Як стверджують соціологи бюлетеня «Євробарометр», зараз 66% громадян єврозони готові були б відмовитися від одноцентових монет, а 60% – ще й від двоцентових. Але для такого кардинального рішення однієї народної волі замало – потрібне ще й спільне рішення європейських валютних властей. Поки ж, незважаючи на дедалі міцніше з року в рік народне невдоволення, євроценти виживають, хоча в окремих країнах проти цієї дрібниці виступають майже всі громадяни. Так, наприклад, в Ірландії, Бельгії та Люксембурзі понад 80% мешканців виступають проти одноцентових монет, при цьому 74% люксембуржців і 73% бельгійців готові викинути з обігу і двоцентовики.
Ідеї про відмову від найменшої євродрібниці почали з'являтися ще до того, як з'явилися готівкові євро. У деяких країнах єврозони сама поява євроцентів була великим шоком для психіки покупців: в Італії та Греції, скажімо, більша частина населення просто вже не пам'ятала тих часів, коли їхні рідні ліри та драхми ділилися на дрібніші «частинки». Однак у 2002 році лише Фінляндія наважилася на радикальні заходи і одразу відмовилася від підрахунку одно- та двоцентових монеток.
За домовленістю між торговцями та організаціями покупців усі ціни в цій країні були одразу ж округлені і стали кратними п'яти центам. У результаті у Фінляндії монети в один і два євроценти швидко вийшли з повсякденного вжитку, а зараз фіни до дрібниці ставляться спокійніше за всіх – тут лише 39% громадян (мінімальний показник у єврозоні) вимагають відмови від одноцентовиків.
Найзапеклішими прихильниками відмови від дрібниці є, як і слід було очікувати, центральні банки країн зони євро. Вони досить швидко зіткнулися з поширеною в усьому світі ситуацією, коли витрати на виготовлення дрібних монеток вищі за їхню номінальну вартість. Так, зараз карбування одноцентовиків – заняття абсолютно збиткове, особливо з огляду на те, що ціни на метал зростають. Ще в серпні минулого року Центробанк ФРН – ключової країни єврозони – вкидав у ЗМІ ідею про відмову від дрібниці, але тоді ця новація не отримала розвитку. Більше того, на фінансистів-реформаторів образився роздрібний бізнес, оскільки відмова від одноцентових монет підривала одну з поширених торговельних стратегій.
Зараз на цінниках часто можна побачити суми на кшталт «5,99 євро», причому сума повних євро написана велико, а центове «довішування» – набагато дрібніше. При цьому в голові покупця відкладається, що товар коштує «п'ять євро з якоюсь дрібницею», хоча насправді – майже шість євро. Скасування дрібних монеток ускладнило б такі маніпуляції з психологією покупця.
До того ж Німеччина не найкраще місце для боротьби проти євродрібниці. До одно- та двоцентовиків німці ставляться краще, ніж будь-яка інша європейська нація (за винятком, звісно, фінів). У ФРН лише 44% населення недолюблюють монети в один цент, а 48% не люблять двоцентові монетки. Можливо, ще дається взнаки звичка громадян Німеччини до своїх історичних «повновагих» пфенігів: адже марка ще нещодавно була дуже дорогою валютою, яка в Західній Європі значно поступалася хіба що британському фунту стерлінгів.
Тим не менш минулого року принципове рішення вигнати дві найменші монетки ухвалили ще дві країни – Нідерланди та Бельгія. Тут вирішили піти фінським прикладом і перейти на округлення цін. У Нідерландах така практика почала застосовуватися вже з 1 вересня. Щоправда, вивести з обігу євродрібницю в Бенілюксі буде важче, ніж у Фінляндії: Суомі розташована на відшибі зони євро, і до євро фінського карбування домішується мало монет закордонного виробництва. А Бельгія та Нідерланди практично з усіх боків оточені євродержавами, які досі не наважилися відмовитися від дрібниці.
Втім, якщо судити з підрахунків «Євробарометра», то крім одно- та двоцентових монеток є й інші претенденти на вибуття з обігу. Наприклад, 19% мешканців єврозони з радістю відмовилися б і від п'ятицентовиків. Причому найбільше ця монетка не подобається італійцям (тут 40% виступили проти п'яти центів) і фінам (34%). А 6% європейців вважають, що їм не потрібна і найбільша монета номіналом у два євро.
Однак ті самі громадяни єврозони, які здебільшого вітають відмову від двох найменших монеток, дуже бояться можливих наслідків такого рішення. Річ у тім, що разом із цим має відбутися і округлення цін, і ніхто не сумнівається в тому, що змінювати цінники продавці будуть у вигідний для себе бік.
Європейці пам'ятають, що після переходу від національних валют до готівкового євро ціни в магазинах непомірно зросли, хоча передбачалося, що торговці просто перерахують франки, марки, песети та гульдени за офіційним курсом. Тож і від гіпотетичної відмови від дрібних монеток середньостатистичний європокупець нічого хорошого не чекає: 65% опитаних упевнені, що й від такої «суто технічної» реформи ціни поповзуть угору.
До речі, якщо вам у гаманець потраплять якісь рідкісні монети, не поспішайте їх викидати. Тому що навіть найменша дрібниця може коштувати хороших грошей, – про це вам скаже будь-який нумізмат. Так, на спеціалізованому сайті Coins.kiev.ua можна безкоштовно оцінити монети практично з усього світу, тут же вам допоможуть знайти й покупця. Наприклад, деякі золоті монети царської Росії, які ви могли отримати у спадок від своєї прабабусі, іноді оцінюються в сотні тисяч доларів. Але докладніше про те, скільки коштує саме ваша монета, вам підкажуть лише професійні оцінювачі.