У Німеччині іноземні студенти можуть заробити навіть під час навчання
Німецьке товариство сприяння студентам вишів (Deutsches Studentenwerk) попереджає іноземних студентів. «Якщо ви працюєте занадто багато і не за своєю спеціалізацією, ви подовжуєте термін навчання. Для роботи краще використовувати час, вільний від лекцій та семінарів», – пише ця організація. Під час навчання, коли йдуть лекції та семінари, студент може підробляти 20 годин на тиждень. Німецьке товариство також звертає увагу на те, що ситуація на ринку праці для студентів стає все складнішою, а вакансій – все менше.
За даними актуального дослідження Німецького товариства сприяння студентам вишів, витрати студентів становлять до 950 євро на місяць. Зрозуміло, що багато хто шукає підробіток, щоб оплатити гуртожиток, страховку, проїзний квиток та дозвілля.
Як російськомовні студенти заробляють сьогодні в Німеччині на життя? Чи можна працювати під час навчання? Які варіанти працевлаштування є у студентів? Deutsche Welle поговорила зі студентами з Росії, України, Білорусі та Грузії про те, як і де вони знайшли студентський підробіток.
Олена Ромашко, аспірантка Геттінгенського університету: «Я закінчила виш за спеціальностями теологія та філософія в Мінську, а потім переїхала до Німеччини вчити німецьку мову. Незабаром я вступила до магістратури на релігієзнавство. Під час мовних курсів та навчання я отримувала стипендію, тому в мене не було гострої потреби шукати роботу. Я іноді підробляла в міжнародних студентських проектах. В одній з організацій графік роботи був ненормованим: я могла вночі отримати тексти, а до ранку треба було надіслати вже готовий переклад.
Я також шукала підробіток за спеціальністю, щоб у резюме графа «досвід роботи» не пустувала. Я надсилала роботодавцям багато разів свої документи, але завжди отримувала відмови. Мене навіть не запрошували на співбесіду. Всі проекти я знаходила тільки через особисті контакти».
Ольга Пєх, студентка Дортмундського технічного університету: «Вступивши восени 2016 року до університету в магістратуру, я одразу стала розпитувати своїх знайомих, які вже навчаються та працюють у Дортмунді, як я можу працевлаштуватися. Одна подруга з Тернополя, де ми разом навчалися, порадила мені компанію, яка займається кейтерингом. Я влаштувалася туди за тимчасовим трудовим договором, і моя зарплата залежала від того, скільки годин я працювала.
Спочатку мені моя робота подобалася: інтернаціональний колектив, яскраві заходи, цікаві поїздки. Однак скоро вона почала заважати моєму навчанню. Часом я залишалася без перерви та обіду більше десяти годин. Зрештою я пішла з цієї фірми через погані умови».
Василь Паук, студент Регенсбурзького університету: «Я закінчив Економічний університет у Тернополі та вступив у Німеччині на спеціальність «Європеїстика». Перші два роки я отримував стипендію. Коли стипендію мені не продовжили, я мусив піти працювати.
Спочатку я підробляв за тарифом Minijob (це 450 євро на місяць): встановлював намети та стежив за порядком на концертах. Потім працював під час літніх канікул на виробництві на повну ставку, і гроші, які я отримував за два-три місяці, згодом розподіляв на весь рік. Зараз я взяв академічну відпустку та проходжу добре оплачувану практику в компанії у сфері машинобудування, де займаюся налагодженням комунікації з клієнтами з країн Східної Європи. Зарплату завжди нараховують вчасно, понаднормових у мене немає. Єдина проблема – баварський діалект. До нього я довго звикав».
Кеті Мачаваріані, студентка музичної консерваторії в Мюнстері: «Родом я з Тбілісі. До Німеччини я потрапила за програмою обміну Au Pair. На другий рік залишилася як волонтер у рамках програми «Добровільний соціальний рік». Через рік вступила до консерваторії, і тут-то й почалися проблеми. Знайти роботу було складно, але через кілька місяців я влаштувалася офіціанткою. Незабаром я пішла з цієї роботи: важка низькооплачувана праця, ненормований графік. Зараз я працюю в барі, де мені платять не за зміну, а за відпрацьовані години.
Зарплати мені вистачає, але доводиться сильно економити. Поєднувати роботу та навчання дуже важко: на вихідних ночами я працюю за барною стійкою, а вранці маю бути на репетиції, а потім виступати на концерті. Але я ніколи не працюю на шкоду заняттям та репетиціям – все-таки до Німеччини я приїхала за освітою».
Вадим Давиденков, студент Дортмундської вищої школи: «До Німеччини я переїхав з Москви, вступив до магістратури за спеціальністю «Інформатика». Зараз я навчаюся на другому курсі. Роботу я практично не шукав: подав документи на дві вакансії за моєю спеціальністю, від першої компанії прийшла відмова, а в другу мене взяли приблизно через місяць, де я й почав займатися розробкою програмного забезпечення.
Я працюю два-три дні на тиждень, а точніше 86 годин на місяць з погодинною оплатою. Це максимально можлива кількість годин, які я можу працювати за студентською візою. Того, що я отримую, вистачає на все: оплату оренди, страховки, телефону та інтернету, харчування, а також на подорожі. Я сам складаю свій розклад, в які дні по скільки годин я буду працювати, тому навчання від цього особливо не страждає.
Можливо, я продовжу своє навчання на один-два семестри, але в Німеччині так роблять часто навіть німці, не кажучи вже про іноземних студентів».