Всі бауляйтери на берлінських будівництвах відмовлятимуться як один від усіх нелегалів через величезний штраф, покладений їм у разі викриття «чорноробів» на підвідомчому їм об'єкті
Добиратися до місця призначення бажано автобусом – благо зараз вони ходять до Німеччини практично з усіх великих міст України. Менш комфортно, ніж поїздом, але набагато швидше і дешевше, а головне – безпечніше. Поїзд «Київ – Берлін» у Варшаві з якихось причин затримується на пару годин. Причому не на вокзалі, а в якомусь відстійнику, що дає можливість деяким несвідомим громадянам ходити по вагонах, просячи милостиню у валюті, помахуючи чимось, схожим на зброю.
ПОШУК ЖИТЛА
Насамперед, одразу після прибуття до столиці Німеччини, ви повинні швидко знайти найближчу станцію метро (на щастя, вона знаходиться всього за два квартали від Центрального автовокзалу) і купити там щотижневу газету «Русский Берлин». Пізніше ви зможете прочитати її повністю, але спершу потрібно швидко відшукати оголошення про здачу житла в найм і встигнути засвітла обдзвонити їх усі. Пам'ятайте, що автобуси, як правило, прибувають до Берліна ввечері, а ночувати на вокзалі у німців не прийнято. У разі невдачі з орендою житла того ж дня ви можете переночувати пару разів в одному з нічліжок (задоволення в 10 марок), адреси та телефони яких також є в газеті. До речі, вам доведеться купити телефонну картку або розміняти свої паперові гроші на монети для телефону-автомата, а для цього вам уже знадобиться знання елементарних німецьких фраз, хоча цілком зійдуть і англійські. І взагалі, для успішних пошуків роботи, та й для життя як такого знання хоча б найпростіших форм спілкування німецькою просто необхідні. Повірте, знання мови відіграє величезну роль, якщо не вирішальну. Тому перед від'їздом бажано добросовісно проштудіювати німецький розмовник або згадати давно забуту шкільну програму.
Але повернемося до житла. В принципі, зняти квартиру можна. Але складно. І якщо на термін дії вашої візи це особливих труднощів не складе, то після закінчення оного дане питання доставить вам масу проблем. Справа в тому, що вам належить шукати не просто квартиру, а сусідів, які лояльно ставилися б до вас, як до росіянина – тому що багато німців ніяк не можуть розлучитися з думкою про своє «божественне» походження, і всіх «не німців» вважають людьми другого сорту. Не забувайте, що вже перший день прострочення вашої візи автоматично переводить вас у розряд злочинців, і хороші стосунки з сусідами вам ще ой як знадобляться! Адже достатньо лише одного дзвінка чимось вами невдоволених сусідів у поліцію, і вже за півгодини вам нададуть зовсім інше житло – з ґратами на вікнах.
«Безпечні» квартири – це величезна цінність, і вони, як правило, передаються у спадок від одного нелегала до іншого. І якщо ви випадково натрапите на одну з таких квартир, вважайте, що вам крупно пощастило. А дізнатися ступінь «безпеки» квартири дуже просто – якщо господар просить вас не говорити в під'їзді російською, не приводити гостей і нікому не відчиняти двері, або проживаючий там квартирант-нелегал озирається на кожен сторонній звук і говорить зниженим тоном – квартира «небезпечна». Знімати таку квартиру безглуздо вдвічі – крім того, що існує небезпека вашої зустрічі з поліцією, ви можете в результаті цієї зустрічі втратити від 500 до 700 марок у вигляді оплати за квартиру на місяць вперед. Це – мінімальні ціни в «російських» районах Східного Берліна – наприклад, Marzahn, Hohen-Scon-Hausen, Ahrensfelde. І буде дуже прикро, якщо ви до того моменту не встигнете заробити жодної копійки. А це, на жаль, цілком реально.
Є ще один варіант оренди житла: можна спробувати зняти кімнатку в передмісті Берліна за 300-400 марок у приватному секторі. Найбільше для цього підходять райони Hellers-Dorf, Dahlwitz-Hoppegarten, Neuenhagen. Але це ви зможете зробити, вже трохи освоївшись у місті, через місяць-другий. І то – тільки через знайомих – німців, з якими ви встигнете познайомитися в процесі роботи та її пошуків. До речі, у приватному секторі, якщо пощастить, ви можете навіть знайти пристойну роботу, але про це потім. Єдиний недолік такого житла – його віддаленість від центру міста, і на роботу – скажімо, в районі Warshcauer Strasse – вам доведеться добиратися близько двох годин і більше.
Ще одна, досить важлива вимога до квартири – вона має належати німцю! У жодному разі не росіянину (хоча б і з німецьким паспортом). Росіяни (під «росіянами» ми з вами розуміємо всіх вихідців з країн СНД) мають унікальну здатність – взяти гроші за житло, а через день вимагати звільнення квартири, будучи цілком упевненими, що в поліцію квартирант не побіжить – віза ж уже прострочена... Звичайно, не всі наші колишні співвітчизники настільки ненадійні, але повірте – з німцями проблем набагато менше. Виробляти такі штуки їм, імовірно, не дозволяє менталітет.
Існує також практика зйому квартири в складчину – втрьох або вчотирьох – це обійдеться дешевше. Але цей варіант підійде тільки тим, хто їде на заробітки не поодинці.
ПОШУК РОБОТИ
Існує незліченна безліч варіантів пошуку роботи, і майже кожен з них оригінальний. Зупинимося на трьох, найбільш відомих і простих.
Перший полягає в тому, що ви починаєте обходити всі, що трапляються вам на очі, великі й малі будівництва і, побачивши вдалині баштовий або мостовий кран, прямуєте туди. Зробивши обличчя «цеглою», з легким смутком у погляді запитуєте першого-ліпшого робітника про наявність роботи для вас на цьому об'єкті. Якщо вам у відповідь лунає тиша – не впадайте у відчай, а краще спробуйте цій людині поставити те саме запитання російською. В одному випадку з десяти (а саме такий відсоток нелегальних робітників, за даними поліції, працює на будівництвах Берліна) вам можуть відповісти російською. Що просто чудово – вам не складе труднощів дізнатися максимум інформації про це будівництво і, крім того, ви майже завжди отримаєте нового знайомого, а це вам у майбутньому може дуже стати в пригоді. До речі кажучи, знайомствами в середовищі нелегалів дуже дорожать – це вигідно, насамперед, економічно – адже ви будете завжди в курсі розцінок на роботу та житло, а також наявності цих роботи та житла.
Якщо ж вам відповіли польською або югославською – теж не біда. Слово «робота» вони розуміють так само добре, як і російський мат – так що поспілкуєтеся без особливих проблем, хоча для цього й доведеться активно використовувати жестикуляцію. Важливе зауваження: намагайтеся для цієї розмови вибирати робітника бруднішого – майже напевно це буде брат-слов'янин. Саме на такі роботи – брудні та важкі – наших туди й беруть.
Але якщо вам відповіли німецькою, то, перекинувшись парою-трійкою фраз і, усвідомивши, що тут вам «ловити нічого», вирушайте на пошуки все того ж брудного чоловічка, прислухаючись при цьому до розмов робітників – дивись, та й почуєте рідну мову. І ще: не намагайтеся заговорювати з німцями, ззовні схожими на начальників (як правило, такими вони і є) без візи в паспорті. Це загрожує вам висилкою з країни (як мінімум), або великим штрафом (аж ніяк не в гривнях) за пошуки роботи без відповідних документів (як максимум).
Кілька слів про одяг. Він не повинен впадати в очі. Джинси, футболка та кросівки підійдуть для цього походу набагато краще, ніж спортивний костюм, розфарбований під національний прапор України. І справа тут зовсім не у відсутності в автора почуття патріотизму, а в елементарному маскуванні. Чим непоказніше ви будете виглядати, тим менше у вас шансів бути виведеними з території будівництва як сторонній. Нікому не хочеться відповідати за ваші травми, тому при вході на подібний об'єкт висять таблички з до болю знайомим текстом «Стороннім вхід заборонено!», – правда німецькою мовою.
Другий спосіб пошуку роботи не менш ефективний, але передбачає гарне знання німецької мови. Це теж «вільне полювання», тільки ведеться воно не на великих будівництвах, а в приватному секторі. Взагалі-то в Німеччині практично будь-яке будівництво – приватне, але в даному випадку мається на увазі сектор будівництва, що охоплює тільки невеликі (за німецькими мірками) приватні будинки, – в основному, в передмісті або в районах, дещо віддалених від центру міста. Тут все трохи складніше.
По-перше, знайти таке будівництво набагато складніше, оскільки великі багатоповерхові будівництва в Берліні трапляються трохи рідше за автобусні зупинки, а от у приватному секторі – трохи частіше за зупинки S-Bahn (електрички). І, по-друге, якщо ви тут і зустрінете якогось росіянина, то розмови у вас не вийде – він просто не захоче втрачати своє місце за рахунок вас. Вам доведеться спілкуватися безпосередньо з господарем будинку, а це не завжди безпечно – можливий результат подібної розмови описаний вище. Але якщо вам все ж таки пощастить знайти роботу «на дому», то вважайте, що вам неймовірно пощастило – тут і навантаження менші, ніж на великих будівництвах, і іноді годують обідом (дуже рясно), а якщо у вас з господарем склалися дружні стосунки, то безкоштовне пиво протягом робочого дня вам забезпечено. Ну а якщо господар будинку жіночої статі, то тут уже все залежить від вас – не виключено, що через якийсь час ви вже самі як господар (чоловік господині) будете наймати своїх побратимів. Як кажуть: «Кожному – своє».
Ну і третій спосіб пошуку – газета, точніше – ваше оголошення про пошук роботи. Щоправда, для цього необхідно мати телефон. І бажано мобільний. На відміну від України в Німеччині з цим немає жодних проблем – трубка з карткою на 20-200 хвилин розмови (залежно від часу доби) коштує від 90 марок. Згодом вам доведеться лише поповнювати рахунок вашого телефонного номера купівлею чергової картки вартістю 25-50 марок. За вхідні дзвінки ви не платите жодного пфеніга. Крім телефону вам, природно, потрібно буде оплатити рахунок за оголошення в газеті (у «Русском Берлине» це близько 50 марок), але можна скористатися і купоном безкоштовного оголошення.
У цьому варіанті пошуку є одне «але»: через цю газету вас знайде тільки російськомовний роботодавець, а це загрожує невиплатою зарплати (таке трапляється нерідко). А якщо пощастить, і ви отримаєте роботу у «нового росіянина», який вирішив відремонтувати квартирку площею в 200-300 квадратних метрів для своєї донечки, яка навчається десь в університеті Гумбольдта, то знайте – це «Клондайк». Але таких щасливчиків одиниці...
Однак слід мати на увазі, що всі вищеописані способи не приносять миттєвого результату – ви можете витратити на пошуки роботи не один тиждень, а то й місяць. При цьому свої гроші ви будете витрачати на харчування, оплату житла та транспорту. Останнє слід дотримуватися неухильно – і тоді ви на сто відсотків захищені від перевірки документів, які на той момент вже можуть бути і недійсними. До речі, проїзний на всі види транспорту (крім таксі, зрозуміло) обійдеться вам майже вдвічі дешевше разових абонементів, а саме – в 100 німецьких марок.
РОБОТА
Робота на будівництвах Берліна, як правило, сезонна. Триває цей сезон з березня до початку грудня. Крім того, перед Новим Роком на будівництвах частішають облави – у тамтешніх поліцейських теж існує горезвісний «план» боротьби з нелегалами, а де є план, там завжди є аврал наприкінці кварталу.
У середньому німці та «юги» платять нелегалам по 8-12 марок на годину. Є найрідкісніші випадки оплати і по 17-20 марок, але це для спеціалістів екстракласу, а для того, щоб зарекомендувати себе в такій якості, може знадобитися цілий рік і дійсно «золоті» руки. При цьому завжди існує небезпека появи на «вашому» будівництві людини з більш високою кваліфікацією, згідної на меншу оплату. Напевно, не варто говорити, що в цьому випадку ви автоматично втрачаєте своє місце, нічого не вдієш – такі закони «загниваючого» капіталістичного світу. Цим у них стимулюється прагнення до постійного самовдосконалення.
Насамперед, ви повинні бути готові «вкалувати» по 10-14 годин на добу, а іноді й більше. Крім того, ви повинні весь цей час створювати якусь подобу посмішки на своєму обличчі, в іншому випадку роботодавець вибере на ваше місце більш «задоволену» роботою людину, а таких бажаючих у нього – хоч греблю гати. Є з чого вибрати, повірте! Плюс до цього ви повинні вміти пристосовуватися до умов праці (вірніше – до відсутності таких), як-от: душ після роботи, перекури (а це взагалі заборонено для росіян – тільки на ходу!), і тому подібним «приємним» дрібницям.
Заради справедливості слід зауважити, що подібні утиски меншою мірою стосуються роботи в приватному секторі. І ще ви повинні бути готові до того, що вам за цілий місяць каторжної праці можуть і не заплатити, і нікуди ви не дінетеся, а просто помахаєте своїм грошенятам ручкою... Особливо такою формою оплати праці «страждають» югославські пророби, тому з ними потрібно домовлятися про щотижневу оплату. Якщо ж «юг» наполягає на щомісячній оплаті – будьте впевнені – він вас «кине».
Всі бауляйтери (керуючі на будівництвах) відмовлятимуться як один від усіх нелегалів через величезний штраф, покладений їм у разі викриття «чорноробів» на підвідомчому їм об'єкті (десь близько 100.000 марок). У приватному секторі поліція так само не вітає залучення нелегалів до робіт, тільки штраф там менший – близько 40.000 марок. Ну а для вас це покарання і зовсім символічне: або в'язниця, або – на батьківщину, але останнє більш імовірне. Та й штраф накладуть «копійчаний» – 1-2 тисячі марок. На додаток до цього в офіційному порядку попросять вас не радувати своєю присутністю їхню країну протягом наступних кількох років. А якщо ви все ж таки наважитеся на «турпоїздку», то вам уже напевно нададуть «номер» в готелі з внутрішнім двориком для прогулянок по колу...
І наостанок маленьке, але дуже суттєве зауваження: все описане вище стосується тільки людей, які мають відмінне здоров'я, тому що хворіти в Німеччині категорично заборонено! А пояснюється ця заборона цілком тривіально – цінами на медпослуги. Наприклад, мікроскопічна пломба в зубі обійдеться вам у 100, а складна, з видаленням нерва – до 800 марок. А вилучення дрібного камінця з ока (звичайна травма на будівництві) з наступними процедурами лікування протягом 3-4 днів потягне вже на 1.000 марок. І це при тому, що вам пощастить знайти лікаря, який погодиться лікувати вас без медичної страховки. Можна, звичайно, скористатися послугами Червоного Хреста, але в цьому випадку ризик «засвітитися» набагато більший, ніж, якби ви пішли зі знайомим німцем (або колишнім росіянином, що ще краще) до його знайомого лікаря. Тож міцного вам здоров'я!
ПІСЛЯМОВА
На жаль, газетна стаття не може вмістити в себе опис усіх «підводних каменів», на які доведеться натрапити утлому суденцю нелегального буття в Берліні. Подібний опис займе не одну шпальту. Але основне уявлення про нелегку долю нелегалів ви все ж отримали. Якщо ж ви після прочитання цієї статті все ж таки наважитеся випробувати долю, то вам можна сміливо ставити пам'ятник за життя або, на крайній випадок, вручити орден «За відвагу». Бо, як кажуть у прислів'ї: «Якщо Бог хоче покарати людину – він робить її нелегалом».
ВІД РЕДАКЦІЇ: Автор зовсім не намагався створити «керівництво до дії». Аж ніяк. Ця стаття – радше антиреклама подібного роду трудової діяльності, з елементами допомоги тим, кому в ситуації, що склалася в нашій країні на ринку праці, не залишається іншого виходу. Втім, не слід забувати і найвеличніший вислів усіх часів і народів: «Добре там, де нас немає»...
Андрій ЄВДОКИМОВ.
Спеціально для «Заграниці».