Як це буває
Напевно, пасткам для туристів стільки ж років, скільки самому туризму. Суть цього явища полягає в тому, щоб заманити туриста туди, звідки він деякий час не зможе вибратися, і обібрати до нитки. Способів для цього - безліч. Вони ґрунтуються на тому, що турист, по-перше, - істота допитлива, легко піддається впливу реклами та вмовлянням задля можливості побачити щось цікаве. По-друге, турист теж людина, він завжди хоче їсти, пити та купувати сувеніри.
Оскільки турист - це людина, яка подорожує, він через обставини постійно потрапляє в такі місця. Візьмімо хоча б аеропорт - чим не пастка? Навіть якщо чашка кави в аеропорту коштує вдесятеро дорожче, ніж на вулиці, її все одно куплять. І бутерброд куплять. Бо їсти хочеться! Із залізничного вокзалу можна вийти в пошуках їжі, тому що він у місті. А з аеропорту йти нікуди!
Друга ідеальна пастка - корабель. Ось де можна задирати ціни на їжу та питво до стелі, а коктейлі розбавляти до стану лимонаду! Клубний готель посеред дикого берега - теж непогана пастка. Кафе на дикому пляжі. Парк розваг. Та багато чого ще можна додати до цього ряду!
Найздирницькі пастки - це ті магазини, до яких туристів завозять гіди під час екскурсій. Ювелірні майстерні та крокодилові ферми в Таїланді, папірусні фабрики в Єгипті та килимові в Тунісі, магазини дублянок у Туреччині та хутряних шуб у Греції. Спробуйте не купити в Кайруані килим, коли ви туди спочатку пів дня їхали, а потім годину слухали, який він унікальний і при цьому напрочуд дешевий! Тільки потім ви дізнаєтесь, що у звичайній крамниці всі ці унікальні вироби коштують утричі менше, але килим уже буде запакований. Тому краще вже замовити килим у спеціалізованому інтернет-магазині http://www.carpetcenter.ru/, ніж тягнути дорогущу покупку з-за кордону.
Навіть у європейських країнах розставлені такі пастки: музей Сваровскі, паризький Музей парфумів, володіння Фрагонара на Лазурному березі, штучні перлинки на Мальорці. Найневинніші з цих нав'язаних екскурсій - іспанські винні погреби-бодеги з дегустацією. Там хоч необхідну річ купуєш, не кажучи вже про задоволення від самої дегустації!
Марафонська гробниця
Один із різновидів туристичної пастки - заздалегідь оплачені екскурсії. У своєму місті ви купуєте екскурсію до Британського музею чи того ж Музею парфумів і лише в Лондоні чи Парижі дізнаєтесь, що вхід туди безкоштовний, а прогулянка від готелю займає десять хвилин.
Інші пастки ґрунтуються на любові туриста до пам'яток. Головне, щоб їхні назви звучали переконливо. Наприклад, Марафонська гробниця: хто встоїть перед спокусою побачити таку легендарну штуку на власні очі? Всі ми колись знали зі шкільного підручника з історії про давнього воїна, який у 490 році до н. е. добіг від місця битви в Марафоні до Афін, щоб сповістити про перемогу над персами. Довірливі туристи тягнуться до легенди, беруть машину, а то й таксі, або пішки бредуть по грецькій спеці, купують квитки, входять до музею просто неба... І що ж там бачать? Великий круглий пагорб, зарослий полином і вигорілим на сонці пирієм. Кілька курей із кудкудаканням розлітаються з-під ніг. Десь за парканом бекає коза.
Не краще буває в Єгипті: купуєш за $30 пірнання на «найкрасивішому рифі». Сідаєш в автобус. Автобус довго їздить по готелях і забирає охочих пониряти. Потім привозить їх на пристань. Усі сідають на катер і хвилин п'ятнадцять пливуть морем. Потім вас висаджують на берег біля понтона, звідки зручно пірнати. Ви піднімаєте очі й бачите, що перебуваєте на території сусіднього готелю, до цього самого понтона могли дійти пішки й абсолютно безкоштовно! Не кажучи вже про те, що у вашому готелі корали анітрохи не гірші.
Кедрова долина
Деякі пастки для туристів не продаються. Їх місцеві жителі надають безкоштовно або з необачності, або з любові до мистецтва. Їм самим так подобається це місце, що вони хочуть показати його всім гостям.
Ось, наприклад, відпочиваєте ви на Кіпрі. Вам добре. Ви розслаблені та щасливі. І тут виникає Кедрова долина. Виявляється, у долині на вас чекає приголомшливий краєвид і приголомшливе повітря: там росте 40 тис. кіпрських кедрів - найкедровіших кедрів у світі. І ви берете машину й їдете.
До лісництва «Ставрос Псокас» усе складається добре: приємна дорога, чудові краєвиди, прохолодний вітерець. Від лісництва ви звертаєте за вказівником і опиняєтеся на путівці завширшки з вашу малолітражку, який серпантином в'ється по краю прірви. Об'їхати каміння, що лежить на дорозі, немає жодної можливості. Милуватися краєвидами може лише пасажир. Зустрічні джипи змушують вас до маневрів, гідних каскадерів. Наберіться терпіння: у цій наближеній до бойової обстановці вам доведеться їхати близько двадцяти кілометрів.
Через дві години ви спускаєтеся у вузький простір між двома гребенями й бачите великий щит із написом: «Кедрова долина». Біля напису є галявина, де можна поставити машину, і лавочка. Ви сідаєте на лавочку, дивитеся на гори Троодос і Пафоський ліс і болісно розмірковуєте: чим ця долина відрізняється від двадцяти попередніх і що в ній такого особливого. Не знайшовши відповіді на це питання, ви сідаєте в машину й їдете далі. Уперед до дороги на Кіккос або назад до лісництва - неважливо. Вам доведеться подолати ті ж двадцять кілометрів по тому ж серпантину без покриття. Тому що ви - у пастці для допитливих туристів.