Мільйонери-новачки - цікавий феномен не лише у нас, а й у США. Там ця категорія мільйонерів становить цілих 80%, і лише близько 20% отримали мільйони у спадок - пише «Бізнес-журнал».
Нові американські мільйонери стали предметом прагматичного наукового дослідження. Важливий американський принцип: якщо знаєш когось з грошима, не заздри і не конфліктуй з ним, а краще сам спробуй заробити, наприклад, щось продавши багатію. Ось чому компанії, зацікавлені в маркетингу на адресу найзаможніших верств суспільства, оплачують найдетальніші дослідження поведінки та звичок мільйонерів.
Після багатьох років вивчення американських мільйонерів двоє дослідників - Томас Стенлі та Вільям Данко - у 1996 році опублікували результати своїх досліджень. Їхня книга «Ваш сусід - мільйонер» миттєво стала бестселером і залишається таким протягом уже багатьох років. Здається, автори знають про середнього американського мільйонера абсолютно все. Скільки йому років, де він працює, скільки в нього було шлюбів, як часто робить подарунки, де живе і як відпочиває, скільки витрачає на всілякі види товарів і послуг. В принципі, у більшості з нас (як і в американців) у голові є власний образ мільйонера. Це той, хто багато витрачає, живе красиво, часто провертає всілякі махінації. Але головне - усі мільйонери живуть якимось особливим, ізольованим життям.
Однак усе, що б ми не думали про американських мільйонерів, як правило, помилкове.
Поведінка мільйонерів
Одна з історій, наведених у згаданому виданні, метафорична для всієї книги. Її автори, два доктори наук - Т. Стенлі та У. Данко, - отримали гроші на проведення дослідження звичок мільйонерів і зокрема на проведення інтерв'ю з ними. І дослідники взялися запрошувати невеликі групи мільйонерів до престижних залів для обговорення їхніх звичок та споживчих уподобань. На цих зібраннях гостей від душі годували. Та ще й платили за участь по $100-250 за зустріч!
Перше зібрання відбулося в одному з фешенебельних залів Нью-Йорка, куди запросили групу з дев'яти респондентів, особистий стан кожного з яких становив не менше $10 млн. Щоб не зачепити тонкі почуття мільйонерів, найняли кейтерингову компанію (яка організовує харчування на виїзді), що забезпечувала закуски та напої - звісно, були обрані найкращі колекційні вина!
Першим із прибулих виявився власник шалено дорогої нерухомості в Нью-Йорку, мільйонер у першому поколінні, 69 років. На пропозицію покуштувати келих дорогого вина (бордо 1970-го) він негайно відповів: «Я п'ю тільки скотч і два сорти пива. Безкоштовне і «Будвайзер»». Так чи інакше, а наприкінці заходу на повне здивування організаторів з'ясувалося, що розкішна їжа та вишукані вина залишилися недоторканими. Мільйонери ж налягли на найпростіші продукти й напої. Звичайно ж, дорогі страви та випивка не пропали - їх ужили організатори заходу, які тямили на частуваннях. Але, як меланхолійно зауважують автори книги, ніхто з тих, хто цінував цю їжу, не був мільйонером. Пізніше на таких зібраннях почали подавати звичайні бутерброди, каву, пиво та скотч.
Ця історія ілюструє головну тему книги - американські мільйонери до анекдотичності ощадливі й невибагливі. А думають вони зовсім не про те, як жити красиво, а про те, як жити без нужди протягом усього життя.
Висновок: багатим людям немає потреби показувати своє багатство. Вони ж і так знають, що багаті! Тим часом виглядати респектабельно з усіх сил прагнуть люди, у яких великих грошей немає. Але які дуже хотіли б виглядати успішними. Однак демонстративні витрати на багате життя, своєю чергою, знижують імовірність накопичення багатства. І вже точно не сприяють його збільшенню. Як згадують автори книги, у багатьох випадках на зустрічах з мільйонерами в найдорожчі костюми були одягнені саме консультанти, які живуть на зарплату, а зовсім не запрошені багатії.
Головна звичка
Як випливає з досліджень звичок американських мільйонерів, головним принципом для них є економія. Наведена в книзі статистика показує, що половина мільйонерів ніколи в житті не платили більше $399 за костюм, $140 за пару взуття і $235 за наручний годинник. Та сама статистика розкриває в деталях структуру витрат американських багатіїв. Отже, найощадливіші з них (а їх близько 10%) ніколи в житті не витрачали більше ніж $195 на костюм, $73 за пару взуття і $47 за наручний годинник. Детально вивчали автори й автомобільний парк, який перебуває в розпорядженні мільйонерів. Виявилося, що 50% з них купили останню машину не дорожче ніж за $24.800. І ніколи не купували дорожче $29 тис. Тим часом 20% мільйонерів взагалі ніколи не купували машину дорожче $20 тис. При цьому більша частина з них водить досить традиційні, зовсім не престижні автомобілі, а понад третина мільйонерів відчувають стійку тягу до вживаних машин.
Автори книги зазначають: уся ця цікава статистика чомусь не робить сенсацій і не потрапляє до преси, яка обожнює екзотичні історії про якогось Дона Кінга, спортивного менеджера, який за один похід до магазину придбав 110 пар взуття, витративши $64 тис. Такі сюжети миттєво стають надбанням громадськості, а виявляється, що це зовсім не домінуючий стиль поведінки!
Образ мільйонерів, які розкидаються грошима, - не більше ніж маркетинговий прийом, покликаний змусити обивателя платити за дорогі товари, виправдовуючи ці витрати «правильним» способом життя.
До речі, щоб не ображати респондентів пропозиціями прийняти належні їм за інтерв'ю гроші, дослідники пропонували їм внести ці кошти до благодійних фондів, зазначених самими мільйонерами. Однак типовою відповіддю було: «Моя улюблена благодійність - це я сам!» Ну і, нарешті, головний принцип багатства, який пропагує більшість мільйонерів, звучить так: незалежно від розмірів заробітку, витрати завжди повинні бути меншими, ніж доходи.
Чому вони скромні
Мільйонерів у США відносно багато. 3,5% домашніх господарств (сімей) володіють особистим статком, що перевищує $1 млн. І, як уже зазначалося, понад 80% з них є мільйонерами в першому поколінні. І все ж, чому вони - скромні?
Більшість нових мільйонерів роблять стан у найтрадиційніших і не обов'язково престижних галузях: бізнес з прибирання приміщень, ремонт офісу, дорожні роботи, ветеринарія, таксі та пасажирські перевезення. Таким людям зовсім не обов'язково дорого одягатися і роз'їжджати на розкішних машинах. А часом це просто шкідливо, якщо тільки не ставитися наплювацьки до того, що думають про вас ваші працівники. Ну і, нарешті, представники справді публічних професій - спортсмени чи юристи - становлять у цій групі забезпечених американців явну меншість. До речі, люди, які ведуть свій бізнес самостійно, становлять від загальної кількості працюючих американців 20%. А от серед американських мільйонерів тих, хто самостійно працює, засукавши рукави, - більше двох третин!
Цікаво, але, судячи з усього, особливо успішними є американці в першому поколінні. Вони не схильні витрачати на престижні товари стільки, скільки корінні американці. І куди більше думають про забезпечену старість. У США 12% власників компаній, що входять до списку 500 найуспішніших підприємств журналу Inc. (до речі, видання для малого та середнього бізнесу), є американцями в першому поколінні, тобто народилися поза США (що, втім, приблизно відповідає частці нових американців). Крім того, автори книги виявили, що в сім'ях мільйонерів (а 95% з них одружені) подружжя, як правило, теж ощадливі. Як зауважив один із них, «я не можу змусити свою дружину витрачати гроші!»
Один із висновків: мільйонерами стають голови тих сімей, де є не лише суворий сімейний бюджет, а й ведеться жорсткий контроль витрат. А дві третини опитаних респондентів заявили, що, плануючи своє фінансове майбутнє, «витрачають багато часу».
Портрет середньостатистичного мільйонера виявився ось яким. Це чоловік 57-ми років. Одружений, і в нього троє дітей. Близько половини дружин мільйонерів працюють. Причому найпопулярніша професія - вчитель. 97% сімей мають власні будинки середньою вартістю $320.000 (за даними до 1996 року). 20% американських мільйонерів ніколи не навчалися в університеті, 6% мають ступінь доктора наук, 8% - освіту юриста, 6% - медичну освіту.
Сім правил
Ось сім головних звичок американських мільйонерів, виявлених Томасом Стенлі та Вільямом Данко за підсумками дослідження: витрати на життя не повинні перевищувати рівня доходів; слід ефективно використовувати час, енергію та засоби для досягнення більшого добробуту; фінансова незалежність важливіша, ніж демонстрація високого соціального статусу; мільйонерами стають без допомоги батьків; діти мільйонерів є економічно незалежними від них; мільйонери вміло використовують можливості ринкової економіки; вони обирають правильні види діяльності.
Етнографія
Цікава частина досліджень присвячена аналізу складу мільйонерів за таким критерієм, як країна походження. Зрозуміло, що в більшості випадків етнічне походження виявлялося змішаним, тож відповіді в основному зводилися до самоідентифікації, демонструючи, як самі мільйонери дивляться на своє походження, а не фактичну генеалогію. (Між іншим, саме тому в США майже 20% сімей вважають себе вихідцями з Німеччини і лише 10% - з Англії (без Ірландії та Шотландії), хоча все це вже не більш ніж традиція, що передається з покоління в покоління.)
Вихідці з Росії становлять лише 6% від загальної кількості американських мільйонерів. Але зате понад 22% з них стали мільйонерами (нагадаю, що середній по США відсоток мільйонерів - 3,5, тобто в середньому вихідці з Росії в шість разів частіше стають мільйонерами, ніж американці). Це найвищий показник серед усіх етнічних груп у США. Звичайно, тут потрібно зробити масу застережень, починаючи хоча б із того, що дані, наведені в книзі, датуються 1997 роком. Крім того, етнічний склад вихідців із Росії зовсім не обмежується росіянами, адже Росія - багатонаціональна держава, а нерідко іммігрували саме представники меншин - євреї чи вірмени.
Не витрачати, а вкладати!
Ну добре, американські мільйонери живуть скромно. Але як же в такому разі вони використовують свої кошти? Відповідь проста. Замість того щоб витрачати гроші на самих себе, люди, які стали мільйонерами, гроші інвестують. У середньому щороку американський мільйонер інвестує близько 20% свого доходу. 79% мільйонерів мають рахунок принаймні в одній брокерській фірмі. Водночас понад 20% статку пов'язано з акціями належних їм фірм. Загалом американські мільйонери мають стільки грошей, що можуть, не змінюючи своїх звичок, жити 12 років не працюючи. Однак понад дві третини з них старанно працюють - від 45-ти до 55-ти годин на тиждень.
Втім, мільйонери не лише вкладають гроші, але, звісно, отримують дохід від інвестицій. Так, середній рівень доходів на сім'ю в половині випадків становить $131.000 при сукупному багатстві в $1,6 млн.
Як показали дослідження Стенлі і Данко, найекономнішими та найефективнішими виявляються шотландці. Судіть самі. Дохід 60% сімей мільйонерів, які ведуть свій рід від шотландців, становить менше $100.000 на рік. Це найнижчий рівень доходів серед усіх етнічних груп мільйонерів. Але як при таких доходах шотландці стають мільйонерами? Уся справа в тому, що типова шотландська сім'я з річним доходом у $100.000 на рік живе так само, як і середня американська сім'я з доходом у $85.000. Зате інвестують шотландці з сімейним доходом у $100.000 стільки ж, скільки американські сім'ї з доходом у $150 тис. Простіше кажучи, саме вдалі інвестиції роблять шотландців багатими.
Ну нічого. Ми теж навчимося.