Метрополітен у Санкт-Петербурзі
Вхід у це місто коштує грошей. Одразу після входу пасажирів зустрічає ескалатор – «шосе», що рухається зі швидкістю близько трьох кілометрів на годину. Чи є схожість у міста-метро з Петербургом? Колись московський уряд хотів встановити плату за в'їзд до столиці, але пізніше від цієї ідеї відмовився. Середня швидкість руху магістралей, якими здійснюється в'їзд у місто, нерідко наближається до швидкості ескалатора.
При вході у вагон вранці або ввечері відчуваєш – ось вона, культурна столиця. Де ще можна зустріти стільки читаючих людей в одному місці? Далеко не кожен читальний зал може похвалитися такою наповненістю. Користуватися метрополітеном у Санкт-Петербурзі зручно і просто, достатньо просто порівняти схему метро нашого міста з московською – все досить прозоро. Тож переміщення у підземці приносить якщо не задоволення, то вже точно не дискомфорт.
Але з настанням години пік ситуація кардинально змінюється. При проектуванні вагонів навіть не могли припустити, скільки народу туди може поміститися! На кожній станції вагон, як консервна банка, набивається черговою порцією пасажирів. Люди, які читали книги та газети, відкладають це заняття. У такий час метро стає засобом самопізнання – можна дізнатися багато нового про себе, наступивши комусь на ногу або випадково штовхнувши.
Також прояснюється і культура оточуючих. Щойно у вагон заходить літня людина, та ще й з милицею, вся молодь на лавках моментально засинає. Таке покоління? Та ні, схоже, що справа не в цьому... Часто буває так, що поїзд смикнувся, хтось не зміг утриматися, і штовхнув або наступив на ногу. Молоді люди, в більшості випадків, вибачаються. Представники старшого покоління, навпаки, показуючи приклад культури та ввічливості, вдають, що нічого не сталося.
Де можна послухати музику, виконану наживо, без фонограми? Звісно ж, у метро! Безліч виконавців виступають як у переходах, так і у вагонах. Вхід на концерт безкоштовний, чайові вітаються.
У метрополітені можна купити все необхідне. Безліч торгових точок представлено у переходах: газетні кіоски, кафе і навіть аптеки. Іноді у вагонах метро проводяться спеціальні акції. Молодий чоловік з великими сумками заходить у вагон, озирається навколо і пропонує купити всіляку нісенітницю.
Щодня, спускаючись у метро, мешканці мегаполісу занурюються в це місто і проводять у ньому кілька годин. Щодня вони бачать у ньому одне й те саме. Незважаючи на всю своєрідність, життя там банальне і просте, і навіть у ньому є якась специфічна романтика.
_