Рік тому «червоно-зелений» уряд Німеччини вдався до хитрощів, щоб провести закон через палату федеральних земель. Однак на вимогу консервативної опозиції у справу втрутився Конституційний суд і визнав недійсним закон, ухвалений з порушенням процедури голосування. Друга спроба провести його через бундесрат була наперед приречена на провал. Уряд вніс законопроєкт у попередньому вигляді, не враховуючи побажань консервативної опозиції, а християнсько-демократична більшість у палаті федеральних земель за рік стала - за підсумками минулих земельних виборів - ще вагомішою.
При цьому партійно-політична еліта Німеччини загалом згодна з тим, що імміграція країні потрібна, враховуючи падіння народжуваності та старіння німецького суспільства. Суперечка йде про те, яка саме імміграція. Виступаючи в п'ятницю в бундесраті, автор законопроєкту, міністр внутрішніх справ Отто Шілі, звинуватив християнських демократів у тому, що вони намагаються забарикадувати давно назріле відкриття країни. Він навів такий аргумент: «Один учений, який займається історією Сполучених Штатів Америки, дослідив питання, як США вдалося стати найсильнішою економічною державою світу. І дійшов він висновку, що це насамперед результат того успіху, якого протягом століть американці досягли у залученні до країни найкращих голів світу. Про це слід замислитися». Я не можу стверджувати, додав Шілі, що ми лідируємо в цій конкурентній боротьбі за найкращих людей.
Де-факто Німеччина вже стала імміграційною країною. За кількістю проживаючих тут мігрантів - понад сім мільйонів - вона поступається лише США та Росії, випереджаючи такі класичні імміграційні країни, як Канада, Австралія та Нова Зеландія. Разом з тим у ФРН діють десятки, якщо не сотні, правил і підзаконних актів, що регулюють в'їзд і перебування тут іноземців. Розібратися в цьому хитросплетінні під силу лише фахівцям. Новий закон мав радикально прорідити юридичні джунглі, спростити ситуацію і відкрити легальні можливості для переїзду до країни певних категорій іноземців.
ХДС по суті справи виступає за те саме, але вважає, що критерії відбору охочих жити в Німеччині мають бути суворішими, що треба захистити німецькі системи соціального забезпечення від напливу іноземців, а німецьких безробітних - від додаткової конкуренції на ринку праці. Крім того, християнські демократи наполягають на посиленій інтеграції вже живучих у Німеччині іммігрантів. Прем'єр-міністр землі Саар, християнський демократ Петер Мюллер наголосив, що «необхідно створити систему, яка б однозначно обмежувала можливості для імміграції та розширювала інтеграцію. Запропонований нам законопроєкт цій меті не відповідає, а отже, не може отримати нашого схвалення».
Однак за наявності доброї волі, зауважив Мюллер, шанси дійти компромісу все-таки є. Відхилений законопроєкт тепер передано до погоджувальної комісії Бундестагу та бундесрату.