Відразу зауважимо, що non-domiciles можуть проводити на Туманному Альбіоні левову частку свого часу і навіть мати британський паспорт. Їхній статус визначається тим, що вони або народилися в іншій країні, або мають батька, який жив за кордоном у момент їхнього народження. Для отримання цього статусу достатньо показати квитки, що свідчать про регулярні польоти на батьківщину, і довести намір колись повернутися туди назавжди.
Серед non-domiciles є й дуже заможні люди, включаючи членів щорічно публікованого журналом Forbes списку перших багатіїв планети. Досить назвати імена індійця Лакшмі Міталя, росіянина Романа Абрамовича, шведа Ханса Раузинга, єгиптянина Мухаммеда аль-Файєда. Всього, до речі, в Лондоні живуть 23 мільярдери такого масштабу.
Non-domiciles мають одну істотну перевагу – вони платять прибутковий податок лише з доходів, отриманих на британській території. При цьому гроші, зароблені за кордоном, переводити до Великобританії можна. А для того щоб вони не оподатковувалися, їх потрібно оформляти у вигляді капіталу. При цьому замість належних 40% платяться сущі копійки. За оцінками фахівців, завдяки non-domiciles скарбниця щорічно втрачає як мінімум 1 млрд фунтів. І, треба сказати, що цією привабливою лазівкою в податковому законодавстві Великобританії користуються всі, кому не лінь. З 400 багатіїв, які заробляють більше 10 млн фунтів стерлінгів на рік, тільки кожен шостий платить прибутковий податок. Лондон не є податковою Меккою лише для багатих американців, які, згідно із законодавством своєї країни, платять податки з усіх заробітків, незалежно від місця проживання.
У 2005 році у Великобританії було зареєстровано 112 тис. non-domiciles. Цифра порівнянна з населенням таких відомих податкових притулків, як Монако, Андорра та Ліхтенштейн, разом узятих. Не випадково у квітні цього року МВФ назвав Лондон і Бермуди головними на планеті офшорними зонами.
Звісно, простих британців таке становище не влаштовує. Вимоги скасувати закон про non-domiciles, прийнятий ще в 1799 році, чути все частіше. Працюючи міністром фінансів, сам Гордон Браун у 2002 році розпорядився підготувати доповідь на цю тему. Однак опублікований він так і не був, і взагалі це питання незабаром замовчали. Міністри-лейбористи не поспішають скасовувати податкові пільги, побоюючись, що Великобританія втратить привабливість для багатих іноземців і ті поїдуть зі своїми мільярдами в Монако чи Швейцарію.
Але багато хто вважає, що закривати цю податкову лазівку вже пізно. Адже Лондон і вся британська економіка ґрунтовно «підсіли» на супербагатих іноземців. В принципі консерватори пропонують non-domiciles вибір: платити податки, як усі британці, або зберегти свій статус, але при цьому віддавати щороку бюджету країни перебування 25 тис. фунтів стерлінгів. За їхніми оцінками, на Туманному Альбіоні зараз налічується від 150 до 200 тис. non-domiciles. Навіть з урахуванням того, що платитимуть не всі, на рік новий збір дасть приблизно 3,5 млрд фунтів стерлінгів.
Звісно, для Міталя чи Абрамовича 25 тис. – дрібниця, але десятки тисяч кваліфікованих спеціалістів, які живуть і працюють у Великобританії, опиняться перед нелегким вибором. Не у багатьох знайдуться за кордоном капітали, з яких буде сенс платити податок. Тому вже зараз тисячі іноземців їдуть. Наприклад, до Швейцарії, де завидна позиція «податкових втікачів», як їх там називають, поки непохитна.
Але й Швейцарську Конфедерацію нещодавно сколихнув скандал, у центрі якого опинився один із найбагатших «втікачів». Багаторазовий чемпіон світу в автоперегонах Міхаель Шумахер ховається тут від високих німецьких податків з 1996 року. Легенда «Формули-1» навіть зареєструвався... на біржі безробітних, скориставшись місцевим законом, що забороняє перегони на автомобілях і дозволяє йому вважатися особою без постійного доходу. Звісно, головна мета Шумахера – ще більше заощадити на податках. Цього разу – на нерухомості. Екс-чемпіон побудував на березі Женевського озера будинок вартістю не менше €50 млн! Як зазначали швейцарські газети, він намагався економити на всьому і навіть найняв будівельників зі Східної Європи, яким платив копійки. Не забув, звісно, Міхаель Шумахер і про власний спортивний центр. Він складається з тренажерного залу, великого джакузі, сауни з парною, солярію та басейну. Неподалік від замку споруджено вертолітний майданчик і автозаправну станцію (все це власність Шумахера). Новосілля одного з найбагатших спортсменів світу, який отримує допомогу з безробіття, переповнило чашу терпіння швейцарців. Два роки тому соціал-демократи вже намагалися провести поправки до податкового законодавства, що позбавляють закордонних багатіїв привілеїв. Тоді в них, правда, нічого не вийшло. І ось на початку цього року поправку «проти Шумахера» знову внесли на розгляд до парламенту. Щоправда, парламентарі відклали це питання на півроку і досі до нього не поверталися.
Сергій ЛАВІНОВ.
Нові Известия