Природа Карпат зачаровує і професійних мандрівників, і початківців туристів
Я знайшла для себе цілком прийнятний і не дорогий варіант – Карпати. Чому б і ні? І в нашій країні є що подивитися і чим зайнятися, як виявилося. Все що потрібно – туристичні приналежності, теплий одяг, гарний настрій і передчуття приємного відпочинку. Якщо все вищеперераховане є – чудово. Виїжджаємо!
Поїздка розрахована на 10 днів і на «ентузіастів» у кількості 18-20 осіб. Єдиний мінус – дорога. Висидіти 14-16 годин у невеликому «бусику» на зразок мікроавтобуса не так вже й легко. Але оскільки локація не одна і переїжджати доводиться рази 3-4 за всю поїздку, вибір дуже правильний. Мало кому сподобається тягти на своєму горбі палатку, речі, та ще й катамарани в навантаження.
Отже, пересидівши (переспавши, переживши…) дорогу, намагаючись намацати п'яту точку після такого тривалого сидіння на ній і проклинаючи себе за пролитий на джинси каву, виповзаєш з автобуса і… Забуваєш і про джинси, і про вищезгадану п'яту точку. Ось вона, краса! Спочатку навіть голова паморочиться від насиченості свіжого повітря, якого в задимленому місті й близько не може бути. Міський пейзаж, що складається з багатоповерхівок, бетонних коробок, шуму машин і нескінченної метушні, змінився чудовим краєвидом ще засніжених вершин гір, зелених лугів і співом птахів. Здається, тільки переїзд вже вартий цього краєвиду, але все тільки починається.
Черемош
Приїхали, розклали палатки – час би й пообідати. Приготування їжі на багатті схоже на своєрідний ритуал, бо що і як би не готували – виходить завжди смачно. Пообідавши, я зрозуміла, що життя все-таки прекрасна штука: сонце світить, пташки співають, вода шумить, шлунок повний, – що ще треба людині для щастя? А, ну звісно, власне, навіщо я приїхала – перший сплав! Збираємо катамарани – і вперед!
Ай, вода холодна, та й дідько з нею – зате свіжо! Сплав на Черемоші досить довгий. Встигаєш навіть роздивитися місцеві краси по дорозі: милі будиночки на пагорбах, величезні території, обнесені дерев'яними парканчиками (щоб живність не розбіглася). Головне – не забувати гребти, – течія сильна, вода холодна, а в «моржі» я не записувалася, та й небезпечно ненароком у воді опинитися.
Ура, сплавилася! Руки-ноги на місці, весло не загубила (слава Богу, бо коштує не копійки), намокла правда трішки – ну а як інакше. Але позитивних вражень – море. Тепер можна переодягнутися і піти на фоторозвідку місцевістю, благо на дні сонячні потрапили.
Цікаво живуть тутешні, самобутньо. Люди дуже привітні, спілкуються із задоволенням із приїжджими. Щоправда, недосвідченому туристу спочатку складно звикнути до місцевого діалекту – занадто багато незнайомих слів, притаманних лише гуцулам. Думаєш, як добре, мабуть, живеться їм. Гори, гірські річки, свіже повітря – все під рукою. Але є і свої мінуси: земля мало де призначена для вирощування культур. Тому з овочами в місцевих магазинах туго, – вирощують тільки для себе і в малих кількостях. З тієї ж причини рідко в якому дворі можна побачити свиню, в основному вирощують баранів – тваринка не вередлива.
Що потрібно туристу для підтримки тонусу? Правильно – м'ясо. Людина в здоровому глузді тягти за чорт знає скільки кілометрів його, природно, не буде. Тому йдемо до місцевих – за молоденьким баранчиком або овечкою. Похід, правда, може тривати довше очікуваного, тому що місцеве «тр шки вгору» найчастіше виявляється прогулянкою на кілометрів п'ять-десять.
Ех, шкода «Доллі», але їсти теж треба. Насплавлялися, нагулялися, повечеряли, наспівалися під гітару, – можна й поспати.
А ночі тут холодні – гори як-не-як. Аби вранці не зскрібати з себе іній, бажано купити тамбовські вовняні шкарпетки та прихопити з собою спальник тепліше. Я з цією справою трохи прорахувалася, зате наступного разу подумаю двічі перед тим як брати літній спальник.
Під час сніданку перед виїздом на наступну локацію вкотре пожурилася про нещасну долю «Доллі» – з'їла смачний плов, зібрала палатку – все! Готова до подальших пригод!
Тиса
На півдорозі зняли з «буса» катамарани, аби бажаючі могли пройти решту дороги на них. До числа бажаючих приєдналася і я. А чому б і ні? Десь через годину вже запитувала себе: який чорт мене смикнув? Після повені рівень води опустився і проходити маршрут виявилося досить складно. Зате зайві кілограми зникли дуже швидко.
У таборі чекала приємна несподіванка – заклад під назвою «Крайня Хата» (що неспроста, оскільки є крайнім будинком у селищі), де можна цілком комфортно і дешево відпочити від справ туристських і зарядити техніку, яка вже встигла розрядитися. Не можу не відзначити ще одну особливість даної локації – місцеві равлики, точніше кажучи – «равлики2. При правильному приготуванні – дуже смачна штука, нічим не гірша за тайські делікатеси, та й багато в чому симпатичніша на вигляд.
Під час поїдання шашлику ще раз пожурилася про «Доллі». Насплавлялася, нагулялася, наїлася місцевих делікатесів… Чим би ще зайнятися: Ну звісно – гори! Вирішили піти на Петрос. Говерли він нижчий на 40 метрів усього, та й підйом крутіший. На похід іде цілий день, оскільки йти довго, та й не так просто, особливо для початківця туриста. Але краєвид, що відкривається звідти, того вартий. Повернувшись до табору, виявила неприємний сюрприз. Вітер з дощем, що піднявся, зніс мою палатку. До теплих спальників і шкарпеток додала позначку «не брати літні намети в гори».
Яремче
По дорозі на Яремче знаходиться сувенірний ринок. Можна сказати «рай для шопоголіка». Сувеніри на будь-який смак, розмір, колір, вид і т.д. І найголовніше – невисокі ціни та можливість поторгуватися. Тож любителям таких гарних, але в основному непотрібних у побуті речей раджу брати більше грошей.
Локація сама по собі дуже красива. Говерла видна як на долоні (оскільки табір знаходиться біля КПП до неї самої). Крім традиційного сплаву є ще два варіанти проведення часу: піднятися на Говерлу або поїхати на Яремчанський водоспад. Оскільки ми вже піднімалися на Петрос, було вирішено їхати на водоспад.
Яремчанський водоспад
Краса, одним словом. Дуже хотілося сплавитися, але не пустили. Все-таки 4 категорія складності – не доросла. Тепер є до чого прагнути.
І знову ж: закусочні, сувеніри (правда, ціни вищі), натовп зівак, море емоцій.
Шлях додому
Втомлена, але дуже задоволена розглядала сотні фоток і спілкувалася як зі старими приятелями, так і з новими, що вже встигли стати друзями людьми.
Загальні враження
Десять днів пролітають дуже швидко, незалежно від того, який вид відпочинку ви віддаєте перевагу – активний чи пасивний. Для себе обов’язково знайдете цікаве заняття. Та й для загальноосвітніх цілей дуже корисна поїздка. Тому, якщо стоїть питання про те, як би чудово і недорого відпочити, їхати чи ні, – вердикт однозначний. Звісно ж, їхати! Якщо ж вам не подобається життя в наметах або ви хочете перестрахуватися, то хороший вибір садиб я вам підкажу.