Продавці сумнівного з точки зору законодавства (у нас воно просто не регулює цю сферу діяльності) клубного відпочинку ці дві основні якості своїх клієнтів знають досконально і вміло використовують.
Історія обману може початися в найнесподіванішому місці. Наприклад, у театрі, куди моя знайома привела свою онучку на новорічну виставу. В антракті до них підійшла дама приємної зовнішності й поцікавилася, чи люблять вони відпочивати за кордоном. Отримавши позитивну відповідь, тут же попросила телефон моєї знайомої і пообіцяла запросити її на «абсолютно надзвичайний захід». І за кілька тижнів моїй знайомій запропонували прийти до шикарного офісу.
Усередині виявилося безліч людей різного віку, які з великим захопленням дивилися відеофільм про безтурботний відпочинок у якомусь чудовому готелі. Після перегляду жінка середніх років, одягнена в строгий костюм і дуже доглянута, бадьоро й дуже наполегливо запевнила, що саме такий відпочинок чекає на тих, хто купить у їхній фірмі сертифікат клубного відпочинку. Вона ж пояснила, що таке таймшер. Моїй знайомій особливо сподобалася неймовірно дружня й захоплена атмосфера. А також «запал» і «енергія», як вона потім говорила. Тому, позичивши в усіх можливих знайомих і додавши всі свої заощадження, дама того ж дня заплатила $7,6 тис. за право протягом багатьох років відпочивати з онучкою в Іспанії.
Але дочка й онучка нашої героїні поїхали жити за кордон. Відпочивати в Іспанії стало ні з ким. Минули рік-два, а сертифікатом так ніхто й не скористався. І раптом володарці цього, як уже здавалося, нікчемного папірця почали телефонувати незнайомі люди, усі вони пропонували допомогу в продажу її сертифіката. До 2002 року дзвінки стали буквально щоденними. І вона наважилася, тим більше що перспектива повернути чималі гроші видавалася більш ніж привабливою. Побувавши в кількох вельми сумнівного вигляду офісах, дама нарешті натрапила на шикарну, як їй тоді здавалося, фірму. Чарівні й ідеально одягнені (це взагалі фірмовий стиль таймшеристів) співробітниці якої тут же оголосили, що той клаптик паперу, за який вона кілька років тому віддала $7,6 тис., тепер коштує щонайменше $16 тис.!
Даму зраділи, що допоможуть продати сертифікат за ці божевільні гроші. Тільки за посередництво доведеться заплатити. Скільки? Дрібниці порівняно з очікуваними прибутками - $800. І моя знайома «попливла». Вона погодилася, і колесо Фортуни було запущено. Зупинитися було вже неможливо. Дамі телефонували по багато разів на день, розповідали то про одного потенційного покупця, то про іншого. Один раз навіть призначили очну зустріч із покупцем в офісі. Але, як можна здогадатися, він «не зміг» прийти. А за кілька днів оголосили, що $800 уже відпрацьовані й потрібно заплатити ще. А потім ще, ще...
На даний момент у нашої героїні на руках ціла пачка договорів із компанією-посередником на загальну суму $4.480. І жодного покупця, що характерно. Влітку 2005 року дама, яка втратила гроші й будь-яку віру в добре одягнених людей, подала до суду. Вона хоче тільки одного - повернути кошти, витрачені на пошуки уявних покупців її сертифіката на клубний відпочинок. Коли про свій намір подати до суду вона сказала гендиректору компанії, та навіть не здивувалася. З усього видно, що це звичайна практика. Поки суд та діло, компанія може «розчинитися», сто разів змінити назву. Шукай-свищи. Зараз триває слідство.
Як не потрапити в пастку
Юристи попереджають - шахраї зазвичай використовують кілька типових прийомів, щоб притупити нашу пильність. Щоб «не обпектися», слід пам'ятати про наступні речі.
1. Будь-яка поспішність під час оформлення, ажіотаж, надто гучна музика - способи психологічної обробки. І все це має вас насторожити.
2. Часто приставлений до вас співробітник таймшер-фірми намагається навчити вас брехати. Типова ситуація - у вас немає грошей на сертифікат вартістю в кілька тисяч доларів. А співробітник фірми починає докладно розпитувати про матеріальне становище ваших близьких і далеких родичів. А потім видає: «Ось ми прямо зараз поїдемо до вашої тітки Маші й скажемо їй, що ви смертельно хворі й потребуєте грошей. Не хвилюйтеся, я її вмовлю, вона дасть гроші в борг». У цьому разі сумніватися зайве - миттєво вмикайте стоп-сигнал.
3. Перед укладенням будь-якого договору варто перевірити державну реєстрацію фірми, з якою ви збираєтеся мати справу. Причому не варто повністю довіряти сертифікату, який у багатьох офісах вивішений у рамці на видному місці. Він може виявитися підробкою. Переконатися в легальності компанії можна, звірившись із державним реєстром.
4. Договір потрібно читати не в офісі фірми. Візьміть його додому, а краще порадьтеся з юристом. У договорі обов'язково має бути чітко прописано, за що саме ви платите гроші. І будьте уважні: хитрі представники фірм вставляють пункт, що мета оплати - допомога благодійному фонду. Вам це треба? А за законом тут уже не причепишся. Також у договорі має бути зазначена повна сума угоди. Якщо після вашого прохання надати документацію «на виніс» до вас втратили інтерес, це поганий знак. З великою часткою ймовірності ви натрапили на шахраїв.