25/6/0
Оглядати вони вирушають, звісно, не визначні пам'ятки, а свою покинуту майже 30 років тому власність: сади, землі, житло. Газети на самому Кіпрі та у Великобританії (англійці - найактивніші покупці кіпрського житла) сповнені душещипальних історій про відвідування тим чи іншим вигнанцем рідних місць. У покинутих через війну будинках греків зараз живуть зовсім сторонні люди, іноді - колишні сусіди або їхні нащадки. Де-не-де досі використовуються покинуті нашвидкуруч меблі.
З точки зору природного ландшафту північ постає перед поверненцями справжнім едемом. Будинки, за мірками Кіпру південного, тут просто потопають у зелені: кліматично це також найкраща частина острова. Соснові ліси та кипарисові гаї, прекрасні пустельні пляжі, надзвичайно низька щільність населення. Саме тому нерухомість Північного Кіпру в Кіренії або Іскеле користується попитом навіть у іноземних громадян.
Об'єднатися з процвітаючою грецькою половиною і нарешті почати повноцінно заробляти на туризмі місцеві жителі не проти. Але повертатися на свої покинуті в 74-му під Лімасолом і Пафосом землі багато хто звідси не хоче - «підняти» сад на залишеній грекам половині коштує набагато більших зусиль.
Але тільки зараз стає очевидним, наскільки половини розділеного Кіпру різні. Гарний одяг та нові дорогі машини відвідувачів з грецької сторони різко контрастують з побутом мешканців старої Нікосії, Керінії, Фамагусти та дрібних містечок півночі. Колись саме тут був центр туризму (основні визначні пам'ятки, включаючи християнські, дісталися туркам-кіпріотам), найкращі готелі, найбільш розвинена інфраструктура. Зараз приїжджають лише одержимі історією та екстримом відвідувачі - комфорт не той, та й дістатися можна лише на перекладних через Туреччину. Завдяки економічному ембарго в колись мальовничих районах панує бідність, всюди досі трапляються сліди війни. У той час як земля в Пафосі за повоєнні роки подорожчала в 20-25 разів, буквально збагативши власників, у турків-кіпріотів вона коштує в кілька разів дешевше.
За останні роки, незважаючи на двозначний статус Північного Кіпру, покупкою нерухомості тут за демпінговими цінами спокусилися й багато іноземців. Ніяких проблем, якщо не рахувати моральних, це не становило. Ціни спокусливі. Двоповерховий будинок площею 60-100 кв. м коштує тут $40.000-80.000, шикарні вілли - від $100.000. Все оформлюється за місцевими законами: приїжджай і живи.
Однак розумні люди від таких пропозицій відмовлялися. Республіка Північний Кіпр - держава невизнана, а власність, що виставляється на продаж, часто належала біженцям-грекам і нинішніми господарями «самозахоплена». У пристойному законослухняному суспільстві факт володіння таким добром доводиться приховувати. Коли в Англії хтось із політиків засвітився як покупець дачі на Північному Кіпрі, це викликало справжній скандал. У разі об'єднання незнання цих реалій не звільнить від відповідальності. Ви можете побудувати будинок самі. Але якщо «колишнім» (а з точки зору міжнародних норм, дійсним) власником ділянки виявиться грек-кіпріот, ваші інвестиції в будівництво тут можуть постраждати. У гіршому випадку стануть лише приємним бонусом власнику землі за роки вигнання. У кращому - постане питання про грошові компенсації. Причому на демпінгові північні розцінки південці не згодні.
Якщо президенти Папандопулос і Денкташ все-таки домовляться про об'єднання, то іноземних покупців житла на «невизнаній» половині цілком може чекати болісне з'ясування майнових відносин із Фемідою. Адже навіть якщо об'єкт «чистий», до цього належав виключно туркам-кіпріотам, проведено-то угоду через нібито неіснуючі органи влади, які на півдні вважаються незаконними.
На південній частині Кіпру нерухомість, звісно, значно дорожча. Середня вілла на п'яти сотках коштує $250.000-350.000. Займатися озелененням - справа більш клопітна, хоча і вирішувана за гроші (операція із завезення землі та посадки рослин обходиться з розрахунку $50 за сотку). Однак тільки тут можна бути впевненим, що угода відбувається законно за будь-якими нормами - чи то місцевими чи міжнародними. Тільки тут нерухомість починає зростати в ціні буквально в перші ж тижні після покупки. Минулої осені в найпопулярніших місцях компаніям-забудовникам їх доводилося коригувати двічі на місяць. Нарешті, якість будівництва та матеріалів тут очевидно вища, ніж на економічно блокованій півночі (хоча і там трапляються матеріали британського виробництва). Навіть у разі успішного об'єднання південна частина острова тепер дуже надовго залишиться більш розвиненою, з незрівнянно кращою інфраструктурою. Республіка Кіпр вже давно почала переходити від індивідуальних септиків до каналізації. До півночі ж ця мода дійде, мабуть, нескоро: для будь-якого бюджету це справа розорительна. Наздогнати багаторічний розрив турецькій півночі взагалі буде нелегко.
Саме населення Північного Кіпру - особливо молодь - зі зрозумілих причин усією душею теж хоче до Євросоюзу. І якщо 1 травня 2004 року Кіпр буде прийнятий до членів ЄС об'єднаним, то виграють усі. Гроші з усіляких єврофондів, розширення списку доступних пам'яток історії і, відповідно, сплеск інтересу туристів, зростання доходів від здачі житла в оренду. Тому потенційним покупцям варто стежити за новинами. Кожна хороша звістка зараз ще більше підхльостує ціни на землю та житло. Позначається «відкладений» попит з боку тих іноземців, кого досі мучили фобії, і не давала спати думка про озброєних людей по обидва боки «Зеленої лінії». І чим вище підніметься місцева «залізна завіса», даючи надію на повне вирішення проблеми, тим більше зароблять ті, хто встигне вкласти кошти до основних подій.