Вільний тиждень випав несподівано. Я спитала себе чесно: чого тобі, мила, хочеться в цей момент твого нелегкого життя? Кохання? Пригод? Нових вражень? Відповідь мене спантеличила. Я відповіла «ні». Навіть кохання не хотілося. Хотілося сонця і стабільності - хоча б у погоді.
Раз у житті я вирішила порадитися з мамою. Навіть не для того, щоб отримати пораду, а тому що останні тридцять років я її безперервно засмучую. Мама, схоже, одразу пробачила мені всі засмучення. «Я знаю, що робити, - сказала вона рішуче. - Нам потрібна Арсіноя». За годину вона подзвонила мені сама: «Усе гаразд, Арсіноя на нас чекає. Їдемо прямо завтра». На моє запитання, що потрібно взяти з собою до цієї самої Арсіної, мама відповіла загадково: «Грошей побільше і все, що ти зазвичай береш із собою».
Коли до мене нарешті дійшло, що «Арсіноя» - зовсім не мамина подружка, а назва готелю в славному місті Лімасолі на славному острові Кіпрі, я просто померла зі сміху. Це що ж виходить? Я їду на Кіпр зі своєю власною мамою? Відсміявшись, я поміняла скромну, хоч і милу «Арсіною» на пафосний «Корал-Біч» і пішла розшукувати купальники.
Рибалки
Я прокинулася в нашому пафосному готелі в околицях зовсім не пафосного міста Пафоса, на березі улюбленої Медітерранії, серед життєрадісних синіх глечиків і з життєрадісним синім небом у вікні (жодної хмаринки! жодного натяку на дощ і багнюку!). І одразу відчула себе нестримно щасливою. «Гаразд, - вирішила я, - у таласо-центр піду завтра».
У саду, що спускався до води, я побачила маму. Вона пурхала серед пишних азалій, камелій і, певно, рододендронів, як юна метелик. «Знаєш, - сказала мама зніяковіло, - я сьогодні не піду в таласо-центр. Я тебе в садочку почекаю».
«Купатися! Купатися!» - закричала тут птиця-кукабара, тобто горлиця, зовсім як у дитячому моєму Криму. Ми спустилися до води і довго дивилися, як рибалки неспішно розплутують сіті біля різнобарвних човнів. Рибалки усміхалися і щось нам говорили, мабуть, кликали попливти з ними далеко-далеко, за моря й океани, у сусіднє село Пейя.
«А що це таке - таласотерапія?» - задумливо спитала мама. Я пояснила, як могла. Грецькою «таласо» - море, «терапія» - лікування. А все разом - лікування морським повітрям, водою, водоростями, гряззю і сіллю. «То, може, нам полікуватися?» - запропонувала мама. І ми ввійшли у воду, трохи не наступивши на маленького восьминога, і попливли через бухту до маяка, а рибалки дивилися нам услід і усміхалися.
Я дивилася на синє-синє небо, на далекі гори й відчувала, як втома стрімко йде на дно, поки море ніжно гойдає мене на долонях. Замість втоми в мене вливалося синє, як небо, щастя. Я бовталася на хвилях і думала всілякі дурниці: з чим римується море? Тільки зі словом «кохання». Море - amore, що може бути логічнішим?... Може, тому людям тут цікаво. А ще я думала, що першою таласотерапію спробувала на собі Афродіта, яка вийшла з морських хвиль тут неподалік.
Христодулос
Наступного ранку я рішуче попрямувала до Центру краси та здоров'я. Масштаби оздоровчих програм привели мене в стан витязя на роздоріжжі. Я почала обирати з щедрого списку, однак велика кількість слів, у сенс яких я неспроможна була вникнути, повергло мене в легку паніку. Тут пропонувалися рефлексотерапія, ароматерапія, таласотерапія, програми Thalgo body firming, Ahava body firming, Spa Thalgo і Spa Ahava, Aromatherapy Essential Face Care, курс омолодження, тиждень краси, антистрес, підняття тонусу, моделювання обличчя, обгортання з морською гряззю, сіллю та ефірними оліями, підводний масаж, пілінг тіла, гідротерапія з водоростями, розслаблювальний масаж...
Я з ганьбою ретирувалася. «Так, тут є над чим подумати», - протягла мама, дивлячись у пухкий буклет Центру. Думати не хотілося. Ми вирішили відкласти цю складну справу на вечір і вирушили до Пафоса, на ринок, по фрукти.
Непідготовленим людям не можна ходити на пафоський ринок. Мама ледь не знепритомніла при вигляді місцевих апельсинів завбільшки з дитячу голову, купила гору полуниці й зникла в крамничці з мереживом із села Левкара. Я спокійно вирушила на екскурсію Верхнім містом, яке називається Ктіма. Я встигла обійти вузькі вулиці старого міста, зазирнути в етнографічний музей Іліадіса, палац єпископа, Візантійський музей, у церкви Феодора і Кендея, прогулятися площею 28 Жовтня, осяяною фіолетовими квітами джакаранди, і випити ароматної кіпрської кави. Коли я повернулася на ринок, мама вже вибрала вишиту скатертину й перебувала в стані ейфорії.
Після обіду ми заблукали. Тобто спочатку ми просто спустилися на ліфті на нижню вулицю, а потім почали з'ясовувати, де ми перебуваємо. Гарний джентльмен у строгому костюмі, що стояв біля красивого джипа, звернувся до нас російською. Він чинно відрекомендувався, витяг візитівку, пояснив наші топографічні помилки, запропонував підвезти до готелю, поїхати пообідати, випити кави. «Я вчу російську мову, - пояснив Христодулос. - Хотілося б попрактикуватися».
Моя строга, як костюм, мама відкинула всі його непристойні пропозиції та чемно попрощалася. Я покірно закрокувала вслід за нею до автобусної зупинки, проклинаючи дешевизну кіпрських фруктів і мамину незговірливість.
Ми закладали черговий віраж, коли поруч пригальмував гарний джип. За хвилину ми вже мчали в бік Корал-Бей. Христодулос чемно розмовляв, ретельно добираючи слова, і вів машину сильно пересіченою місцевістю, ігноруючи асфальтоване шосе.
Весь вечір ми практикували російську мову, перетікаючи з бару в бар і обростаючи друзями Христодулоса. Пухкий буклет Центру краси та здоров'я залишився лежати в авосьці з апельсинами. А ми черпали красу й здоров'я в основному з келихів із вином. Хоча винотерапія - це, здається, десь у Франції...
Танцюрист
Вранці ми відпочивали від говірких кіпріотів, лежали на пляжі, їли полуницю та читали про всі ці пілінги й ванни. При уважному розгляді очі зовсім розбіглися. Хотілося спробувати одразу все. Тим більше що всі без винятку оздоровчі програми були напрочуд приємними, дієвими та абсолютно необхідними організму.
Ми серйозно обговорювали переваги програми антистрес перед відновлювальною. Розмірковували, що важливіше - помолодшати чи збадьоритися, а може, навпаки, розслабитися. Дуже сподобався нам курс «Секрет Афродіти».
Загалом, день пролетів непомітно. Увечері напрочуд свіжа й бадьора без усякої таласотерапії мама заявила, що хоче розважитися. «Як саме?» - обережно запитала я. «У кіпрському дусі», - уточнила мама.
Якщо чесно, цього вечора в нашому готелі якраз влаштовували якісь розважальні штуки - чи то кіпрські ночі, чи то грецькі. Якщо чесно, я цю самодіяльність погано переношу. Тому я не стала привертати мамину увагу до яскравого плаката в лобі, а швиденько потягла її в місто. Але мій маневр не вдався. На найтихішій пафосській вулиці моя мама вгледіла заклад із вивіскою: «Таверна. Мезедес. Сувлакі. Жива музика. Танці. Кіпрські вечори».
Я сіла спиною до танців. Коли програма закінчилася, я вже покінчила з мезедес і взялася за сувлакі. Глиняний глечик був наполовину повний, життя прекрасне, а їжа чудова. Музиканти все мучили свої скрипочки. Ось якийсь хлопець не витримав, піднявся з-за столу й почав танцювати сам із собою. Танцював він підозріло вправно, а потім узяв зубами стілець і почав із ним кружляти. Раптом хлопець підлетів до мене й схопив на руки. Я й ойкнути не встигла, тільки виделка цокнула об тарілку.
Ніколи в своєму житті я не намагалася займатися акробатикою. І даремно! Усе-таки цього треба вчитися. Я злітала під стелю, закручувалася в спіраль, зав'язувалася вузлом. «Відпусти мене зараз же!» - шипіла я, пролітаючи повз його вухо. «У тебе чудово виходить!» - шепотів він, закидаючи мене за голову. Нарешті він посадив мене на порожній стіл, узяв його зубами за край і підняв разом зі мною. Зал застогнав від захвату, а я стукнулася головою об люстру.
Усе-таки мені вдалося втекти. Тоді спритний чоловік вихопив з-за столу мою маму й почав виробляти з нею майже такі самі трюки. Я навіть злякалася. Господи! Він же не знає, що в неї тиск! Стенокардія! Варикозне розширення вен! Зміщення дисків хребта! Атеросклероз! Слабкий імунітет! Гіподинамія та ще сто хвороб. Мама повернулася рум'яна, як матрьошка, з сяючими очима.
Коли він наблизився знову, я вчепилася в стілець. Він утомлено опустився поруч, налив собі вина: «Я щовечора працюю в трьох ресторанах. Цей на сьогодні останній. Ви, дівчата, здорово танцюєте. Давайте, махнемо зараз на дискотеку?»
Тут дзенькнула мамина виделка.
Міфічна таласотерапія
Я відчувала, що за цей тиждень помолодшала на сто років, забула про скрипучий хребет і про хворе коліно, не кажучи вже про душу. Безсоння розтануло над горами Троодос, слово «стрес» перестало бути рідним і зрозумілим, зате почуття загострилися. І весь час мені здавалося, що справа не лише в кліматі. Здавалося, що це пустує богиня Афродіта, корінна кіпріотка.
Що й казати, на острові Кіпр усе круто замішано на античності, на міфології, на еллінських славних традиціях. У ресторані готелю усміхаються офіціантки Кассандра, Хлоя та Андромаха, покоївка Даная приходить застилати ліжко, веселий хлопець Ікарій змішує в барі коктейлі. Хто його знає, чи не правнук він Ікара, чи не син Діоніса? І хто вгадає його вік? Навіть безпристрасна статистика свідчить: середня тривалість життя на Кіпрі вища, ніж в усіх інших європейських країнах. А клімат Кіпру вважається одним із найздоровіших у світі. Що вже казати про схильні до емоцій людські істоти, здатні вмить одухотворити й прикрасити дійсність, вигадати легенди й міфи, рецепти й прикмети!
У прикмети на Кіпрі вірять свято. Наприклад, місце народження Афродіти вважають чарівним: кожна жінка, яка скупається біля скелі Петра-ту-Роміу, здобуває вічну молодість і красу. І Купальню Афродіти теж шанують. Вона знаходиться неподалік від Поліса, на півострові Акамас. Там зі скелі б'є прохолодне джерело, а над водою нависають гілки дерев. Кажуть, одного разу купальну Афродіту тут виявив син Тесея Акамант - відомий ловелас. Відтоді дівчата всіх національностей і віків купаються в цьому місці, щоб здобути щастя в коханні. Від купальні стежка веде вглиб півострова до Фонтана Амороза. Насправді це зовсім не фонтан. Це струмок, до якого дівчата приводять своїх коханих. Хто зробить зі струмка хоча б один ковток, назавжди закохається.
Однак ми з мамою до Купальні не поїхали й зі струмка пити не стали. Обмежилися купанням у нашій чудовій Кораловій бухті.
Удома я стала на ваги - мінус три. Подивилася в дзеркало - мінус десять. Піднялася сходами - і не згадала про хворе коліно. Заснула, як немовля. І тоді я дала собі обіцянку: наступного разу, коли буду на Кіпрі, обов'язково піду в Центр краси й візьму собі якусь програму. Омолодження там чи схуднення. У мене ще є час, щоб вивчити буклет, який лежить тепер на почесному місці, в узголів'ї ліжка.