилити себе і не зірватися. Їм цікаво, тобі - не дуже. Щоправда, з часом я примелькався, китайці перестали пальцями показувати».
Цікава й інша історія, яку розповів той самий Головко: «Китайська мова для мене надто складна. Справді китайська грамота! Неправильно звук вимовиш - і все, сенс у слова зовсім інший. Бувало, що товариші по команді, яких я намагався покликати, не відгукувалися. Виявляється, якось неправильно вимовляв голосні. Але найбільш пам'ятна подія сталася, коли я сів у машину до таксиста. Усі потрібні мені назви я, як мені здавалося, вивчив і попросив водія відвезти від стадіону до готелю, де клуб знімав для мене номер. Ну й сказав назву готелю. Таксист повернувся й витріщився на мене зі здивованим поглядом. Я повторив, у нього очі стали збільшуватися. Коли кілька разів повторив, а реакція ставала ще сильнішою, довелося сказати, щоб він їхав, а я буду йому підказувати - праворуч, ліворуч або прямо. Приїхали. Він повертається і каже, мовляв, чого ж ти одразу не сказав, що тобі сюди. І вимовляє ту саму назву, яку я йому кілька разів повторив на самому початку! Я ледь не впав! Нічого не зрозумів і звернувся до перекладача, якого приставив до мене клуб. Він як почав сміятися. Каже, що я знову не до кінця протягнув голосну, і в результаті вийшло, що просив таксиста відвезти не до готелю, а на пивзавод. А він же бачить, що я спортсмен, і тільки очима здивовано кліпає...»
Дуже популярний нині український футболіст Андрій Воронін майже десять років живе в Німеччині, де пройшов шлях від перспективного юніора до одного з найкращих снайперів бундесліги. Починав він у Менхенгладбаху, де подружився з нинішнім півзахисником «Баварії» Себастьяном Дайслером. Чому Дайслер звернувся саме до Вороніна з проханням постригти його, невідомо. Одесит узявся до справи з усією ретельністю, і в результаті Себастьян побачив у дзеркалі власну зовсім лису голову. Ніхто вже й не згадає, як довго ганявся німець за українцем, але в результаті Воронін вирішив компенсувати другові моральну шкоду і сам поголився наголо.
Оригінальним чином відреагував на вимогу надати професійній лізі Іспанії тренерську ліцензію ще один уродженець Одеси - Дмитро Пітерман, який деякий час володів клубом елітного дивізіону «Расінгом». Коли йому заборонили перебувати на тренерській лаві команди (а Пітерман наполегливо намагався керувати не лише клубом, а й командою), екс-одесит оформив собі акредитацію фотографа, нап’яв відповідну майку і всівся поруч із лавою з фотоапаратом у руках.
Можна згадати й історію про те, як збірна СРСР з баскетболу летіла на чемпіонат світу в одному літаку з ізраїльською командою. У перших рядах - ізраїльтяни, далі наші, а в хвості літака на спостережному пункті розташувався головний тренер Кондрашин, який стереже свою команду, як Карацупа. З командою летять лікар і дві журналістки. При посадці лікар каже: «Дівчата, сідайте до мене, у мене все є», - і непомітно показує пляшку 0,75 л. Одразу після зльоту (є така традиція) треба випити по першій, а склянок і чарок немає. Що робити? Придумали пити з паперових «блювотних» пакетів. Перша пішла добре, вирішили повторити. Баскетболісти, які сидять у цьому ж ряду через прохід, усе бачать і звіряче заздрять: їм-то не можна, Кондрашин за такі справи одразу виганяв з команди. Пити не можна, а пожартувати можна. Тоді один із них штовхає євреїв, які сидять попереду, і каже: «Подивіться на росіян: п'ють абсолютно всі, навіть власну блювотину». Євреї обертаються, а наші в цей час якраз приймають по другій... Усю ізраїльську команду тут же вивернуло навиворіт. А на самому чемпіонаті світу наші накидали Ізраїлю в кошик як слід.