Фірми, які активно користувалися офшорами для мінімізації податків, зараз оцінюють свої шанси бути спійманими
Німецький уряд за прискореною процедурою схвалив законопроект, який посилить переслідування осіб, які ухиляються від сплати податків. Висунутий міністром фінансів Пеером Штайнбрюком законопроект надасть податківцям право вимагати від громадян набагато повнішої звітності щодо операцій з закордонними рахунками. Насамперед – за всіма операціями в країнах, чиї фінансові правила не відповідають нормам Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). До таких належать, наприклад, Швейцарія та Ліхтенштейн.
Відмова від надання подібної інформації означатиме, що громадянин автоматично втрачає право на будь-які податкові послаблення, передбачені німецькими законами. Також, згідно із законопроектом, суттєво розширюється перелік документів, які податковим службам мають надавати громадяни з доходом понад 500 тис. євро на рік.
Таким чином, Німеччина залишається одним із найбільш принципових противників офшорних зон. З усіх членів «двадцятки» саме німці найбільш послідовні. За підсумками саміту в Лондоні з великою помпою світовій громадськості було представлено чорний список країн, які не співпрацюють у сфері підвищення прозорості та зниження секретності фінансових транзакцій. До цього списку потрапили Коста-Рика, Малайзія, Філіппіни та Уругвай.
Вибір ОЕСР, яка й складала список, одразу викликав масу жартів, оскільки дані країни з великими труднощами можна назвати лідерами у світі офшорів. Але й цей список проіснував недовго – через кілька днів Організація економічного співробітництва та розвитку пішла на попятну: після протестів з боку включених до чорного списку держав вона оголосила, що всі чотири країни погодилися з її фінансовими правилами. Тож сьогодні можна констатувати, що жодної з 84 країн і територій, за ситуацією в яких стежить ОЕСР, у цієї організації немає суттєвих претензій.
Німецька біда
Для Німеччини проблема ухилення громадян від податків в офшор стоїть більш ніж гостро. За оцінками агентства BBW, наразі німці приховують на закордонних рахунках від рідних податкових органів близько 485 млрд євро. З них 175 млрд припадає на рахунки в Швейцарії, €85 млрд – на Люксембург, ще 70 млрд – на австрійські рахунки. Решта грошей розподілені між фінансовими інститутами Ліхтенштейну, Сінгапуру та інших «податкових оазисів». Не дивно, що влада Німеччини є одним із головних світових лобістів посилення законодавства у сфері контролю за ухиленням від податків.
На лондонському саміті «великої двадцятки» саме німецька делегація у союзі з французькою стала тією силою, яка продавила – незважаючи на опір Великобританії та Китаю – підсумкову декларацію, що засуджувала країни, які допомагають громадянам Євросоюзу та США ховатися від податків.
«Ухилення від податків – це вкрай болюча для Німеччини проблема, яка має багату передісторію. Так, ще в 1970-ті роки ряд німецьких банків прямо радив клієнтам відкривати рахунки у своїх люксембурзьких філіях. Звісно, ця тема вельми актуальна й сьогодні. А після ліхтенштейнського скандалу вона знову набула особливої гостроти», – каже Рудольф Мікус, експерт у галузі податкового права провідної німецької адвокатської контори Beiten Burkhardt.
Згаданий ліхтенштейнський скандал – це операція німецьких спецслужб із вилову податкових ухильників, що відбулася навесні минулого року. Тоді агенти німецької зовнішньої розвідки BND придбали за €4,2 млн у анонімного клерка ліхтенштейнського банку LGT вкрадений диск із базою даних на німецьких клієнтів банку. Сума винагороди була узгоджена на рівні німецького уряду, отримала схвалення міністра фінансів ФРН Пеера Штайнбрюка та була виплачена з коштів фінансового відомства. Платити було за що. Проаналізувавши отримані дані, німецька прокуратура змогла порушити сотні кримінальних справ про ухилення від податків, у тому числі стосовно колишнього голови німецької пошти Клауса Цумвінкеля, який, як довело слідство, недоплатив до скарбниці €1,2 млн.
Купівля вкраденого диска викликала жорстоку критику влади Ліхтенштейну, які прямо звинуватили німецький уряд у скупці краденого, і водночас призвела до того, що сотні німецьких податкових ухильників добровільно звернулися до правоохоронних органів країни з визнавальними заявами. Справа в тому, що законодавство ФРН дозволяє громадянам, які зізналися в ухиленні від податків, уникнути покарання – за умови повної виплати податкового боргу зі стандартним банківським відсотком.
У 2005 році влада Німеччини оголосила податкову амністію – кожен, хто зізнавався в ухиленні від податків і повертав гроші в країну, уникав покарання. Передвиборча ініціатива уряду Герхарда Шредера викликала тоді гостру громадську дискусію про те, наскільки справедливо прощати багатим їхні гріхи, але не дала особливого результату. Замість очікуваних €5 млрд до німецької скарбниці повернулися лише ?1,4 млрд.
Німецькій владі довелося знову робити ставку на жорсткий контроль – і розставляти на кордонах з «податковими оазисами» поліцейські пости, які зупиняють машини та перевіряють їх на предмет перевезення великих сум готівки. Власне, перевезення знятих у Ліхтенштейні чи Люксембурзі готівкових грошей досі залишається найслабшою ланкою у схемах ухилення від податків. Так, під час загальноєвропейської поліцейської операції «Афіна», проведеної правоохоронними органами Євросоюзу у вересні 2007 року, лише німецькі митники вилучили близько €5,5 млн. А за весь минулий рік митниця ФРН вилучила на кордонах країни €21,4 млн нелегально ввезених і вивезених євро.
Всіх під контроль
Посилення контролю за транзакціями громадян – це загальний тренд у боротьбі з «податковими оазисами». На думку деяких аналітиків, йому слідує навіть традиційно м’яко ставлена до офшорів Великобританія. «На перший погляд британці тримаються за історично сформовані податкові оазиси на території британської співдружності. Але це багато в чому лише прояв характерної риси британців – вони надто поважають свої історичні безглуздя, взяти хоча б королівську сім’ю. Це не означає, що вони прихильники офшорів як таких. Усі британські чиновники, з якими я спілкувався, серйозно стурбовані тим, що британські платники податків ухиляються від британських податків в офшорах. У Великобританії точно такий же інтерес у боротьбі з ухиленням від податків, як і в інших європейських країн», – вважає Рудольф Мікус з Beiten Burkhardt.
Головною проблемою борців з ухиленням від податків є те, що проти них грають цілі банківські групи. Так, з середини 2000-х років американський уряд розслідував діяльність консультантів швейцарського банку UBS, щільно задіяних в обслуговуванні американських громадян, які ухилялися від податків. Масштаб залученості співробітників UBS у незаконні операції вражав уяву. Ще наприкінці 2007 року менеджер UBS Бредлі Біркенфельд зізнався американському суду, що регулярно допомагав клієнтам банку контрабандно перевозити великі суми грошей та матеріальні цінності. За словами Біркенфельда, «за дорученням банку» в період до 2005 року він нелегально перевіз через американський кордон грошей та цінностей приблизно на $200 млн.
Розслідування діяльності банку UBS щодо забезпечення ухилення громадян США від податків викликало непідробне обурення американської влади. «Офшори ведуть справжню економічну війну проти США», – досить різко заявив голова комісії з розслідування ухилення від податків, сенатор від демократичної партії Карл Левін.
У лютому 2009 року за результатами розслідування американська влада наклала на UBS штрафні санкції у розмірі $780 млн. Чорна смуга для банку на цьому не закінчилася: на початку квітня стало відомо, що керівництво UBS заборонило своїм консультантам – всього понад тисячу осіб – виїжджати за межі Швейцарії для зустрічей з клієнтами. Швейцарські банкіри серйозно побоюються, що на території інших країн їхніх співробітників можуть заарештувати або звинуватити у сприянні ухиленню від податків – тому тепер все спілкування з клієнтами має вестися лише по телефону або електронною поштою.
«США були і залишаються двигуном у справі боротьби з ухиленням від податків. Всі інші держави так чи інакше йдуть в американському фарватері. Німеччина може критикувати США за втручання у приватну сферу, але рано чи пізно європейські країни роблять те, що раніше вже зробили американці. Хоча німецьку владу часто звинувачують у надмірному завзятті при пошуку підозрюваних, порівняно з американською владою у німецьких органів майже немає повноважень. Американські спецслужби, наприклад ФБР, мають такий широкий доступ до фінансових даних, про який німецькі правоохоронці можуть тільки мріяти», – говорить Рудольф Мікус.
Головні офшори
Втім, на політику США та Британії у сфері офшорів існує і прямо протилежний погляд: США обмінюються інформацією автоматично лише з Канадою, що викликає критику в Європі. Прем'єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер навіть назвав Сполучені Штати «найбільшим офшором».
Щороку в США створюється 2 млн компаній без розкриття особи їхніх власників. Цей механізм багато хто вважає одним з основних способів ухилення від податків. Більше того, сьогодні в США простіше відкрити анонімний банківський рахунок, ніж на багатьох офшорних островах, наприклад на Бермудах. Навіть у Британії можна відкрити анонімний банківський рахунок (зареєстрований на анонімну «компанію-оболонку») всього за $750.
Саме тому нинішні дебати щодо офшорів призвели до сплеску критики на адресу самих розвинених країн. «Проблема фінансової непрозорості походить з розвинених країн, а не з тропічних островів. Тому починати її вирішувати потрібно з розвинених країн, а не з іншого кінця фінансового конвеєра», – вважає Джуліан Джессоп, головний економіст лондонського дослідницького центру Capital Economics.
Не секрет, що офшорні фінансові центри мають усталені відносини з фінансовими центрами розвинених країн. Так, «податкові гавані» приваблюють капітали, які потім реінвестуються на основних ринках. Кошти з численних карибських офшорів у підсумку опиняються на Волл-стріт у Нью-Йорку, а з Нормандських островів і Мена – у лондонському Сіті. Не дивно, що в нещодавньому інтерв'ю «Експерту» відомий французький економіст Жак Атталі назвав «головним справжнім офшором у світі» Лондон.
Без подібних джерел фінансування ламається механізм роботи провідних фінансових центрів, що формувався десятиліттями. Саме з цієї причини офшори, мабуть, нікуди не подінуться, хоча правила їх функціонування в найближчі роки можуть серйозно змінитися.
Має осісти пил
Хоча розвинені країни почали активно боротися з офшорами ще в середині 1990-х, кількість реальних офшорів у світі скоріше зростала, ніж скорочувалася. Нинішній же етап боротьби зумовлений двома причинами. «По-перше, глобалізація спростила здійснення транзакцій та використання компаніями офшорів, що дуже дратує розвинені країни. По-друге, почалася фінансова криза, витоки якої багато хто бачить у недостатній прозорості фінансових операцій. Для політиків та для виборців «податкові гавані» стали дуже серйозним дратівливим фактором», – пояснює Джэн Рэндольф, економіст дослідницького центру IHS Global Insight.
ОЕСР та окремі країни, насамперед США та держави ЄС, почали змушувати офшори розкривати дедалі більше інформації про фінансову діяльність. Так, лише за один тиждень у середині квітня Бермудські острови, популярний серед американських та британських компаній офшор, підписали вісім угод про співпрацю в податкових питаннях. На аналогічні кроки змушені були піти багато інших країн та територій, які традиційно вважаються офшорами.
«Ера банківських секретів закінчилася. За останні кілька тижнів вдалося досягти більшого прогресу, ніж за попередні десять років», – заявив голова ОЕСР Анхель Гурріа. Про значні поступки оголосили більшість офшорів, що значною мірою стало реакцією на зміну адміністрації у Вашингтоні та на безперервний багаторічний тиск Німеччини та Франції.
Але оголошені заходи не означають, що ситуація з офшорами принципово змінилася. «Було дуже багато сказано і оголошено, але поки питання полягає в тому, що конкретно і як швидко буде виконуватися. Перш ніж офшори і ті, хто ними користується, зрозуміють нові правила гри, має осісти пил», – вважає консультант консалтингової компанії Octopus Group Джеремі Тід. Так, фірми, які активно користувалися офшорами для мінімізації податків, зараз оцінюють свої шанси бути спійманими. І придивляються до тих офшорів, де буде мінімальна прозорість. Офшори ж намагаються оцінити свої економічні перспективи – замислюються, що станеться з ними, коли вони піддадуться тиску з боку розвинених країн і стануть більш прозорими.