По суті, йдеться про т.зв. «відмовників», «чорний список» яких визначили для себе американські імміграційні власті. Оскільки законодавчо встановлених підстав для таких заборон досить багато, сьогодні ми зупинимося лише на тих з них, які, на нашу думку, трапляються найчастіше – щось на кшталт бліц-вступу в типові помилки непідготовленого візошукача.
Законодавчо встановлені підстави для перманентних відмов і заборони на в'їзд до Америки поділені на 10 груп, які, у свою чергу, мають докладні категорії та підкатегорії з недвозначним тлумаченням. Незважаючи на часом уявний суто суб'єктивний підхід співробітників консульського відділу, у процесі розгляду заяв на візи всі без винятку відмови мають якусь, хай навіть формальну, мотивовану підставу. І доти, доки не буде визначено причину відмови та вирішено чи прояснено пов'язану з нею проблему, заборона на отримання візи буде, так би мовити, активованою.
Серед найбільш поширених причин відмов хотілося б виокремити такі:
1). підстави медичного характеру;
2). підстави так чи інакше пов'язані з незаконною (найчастіше кримінальною) діяльністю;
3). шахрайство та надання фактів, що суттєво спотворюють дійсність.
Серед підстав першої групи хотілося б виокремити:
а) Заразні захворювання, що становлять серйозну небезпеку для оточуючих: м'який шанкр, гонорея, пахова гранульома, ВІЛ-інфекція (причому не обов'язково така, що перейшла у СНІД), проказа інфекційна, венерична лімфогранульома, сифіліс на заразній стадії та відкритий туберкульоз.
б) Ненадання відповідних довідок про проходження вакцинації. Серед захворювань, рекомендованих до превентивної вакцинації, є такі, як свинка, кір, поліомієліт, правець, дифтерія, грип та гепатит групи B.
в) Офіційно встановлені фізичні та психічні розлади і захворювання (у тому числі отримані в минулому), так само як і їх наслідки: поведінка, яка могла або може загрожувати заявнику та/або оточуючим. Ці захворювання можуть проявлятися в осіб із вираженою психопатичною поведінкою, з уповільненим розумовим розвитком, у психічно хворих і навіть алкоголіків.
г) Особи, які зловживають наркотиками. Цікаво зазначити, що ця підкатегорія не так давно зазнала певного правового доопрацювання. Якщо ще 5-6 років тому вона включала лише осіб, фізично залежних від наркотичних речовин (тобто виражених наркоманів), то на даний час сюди відносяться навіть особи, які вживали наркотики більше одного разу протягом останніх п'яти років. Доказом зловживання може бути, наприклад, затримання водія у стані наркотичного сп'яніння.
До підстав кримінального характеру (група підстав №2) належать:
а) Будь-які доведені правопорушення, пов'язані з наркотиками. З огляду на зростаючу з року в рік тенденцію до посилення заходів боротьби з наркобізнесом у США, на заявників можуть поширюватися не лише випадки доведеної умисної незаконної діяльності, але й випадки, коли заявник, скажімо, затримувався за підозрою у перевезенні чи передачі навіть невеликих кількостей наркотичних речовин. Факт доведення умислу на вчинення подібних правопорушень у даному випадку, як правило, не береться до розгляду – у візі, найімовірніше, буде відмовлено.
б) Будь-які доведені умисні кримінально карані діяння, за які особу було офіційно засуджено. Безперечно, ступінь тяжкості вчиненого злочину береться до розгляду. Однак нерідкі випадки відмов особам, які притягувалися навіть за дрібні крадіжки чи шахрайство. З іншого боку, наприклад, вчинення ДТП зі смертельним наслідком не належить до діянь цієї групи, якщо доведено, що правопорушення було вчинено через необережність або недбалість.
в) Особи, які займалися або на даний час залучені до заняття проституцією та супутніми видами незаконної діяльності.
В останній, третій групі підстав, хотілося б виокремити:
а) Обман чи інші шахрайські дії з метою отримання дозволу на в'їзд до США через умисне спотворення фактів, а також надання недостовірної інформації. Подібні дії трапляються особливо часто. З огляду на вимушену необхідність доведення зацікавленості заявника в подальшому поверненні на батьківщину, деякі надають свідомо неправдиву інформацію, сподіваючись переконати в цьому візовий відділ. Найчастіше заявники вказують не відповідний дійсності сімейний статус (наприклад, «одружений» замість «холостий»), наявність дітей, яких не існує, тощо. Трапляються й такі, хто заздалегідь оформивши справу на імміграцію до США, у заяві на гостьову чи бізнес-візу умисно «забуває» про останню. Як нам видається, подібні дії не лише незаконні, але й недоцільні – закамуфльована інформація рано чи пізно викриється. І тоді всі зусилля можуть виявитися марними – найімовірніше, заявника поставлять у довгий «чорний список».
б) Дії, що сприяють незаконному в'їзду до США іноземців, або т.зв. контрабанда іноземцями. Коло діянь цього роду правопорушень дуже широке. Зовсім не обов'язково, щоб підозрюваний вчиняв дії виключно з корисливих спонукань, як, наприклад, у випадку з фіктивним шлюбом, або сам був предметом такої «контрабанди». Правопорушення можуть включати пасивні дії, а також поради та консультації з питань і техніки незаконного проникнення та перебування в США.
в) Будь-які інші умисні дії, що сприяють виготовленню документів для незаконного в'їзду, використання підробок і чужих документів, приховування правовстановлюючої документації, а також інша «творчість», включаючи квазі-консультаційні послуги, що зрештою вводять в оману владні структури США – насамперед, Держдепартамент та СІН (Службу імміграції та натуралізації).
Оскільки порушення за підставами третьої групи трапляються особливо часто, у практиці роботи американських посольств склалася фактична презумпція винуватості щодо заяв, які викликають хоча б невелику частку підозри. Більше того, сьогодні нерідкі випадки, коли заявники надовго позбавляються права в'їзду до Америки через отримання американцями якоїсь інформації, що їх порочить, навіть із неофіційних джерел. На жаль, нерідкі в цьому зв'язку випадки, коли окремі «доброзичливці» в особі колишніх чоловіків та дружин, партнерів по бізнесу та інших «поінформованих джерел» повідомляють посольству якусь інформацію або навіть «підозри» щодо причетності окремих заявників до видів діяльності чи асоціацій з іншими особами, які не вітаються американською владою. Якщо в таких випадках імміграційний офіцер вважатиме таке джерело таким, що заслуговує на довіру, поховайте свою мрію про Америку.
Іноді такі ситуації доходять до повного абсурду. На нашій пам'яті було кілька подібних випадків. В одному з них екс-дружина одного з бізнес-емігрантів повідомила імміграційній владі про нібито наявні в нього зв'язки з кримінальними структурами на батьківщині. У результаті цьому бізнесмену було закрито в'їзд до США, а його нові ділові партнери в Америці (до речі, корінні американці) були піддані неодноразовим допитам з боку співробітників ФБР. Не дивно, що його бізнес у США незабаром зійшов нанівець.
В іншому випадку один з американських партнерів російського заявника на бізнес-візу затіяв судовий процес з податковими органами. Оскільки співвласником його бізнесу був цей російський бізнесмен, останньому дорога до Штатів виявилася закритою. Логіка міркувань американської влади була простою: оскільки американський підприємець умисно проводив операції з мінімізації свого оподатковуваного прибутку на території США (останній підозрювався в приховуванні доходів з використанням офшорних структур), внаслідок чого американська скарбниця недоотримала цілком певні кошти, росіянину було приписано співучасть у податковому правопорушенні. Питання про наявність умислу на таку співучасть спочатку навіть не розглядалося.
В обох випадках ми представляли інтереси цих горе-заявників. На щастя, обидва зрештою реалізували свої плани. Питання про те, наскільки оптимістично вони дивилися на своє ділове майбутнє в США після всіх цих перипетій, заслуговує на окрему історію.
Станіслав ГРАФСЬКИЙ,
адвокат юридичної фірми
«Уайт & Ассошиейтс».